ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2015 року Справа № 5023/1668/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Білошкап О.В., суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Бідоленка Є.І. - в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_12 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 та ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2014 у справі № 5023/1668/12 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6,-
в с т а н о в и в:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. у справі №5023/1668/12 (суддя Дзюба О.А.) клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів задоволено; накладено арешт на нерухоме майно, що належало боржнику - ФОП ОСОБА_6, а саме: нежитлова будівля в літері "А-3" загальною площею 1490, 6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 (колегія суддів: Фоміна В.О. - головуючий, Здоровко Л.М., Крестьянінов О.О.) апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_12 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. залишено без змін.
Фізична особа ОСОБА_12 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 та ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.10.2015 задоволено клопотання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 03.11.2015 справа слухалася в режимі відеоконференції.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 24.04.2012року фізичну особу - підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Самойленко Ольгу Миколаївну, якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 лютого 2013 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Самойленко О.М. про звільнення її від виконання повноважень ліквідатора у справі; звільнено арбітражного керуючого Самойленко О.М. від виконання обов'язків ліквідатора Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6; припинено провадження у справі в частині розгляду скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора - арбітражного керуючого Самойленко О.М.; призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Комаровську Ірину Юріївну, якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі ощо.
03.12.2014р. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про забезпечення вимог кредиторів, в якому просив вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно, правочини за яким оспорюються, а саме: нежитлову будівлю в літері "А-3" загальною площею 1490,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Задовольняючи зазначену заяву банку на підставі ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та накладаючи арешт на нерухоме майно, що належало боржнику - ФОП ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на необхідність вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки існує реальна можливість значно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення заяви банку про визнання торгів та договорів купівлі - продажу майна банкрута недійсними.
Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.
Статтею 65 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомитися з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.
При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, наступним набувачем спірного майна боржника є фізична особа ОСОБА_11, яка на підставі іпотечного договору передала у власність вказане майно ОСОБА_12.
При розгляді апеляційної скарги суд апеляційної інстанції з`ясував питання наявності у ОСОБА_12 права на звернення до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2014р., оскільки матеріалами справи підтверджено наявність майнових прав ОСОБА_12 на спірне нерухоме майно боржника та визнано за ним право власності на це майно. Отже ухвала господарського суду Харківської області від 08.12.2014р. стосується прав та інтересів ОСОБА_12.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із клопотанням про забезпечення вимог кредиторів, банк послався на те, що правочини щодо реалізації майна боржника на аукціоні оспорюються.
Так, 01.02.2013р. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в межах справи про банкрутство банк звернувся до суду з заявою про визнання недійсними торгів та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що належало боржнику та укладеними за результатами торгів, яка не розглянута судом першої інстанції у зв'язку з систематичними неявками в судові засідання ліквідатора, наступного набувача майна та необхідністю витребування документів щодо здійснених правочинів.
Однак, спірне майно може бути вільно відчужено третіми особами, що значно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення заяви про визнання торгів та договорів купівлі-продажу недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів.
Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_12 передано спірні нежитлові приміщення, які належить цій особі на праві власності, а саме, нежитлова будівля в літері "А-3" загальною площею 1490,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в оренду ТОВ "Торговий дім "Локсі".
З метою забезпечення права на захист своїх інтересів шляхом подання вищевказаного позову та у разі задоволення його судом, накладення арешту на нерухоме майно добросовісного набувача є гарантією виконання судового рішення про витребування нерухомого майна.
Проаналізувавши подану заяву банку та дослідивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення, обраних банком, суди попередніх інстанцій знайшли їх адекватними та пов'язаними з розглядом заяви про визнання недійсними торгів та правочинів, укладеними за результатами торгів, оскільки є очевидна небезпека заподіянню шкоди правам та інтересам кредиторів у даній справі, а захист цих прав може стати неможливим без прийняття відповідних заходів забезпечення та для відновлення прав сторони необхідні будуть значні зусилля та витрати.
Крім цього, як зазначив суд апеляційної інстанції, накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_12, не позбавляє останнього вільно користуватись та розпоряджатись спірним майном, а обрані банком заходи забезпечення позову направлені на запобігання порушення прав банку у разі відчуження цією особою вказаного майна та неодноразові передання спірного майна у власність та оренду, що дає підстави вважати про можливе утруднення або неможливість виконати рішення суду.
Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення клопотання АТ "Райффайзен Банк Аваль" про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належало боржнику - ФОП ОСОБА_6
Отже, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 та ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2014 є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_12 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 та ухвалу господарського суду Харківської області від 08.12.2014 у справі № 5023/1668/12 залишити без змін.
Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Погребняк В.Я.