ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 908/503/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 20.05.2015 Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015у справі№ 908/503/15-г господарського суду міста Києваза позовомФермерського господарства "Сніжинка"доПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку"прозобов'язання вчинити дії,за участю представників: від позивачане з'явивсявід відповідачаДяденко Н.В.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Фермерське господарство "Сніжинка" (далі - ФГ "Сніжника") звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" (далі - ПАТ "ВБР") про зобов'язання відповідача переказати грошові кошти в розмірі 218 710,93 грн. із поточного рахунку позивача № 26002019543805 в ПАТ "ВБР" на рахунок № 37392081650317 в ПАТ "ВБР", зазначивши призначення платежу - погашення кредиту за кредитним договором № МКLVU2.92105.002 від 31.01.2013.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 908/503/15-г (суддя Смирнова Ю.М.) позов ФГ "Сніжника" задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ "ВБР" перерахувати грошові кошти у розмірі 218 710,93 грн. з поточного рахунку № 26002019543805 позивача в ПАТ "ВБР" на рахунок № 37392081650317 в ПАТ "ВБР", зазначивши призначення платежу - погашення кредиту за кредитним договором № МКLVU2.92105.002 від 31.01.2013.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 (колегія суддів у складі: Куксова В.В. - головуючого, Гончарова С.А., Шаптали Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 908/503/15-г залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 у справі № 908/503/15-г, ПАТ "ВБР" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФГ "Сніжника" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2015 колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Кочерової Н.О., Саранюка В.І. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "ВБР" до провадження.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1012 від 16.10.2015 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 908/503/15-г.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.10.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "ВБР" до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.11.2015 о 10 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.01.2013 між ПАТ "ВБР" (Банк) та ФГ "Сніжинка" (Клієнт) укладено договір банківського поточного рахунку № TF.92105.001 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк відкрив Клієнту мультивалютний поточний рахунок № 26002019543805.

Відповідно до п. 1.1 Правил проведення операцій та обслуговування поточних рахунків (невід'ємна частина Договору), Банк відкриває Клієнту поточний рахунок (в національній та/або іноземній валюті) для приймання та зарахування на рахунок Клієнта грошових коштів, виконання розпоряджень Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком відповідно до цього Договору та законодавства України.

31.01.2013 між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір № MKLVU2.92105.002, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 215 000,00 грн.; термін користування кредитом - до 30.01.2014, рахунок для погашення кредиту, сплати відсотків та комісій - 3739.2.081650317; Позичальник доручає Банку здійснювати списання коштів з усіх рахунків Позичальника в національній та іноземній валюті, відкритих в ПАТ "ВБР", для погашення заборгованості за кредитом. Додатковою угодою № 1 від 13.12.2013 сторони погодили термін користування кредитом - до 12.01.2015.

15.12.2014 позивач звернувся до відповідача з платіжними дорученнями №№ 80, 81 для перерахування коштів з поточного рахунку позивача, який відкрито в ПАТ "ВБР", на загальну 218 710,93 грн. на рахунок № 37392081650317 з призначеннями платежу "сплата % за листопад 2014 згідно кредитного договору № MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013 без ПДВ" та "сплата кредиту за 2014 згідно кредитного договору № MKLVU2.92105.002 від 31.01.2013 без ПДВ" відповідно.

Як встановлено місцевим господарським судом, листами за вих. №№ 1456 та 1465 від 26.12.2014 відповідач повідомив позивача про введення в Банку з 28.11.2014 тимчасової адміністрації та про відмову у виконанні платіжних доручень позивача згідно зі ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Судами встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 743 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 № 132 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР", згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію в Банку.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ВБР" запроваджено строком на три місяці з 28.11.2014 по 27.02.2015. У подальшому, повноваження тимчасової адміністрації були продовжені. Так, на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.03.2015 № 077/15 продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ВБР" з 28.03.2015 до дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВБР".

Пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 зазначеного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а також на час прийняття оскаржуваних судових рішень) обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд вірно враховано, що станом на 28.11.2014 (дата запровадження у Банку тимчасової адміністрації) на поточному рахунку позивача № 26002019543805 знаходились кошти у розмірі 12 890,76 грн., а станом на 15.12.2014 (дата платіжних доручень позивача №№ 80, 81 від 15.12.2014) на рахунку знаходились кошти у розмірі 234 609,39 грн., тобто грошові кошти у розмірі 221 718,63 грн. надійшли на рахунок позивача вже після запровадження в ПАТ "ВБР" процедури тимчасової адміністрації, що підтверджується відповідними виписками Банку з поточного рахунку позивача, а тому обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на них не поширюються. Також судом враховано, що вказаних коштів позивача достатньо для переказу грошових коштів у розмірі 218 710,93 грн. з поточного рахунка позивача в ПАТ "ВБР" на рахунок № 37392081650317 в ПАТ "ВБР", як просить позивач у позовній заяві.

Щодо викладених у касаційній скарзі доводів відповідача про те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог кредиторів банку, а кошти у сумі 221 718,63 грн., які надійшли на поточний рахунок Клієнта після запровадження тимчасової адміністрації, є коштами, які повернуті Банком позивачу за депозитними договорами, тобто які на момент запровадження тимчасової адміністрації вже були розміщені на депозитному рахунку позивача та не є новим надходженням грошових коштів на рахунки Клієнта, колегія суддів, з урахуванням встановлених господарськими судами обставин, вважає за необхідне зазначити таке.

Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача переказати грошові кошти з поточного рахунку позивача, відкритого у ПАТ "ВБР", на інший рахунок у цьому ж Банку з метою погашення кредиту за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем. Отже, у даному випадку йдеться про переміщення коштів у межах одного (даного) банку у виконання зобов'язань позивача перед відповідачем як позичальника за кредитним договором.

Тобто у будь-якому випадку виведення коштів з Банку не відбувається.

Таким чином, у даній ситуації не порушуються права та законні інтереси як Банку та позивача, так і інших вкладників та кредиторів Банку, оскільки таке перерахування коштів не впливає на порядок черговості погашення вимог кредиторів Банку. Більш того, кредитори можуть розраховувати на повернення власних коштів з Банку за рахунок коштів, що надійдуть з поточного рахунку позивача на інший рахунок у ПАТ "ВБР" як погашення кредиту.

Дійсно, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації.

Разом з тим, у даному випадку перерахування відповідачем коштів з поточного рахунку позивача на інший рахунок у ПАТ "ВБР" у рахунок погашення кредиту за кредитним договором не призведе до виведення коштів з Банку, а лише сприятиме скороченню строків повернення кредиту та посиленню активів Банку, а отже не є порушенням приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та відповідає основній меті цього Закону.

Враховуючи, що завданням судочинства є захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів осіб та недопущення порушення прав та інтересів інших осіб, а рішення суду повинно прийматись на засадах справедливості і розумності, виходячи з конкретних обставин справи, зважаючи, що у даному випадку здійснення переказу грошових коштів у розмірі 218 710,93 грн. не впливає на права та охоронювані законом інтереси інших осіб, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 908/503/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук