ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 910/24795/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Гоголь Т.Г. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаДрачова М.С. - довіреність від 01.10.2015 рокувідповідачаБойченко В.М. - довіреність твід 01.10.2015 рокутретіх осібНауменко С.В. - довіреність від 12.01.2015 рокурозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Акціонерна компанія " Київводоканал" на постановувід 30.06.2015 р. Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/24795/14 господарського суду м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства " Акціонерна компанія " Київводоканал"до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління Житловим господарством Дарницького району м. Києва"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство "Головний інформаційно - обчислювальний центр; Публічне акціонерне товариство "Київенерго"простягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2014 р. ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП "Дирекція замовника з управління Житловим господарством Дарницького району м. Києва" про стягнення заборгованості за надані з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 2 244 473,35 грн., інфляційних витрат у розмірі 237 259,60 грн., трьох відсотків річних в розмірі 25 148,68 грн., пені у розмірі 112 938,89 грн. та штрафу у розмірі 112 223,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг з водопостачання і водовідведення відповідно до договору №03910/2-02 від 10.03.2004 року.

КП "Дирекція замовника з управління Житловим господарством Дарницького району м. Києва" у відзиві на позовну заяву просило в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на відсутність заборгованості та належних доказів на її підтвердження.

Крім того, відповідач звертав увагу, що забезпечення будинків, які знаходяться на балансі КП "Дирекція" гарячою водою здійснюється від бойлерів ПАТ "Київенерго".

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2015 р. (суддя О. В. Котков) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району м. Києва" на користь ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" грошові кошти: основного боргу - 2 244 473,35 грн., пеня - 109 713,56 грн., 3% річних - 25 148,68 грн., індексу інфляції - 237 259,60 грн., штраф - 112 223,67 грн. та судові витрати - 54 575,31 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяг яких сторонами визначено актами про зняття показань з приладів обліку у відповідності до умов Договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої чи холодної води, а відтак правовідносини сторін регулюються умовами Договору.

За апеляційною скаргою КП "Дирекція замовника з управління Житловим господарством Дарницького району м. Києва" Київський апеляційний господарський суд (судді: М.М. Новіков, Л.П. Зубець, А.І. Мартюк), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 30.06.2015 рішення господарського суду м. Києва від 20.01.2015 у справі №910/24795/14 скасував та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції, на підставі встановлених обставин справи, дійшов висновку, про відсутність заборгованості у відповідача щодо сплати у спірному періоді наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення. Суд апеляційної інстанції встановив, що загальна сума коштів, що надійшла на рахунок позивача за послуги, надані відповідачеві ПАТ "АК "Київводоканал" у період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року становить 15994288,67 грн. (12158438,82+1362740,40+2473109,45), тоді як згідно розрахунку позивача відповідачеві у спірному періоді надано послуг з холодного водопостачання та водовідведення на суму 14304076,01 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач безпідставно виставляє відповідачеві для оплати рахунки в оплату холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води, оскільки на балансі відповідача відсутні центральні теплові пункти. Такі, центральні теплові пункти, які забезпечують житлові будинки Дарницького району усіх форм власності гарячою водою, знаходяться на балансі ПАТ "Київенерго" згідно рішення Київської міської ради ІV сесії V скликання №474/1135 від 26.04.2007 "Про деякі питання використання майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго".

ПАТ "Акціонерна компанія" Київводоканал" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року в повному обсязі та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновку, викладеному у постанові суду обставинам справи.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу КП "Дирекція замовника з управління Житловим господарством Дарницького району м. Києва" просить суд залишити постанову Київського апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 10.03.2004 року між ВАТ "АК "Київводоканал", правонаступником якого є ПАТ "Київводоканал" (Постачальник) та КП "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва (Абонент), правонаступником якого є відповідач, було укладено договір №03910/2-02 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (том 1 а.с.11-12).

Пунктом 1.1. вказаного договору визначено, що цей договір укладається відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативнами актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з пунктом 2.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком.

Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" його водопровідного вводу; приймати від абонента стічні води на умовах договору, визначати у строки, встановлені графіком обслуговування лічильників абонента, кількість наданої абоненту води та прийнятих від нього стоків у міську каналізаційну мережу; щомісячно, в разі необхідності в інші строки, направляти Абоненту платіжні документи на оплату наданих йому послуг; в разі встановлення уповноваженими органами лімітів, доводити це до абонента додатковим повідомленням, яке є невід'ємним додатком до договору.

Відповідно до приписів статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Пунктами 3.1 та 3.7 Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписи частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є вимога ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з КП "Дирекція замовника з управління Житловим господарством Дарницького району м. Києва" заборгованості за надані з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 2 244 473,35 грн., інфляційних витрат у розмірі 237 259,60 грн., трьох відсотків річних в розмірі 25 148,68 грн., пені у розмірі 112 938,89 грн. та штрафу у розмірі 112 223,67 грн.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що за період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 ПАТ АК "Київводоканал" надало відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення згідно договору №03910/2-02 на загальну суму 14034540,20 грн. (холодна вода та водовідведення).

