ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 5004/1537/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Жукової Л.В., Погребняка В.Я.,за участю предстаників сторін:

ліквідатора ФОП ОСОБА_4- арбітражного керуючого Кущика А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі №5004/1537/12 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про визнання банкрутом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 13.05.2015 року у справі № 5004/1537/12 (суддя Кравчук А.М.), крім іншого, відмовлено в задоволенні скарг ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 140-9-2-00/16-392 від 08.12.2014 року про порушення арбітражним керуючим Кущиком А.А. та учасником провадження - організатором аукціону Волинською філією Рівненської товарної біржі умов продажу майна боржника.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 (колегія суддів : Тимошенко О.М . - головуючий, Огороднік К.М., Коломис В.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції №140-9-2-00/16-202 від 18.05.2015 р. залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Волинської області від 13.05.2015 року в частині відмови в задоволенні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним аукціон з продажу майна банкрута, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 42-44,59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення ліквідатора ФОП ОСОБА_4- арбітражного керуючого Кущика А.А., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Волинської області від 04.12.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство підприємця ОСОБА_4, накладено арешт на майно та грошові кошти боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Волинської області від 19.12.2012 року підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кущика А.А.

15.12.2014 та 16.12.2014 кредитор ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду першої інстанції зі скаргами № 140-9-2-00/16-392 від 08.12.2014 на дії ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Кущика А.А. та на дії учасника провадження - організатора аукціону Волинської філії Рівненської товарної біржі щодо порушення умов продажу майна боржника.

Відмовляючи банку в задоволенні зазначених скарг, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що скаржником - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не доведено належними та допустимими доказами неналежного виконання ліквідатором обов'язків, покладених на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р., яким Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки постановою господарського суду Волинської області від 19.12.2012 року підприємця ОСОБА_4 визнано банкрутом, вимоги цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються в попередній редакції.

Разом з цим, порядок продажу майна у даній справі про банкрутство регулюється новою редакцією Закону.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.6 ст. ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись зі скаргою на дії ліквідатора, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" послалося на те, що ліквідатор в порушення ст.ст. 43-44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо продажу майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу почав здійснювати продаж виявленого майна боржника частинами. Крім того, банк, як заставний кредитор не надавав згоди на продаж заставного майна за визначеною ліквідатором ціною та на умовах з пониженням ціни.

Згідно вимог ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута тощо.

Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 44 вказаного Закону, ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в процесі здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором проведено експертну оцінку майна боржника - нежитлової будівлі та направлено цей звіт до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з метою погодження початкової вартості реалізації майна.

Банком погоджено оцінку будівлі як початкову вартість її реалізації в сумі 2 895 864 грн. 00 коп.

15.05.2013 року проведено збори кредиторів банкрута, на яких сформовано комітет кредиторів, визначено його кількісний склад - двох кредиторів, зокрема, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Югос Плюс".

Також 15.05.2013 року проведено засідання комітету кредиторів, на якому затверджено звіт ліквідатора, визнано його роботу задовільною, встановлено спосіб та порядок продажу майна банкрута, що увійшло до ліквідаційної маси, зокрема, вирішено реалізувати нежитлову будівлю, що перебуває у заставі банку з відкритих торгів (аукціону) та допустити можливість зниження ціни при проведенні повторного аукціону (протоколи № 1 від 15.05.2013 року).

26.06.2013 року та 06.08.2013 року між ліквідатором та Рівненською товарною біржею в особі директора Волинської філії Рівненської товарної біржі укладено договір № 1, № 2 про надання послуг по організації та проведенню аукціону.

Статтями 65, 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" врегульовано питання стосовно можливості зниження початкової вартості майна, що продається на аукціоні.

Так, згідно ст.65 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення аукціону без визначення переможця протягом місяця (у разі продажу нерухомого майна - двох місяців) організатор аукціону зобов'язаний провести повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов'язаний провести другий повторний аукціон. Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону. До участі у повторному аукціоні не допускаються переможці попередніх торгів, що не сплатили в установлений строк вартості лота за договором, відмовилися від укладення договору купівлі-продажу чи від підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.

Статтею 66 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачені особливості проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, а саме, якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості. Повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 відсотків початкової вартості, вказаної в оголошенні про проведення аукціону. Якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості. Під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Якщо після зниження початкової вартості виявиться бажаючий (бажаючі) укласти договір, аукціон проводиться у загальному порядку.

Отже, порядок продажу майна банкрута встановлений вказаним Законом, у тому числі щодо встановлення початкової вартості цілісного майнового комплексу та порядку її зниження, який не містить права кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна, встановлювати додаткові вимоги щодо початкової вартості майна, що продається, а також порядку її зниження.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено обов'язку ліквідатора визначати граничну межу, до якої може бути знижена початкова вартість, в тому числі і за вимогою заставного кредитора щодо продажу майна банкрута, яке перебуває в його заставі.