При цьому, відповідачем у спірний період сплачено через транзитний рахунок КП "ГІОЦ" 14962438,82 грн. за холодну воду та водовідведення, з яких 3150000,00 грн. згідно мирової угоди в рахунок погашення боргів за попередні періоди.

З розрахункового рахунку КП "Дирекція" позивачу було перераховано 346000 грн. за послуги водопостачання, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи (том 11 а.с. 30 - 41). Тобто за вирахуванням суми, що оплачена на виконання мирової угоди, відповідачем у спірному періоді оплачено 12158438,82 за послуги водопостачання та водовідведення згідно договору №03910/2-02.

В підтвердження викладеного відповідачем було подано статистично-аналітичну інформацію КП "ГІОЦ" про зарахування коштів на розрахунковий рахунок ПАТ "АК "Київводоканал" за холодну воду та водовідведення холодної води від розчеплення сплат мешканців, що обслуговуються КП "Дирекція" у період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року, тобто за спірний період. У зазначених відомостях розщеплення сплат за спірний період, вказано про зарахування на рахунок позивача 14962438,82 грн.

Крім того, відповідно до реєстрів пільг, які формує Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, позивачеві перераховано кошти з державного бюджету за послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період по пільгах ВВВ; реабілітованим; пільгах дітей війни; по пільгах постраждалих від аварії на ЧАЕС; по інших пільгах (ветеранів ВС, МВС, СБУ, прокуратури, судів). Загальна сума перерахувань за пільги становить 1362740,40 грн.

Крім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції у період липень-листопад 2014 року позивачеві було сплачено 2473109,45 грн. боргу за послуги з холодного водопостачання та водовідведення, що також підтверджується статистично-аналітичною інформацією наданою КП "ГІОЦ" (том 11 а.с. 42), яке надає відповідачеві послуги з обробки, розщеплення та перерахуванню платежів населення за житлово-комунальні послуги згідно договору №168 від 02.01.2009 року. При цьому, позивачем доказів існування у відповідача непогашеної заборгованості перед ПАТ "АК "Київводоканал" за інші періоди, до 01.10.2013 року під час розгляду справи надано не було.

Таким чином, загальна сума коштів, що надійшла на рахунок позивача за послуги, надані відповідачеві ПАТ "АК "Київводоканал" у період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року становить 15994288,67 грн. (12158438,82+1362740,40+2473109,45), тоді як згідно розрахунку позивача відповідачеві у спірному періоді надано послуг з холодного водопостачання та водовідведення на суму 14304076,01 грн.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами під час її розгляду, центральні теплові пункти, які забезпечують житлові будинки Дарницького району усіх форм власності гарячою водою, знаходяться на балансі ПАТ "Київенерго" згідно рішення Київської міської ради ІV сесії V скликання №474/1135 від 26.04.2007 "Про деякі питання використання майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго".

Прилади обліку, що фіксують об'єми води, яка іде на підігрів розташовані на межі балансової належності ПАТ "АК "Київводоканал" та ПАТ "АК "Київенерго" - балансоутримувача теплових пунктів.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку позовних вимог, позивач, уклавши із відповідачем договір, присвоїв абоненту коди (особові рахунки): 2-493, 2-498, 2-559, 2-566, 2-632, 2-944, 2-1211, 2-1212, 2-1213, 2-1214, 2-1217, 2-1218, 2-1223, 2-1224, 2-1225, 2-1226, 2-1229, 2-1230, 2-1231, 2-1232, за якими здійснювались розрахунки за холодну воду та водовідведення.

Крім того, як визначено розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, відповідачеві було присвоєно окремі особові рахунки (коди), зокрема, №№ 2-40493, 2-40554, 2-40559, 2-50493, 2-50498, 2-50559, 2-50566, 2-50632, 2-50944, за якими ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" щомісячно нараховує кількість та вартість питної води, яка іде на підігрів.

Отже, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" було відкрито додаткові рахунки без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 03910/2-02 від 10.03.2004 року.

Крім того, матеріали справи не містять актів зняття показань з приладів обліку, які повинні бути розташовані згідно із пунктом 5.2 Правил №190 на межі балансової належності позивача та відповідача.

Таким чином, визначення вартості наданих послуг в рамках укладеного сторонами договору має здійснюватись виходячи з даних показників лічильників, зареєстрованих за абонентськими номерами, що стосуються холодного водопостачання, а позовні вимоги про стягнення з позивача грошових коштів за іншими абонентськими номерами є неправомірними, оскільки прилади обліку, яким присвоєно ці абонентські номери не стосуються взаємовідносин сторін, що виникли на підставі договору №03910/2-02 від 10.03.2004 року. Позивачем не надано до матеріалів справи первинних документів на підтвердження погодження сторонами на підставі вищевказаного договору обсягів води, яка в подальшому використовувалася б відповідачем для приготування гарячої води.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Інші доводи заявника викладені ним у касаційній скарзі, колегія вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 р. у справі № 910/24795/14 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Т. Гоголь

Л. Рогач