Також, згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заставний кредитор надає лише згоду на реалізацію заставного майна, а порядок продажу майна банкрута відповідно до вимог вказаного Закону, в тому числі встановлення початкової вартості цілісного майнового комплексу та порядку її зниження, визначаються безпосередньо самим ліквідатором банкрута.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ліквідатором та торгуючою організацією оцінено і визначено порядок реалізації майна боржника, зокрема, початкова вартість лоту №1 - нежитлової будівлі, за адресою: АДРЕСА_1, визначена замовником в сумі 2 895 864 грн. 00 коп., з можливим пониженням ціни від початкової вартості лоту на 20% , передбачено проведення другого та повторного аукціону; початкова ціна лоту № 2 - земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_2, визначена замовником в сумі 54 657 грн. 00 коп., з можливим пониженням ціни від початкової вартості лоту на 20%, передбачено проведення другого та повторного аукціону (договори № 1, № 2 про надання послуг по організації та проведенню аукціону).

Згідно листа ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 140-9-2-00/16-286 від 22.11.2013 року банк отримав проміжний звіт ліквідатора 08.11.2013 року за період з 01.02.2013 року до 06.11.2013 року з інформацією про зобов'язання торгуючої організації провести аукціон з продажу майна боржника.

На засіданнях комітету кредиторів 17.01.2014 року та 20.02.2014 року з питаннями, зокрема, внесення змін до основних умов проведення аукціону з продажу майна боржника, кредитор ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не з'явився, хоч був належним чином повідомлений про час та місце проведення засідання.

20.02.2014 року між ліквідатором та Волинською філією Рівненської товарної біржі укладено додаткову угоду до договору про надання послуг по організації та проведенню аукціону від 26.06.2013 року, якою визначено порядок проведення повторного аукціону та другого повторного аукціону.

21.01.2014 року проводився аукціон з продажу майна банкрута.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не мало заперечень щодо ліквідаційної маси та початкової вартості продажу майна боржника - підприємця ОСОБА_4

Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.04.2014 року відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора, зокрема, з питань зміни основних умов проведення аукціону з продажу заставного майна боржника.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.09.2014 року відмовлено у задоволенні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на незаконні дії організатора аукціону Волинської філії Рівненської товарної біржі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 року ухвалу господарського суду Волинської області від 04.09.2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2014 року повернуто касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 без розгляду.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не оскаржувалися умови проведення аукціону, а оскаржувався сам процес підготовки до нього (з посиланням на зміст оголошення про проведення аукціону), а всі дії банку свідчать про те, що кредитор погодився на умови реалізації заставного майна на повторному аукціоні - будівлі з можливістю зниження до початкової вартості ціни на тому ж аукціоні на 50%, а також із новою початковою вартістю майна та просив суд провести його повторно, на умовах, викладених в оголошенні про проведення аукціону.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.12.2014 року, яка залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, у задоволенні скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії ліквідатора Кущика А.А. про порушення ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого, зокрема, неналежного виконання обов'язків по збереженню нерухомого майна боржника, відмовлено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що не все майно банкрута - підприємця може включатись до ліквідаційної маси, а лише те, що пов'язане зі здійсненням ним підприємницької діяльності та за винятком майна, на яке згідно чинного законодавства України не може бути звернено стягнення.

Отже, продаж майна фізичної особи - підприємця в складі цілісного майнового комплексу є неможливим, оскільки поняття цілісного майнового комплексу включає сукупність всіх видів майна, майнових активів, права на знаки, що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги, інші права.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що початкова вартість виставленого на аукціоні майна була погоджена банком та за ініціативою банку така вартість була значно вища від проведеної ліквідатором експертної оцінки.

Крім цього, судами встановлено, що про проведення аукціону було повідомлено Запорізьку дирекцію ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, в яких зазначалась кількість лотів, початкова вартість виставленого на аукціоні майна, місце проведення, дата та час його проведення, однак, банк не висловив своїх заперечень ні щодо ціни, ні щодо порядку продажу майна

Дослідивши встановлені обставини та надавши їм відповідну правову оцінку з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у діях ліквідатора порушень умов продажу майна боржника.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання банку на результати проведеної Мінюстом України перевірки діяльності арбітражного керуючого Кущика А.А., оскільки вони не впливають на правомірність вищезазначеного висновку судів попередніх інстанцій.

Крім цього, в касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" послався на відсутність у матеріалах справи доказів оплати гарантійного внеску за участь в аукціоні та доказів оплати переможцем аукціону грошових коштів на депозитний рахунок нотаріуса за придбане на аукціоні майно.

Однак, ні в скаргах на дії ліквідатора та організатора аукціону - Волинської філії Рівненської товарної біржі, ні в апеляційній скарзі банк не зазначав про вказані порушення, а тому вказані обставини не були предметом дослідження ні в суді першої, ні суду апеляційної інстанцій.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження суду, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, наведені обставини не можуть бути предметом дослідження суду касаційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність скаржником належними та допустимими доказами наявність в діях ліквідатора порушень умов продажу майна боржника та вважає, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі №5004/1537/12 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 у справі №5004/1537/12 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Жукова Л.В. Погребняк В.Я.