ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2015 року Справа № 5002-19/3405-2011
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж", м. Ялта (далі - Санаторій),
на рішення господарського суду Київської області від 12.02.2015 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015
зі справи № 5002-19/3405-2011
за позовом заступника прокурора міста Ялти в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ (далі - ФДМУ),
до: виконавчого комітету Ялтинської міської ради, м. Ялта (далі - Виконком);
приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця", м. Київ (далі - Товариство),
про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Федерація професійних спілок України, м. Київ (далі - Федерація);
комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ялтинське бюро технічної інвентаризації", м. Ялта (далі - БТІ);
Санаторій.
Судове засідання проведено за участю:
прокурора - Суходольського С.М.,
представника ФДМУ - Федоровського В.Г.,
представника Виконкому - не з'яв.,
представника Товариства - Счастливенко Ю.Г.,
представника Федерації - Багатченка Ю.В.,
представника БТІ - не з'яв.,
представника Санаторію - Терещука О.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано (з урахуванням подальшого збільшення розміру позовних вимог) про:
- визнання недійсним рішення Виконкому від 12.10.2001 № 382 (15) "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж" [(далі - Рішення № 382 (15)];
- визнання за державою в особі ФДМУ права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж", а саме: резервуари площею 240,8 кв.м; човнову станцію (літ. З) площею 177,9 кв.м; склад (літ. Ж, К, Н); майстерню (літ. М); літній кінозал (літ. І) площею 264,2 кв.м; адміністративний корпус (літ. Е) площею 320,1 кв.м; пляжний корпус (літ. Д) площею 654,4 кв.м; будівлю їдальні (літ. В) площею 1 728,3 кв.м; пляжний корпус № 4 (літ. Г) площею 5 663,3 кв.м (далі - Нерухоме майно);
- зобов'язання Товариства повернути ФДМУ об'єкти Нерухомого майна.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.02.2015 (суддя Лилак Т.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 (колегія суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий, Гаврилюк О.М. і Коротун О.М.):
- позов задоволено;
- Рішення № 382 (15) визнано недійсним;
- визнано право власності за державою в особі ФДМУ на об'єкти Нерухомого майна, що розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, смт Курпати, Алупкінське шосе, 2;
- Товариство зобов'язано повернути ФДМУ об'єкти Нерухомого майна за зазначеною адресою;
- з Виконкому стягнуто в доход державного бюджету України 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- з Товариства стягнуто в доход державного бюджету України 272 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Санаторій просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаргу мотивовано прийняттям відповідних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, за відсутності належних доказів та недослідження обставин, що мають істотне значення для вирішення даного спору.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
У розгляді справи судові інстанції виходили з таких обставин і висновків.
Проведеною прокурором перевіркою дотримання вимог законодавства було встановлено порушення вимог низки законодавчих та інших нормативно-правових актів.
Так, Товариство не могло набути права власності на Нерухоме майно від Федерації, оскільки не доведено наявності у Федерації права власності на це майно та підстав для розпорядження ним.
Відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією до статутного капіталу Товариства відбулося всупереч волі власника - держави України, від імені якого виступає саме ФДМУ, та з порушенням "норм діючого на той час законодавства".
Так, Рішення № 382 (15), яким вирішено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію "Золотий пляж" за Товариством та видати свідоцтво про право власності, не відповідне вимогам законодавства України, оскільки Нерухоме майно є державною власністю, і повноваження щодо управління цим майном згідно з Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України (затвердженим Постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 № 2558-XII) було покладено саме на ФДМУ, тобто це рішення прийнято з порушенням охоронюваних законом інтересів держави як власника майна в особі ФДМУ та спрямоване на протиправне позбавлення держави (в особі названого Фонду) права власності на об'єкти нерухомості.
Треті особи у справі і Виконком у своїх заявах до суду зазначили, що позивачем порушено позовну давність. Проте відповідно до пункту 4 частини першої статті 267 Цивільного кодексу України (в редакції від 05.07.2011, чинній на момент звернення з позовом у даній справі) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право; а позовні вимоги про визнання права власності та витребування майна у цій справі є похідними від вимоги про визнання недійсним Рішення № 382 (15).
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 137/7 за позовом ФДМУ до Федерації, Фонду соціального страхування та АТ "Укрпрофоздоровниця" не підтверджено належності відповідачу Нерухомого майна на праві власності, оскільки предметом розгляду в зазначеній справі були позовні вимоги про визнання недійсними установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця", і питання про визнання права власності на Нерухоме майно судом не досліджувалося і не встановлювалося.
Посилання Санаторію на постанови Вищого господарського суду України і Верховного Суду України у справі № 6/17-3062-2011 як на підставу застосування позовної давності є безпідставними, оскільки обставини зазначеної справи не є подібними до обставин справи, що розглядається.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Рішення № 382 (15), визнання за державою (в особі ФДМУ) права власності на об'єкти Нерухомого майна та зобов'язання відповідача (Товариства) повернути ФДМУ відповідні об'єкти.
Попередні судові інстанції у розгляді даної справи з посиланням на положення:
- раніше чинної Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937;
- Указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-XII;
- згаданого Тимчасового положення про Фонд державного майна України;
- раніше чинного Статуту професійних спілок СРСР, затвердженого постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.1987 та Декларації про заснування професійних спілок України;
- статті 19 чинної Конституції України;
- Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";
- статей 16, 17, 21, 256, 261, 267, 268, 316, 321, 328, 392, 393, 400, 1212, Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України;
з'ясувавши, що Товариство не могло на законних підставах набути права власності на Нерухоме майно від Федерації, оскільки не доведено наявності у останньої права власності на це майно і, відповідно, права розпорядження ним,
встановивши, що передачу Нерухомого майна згідно з Рішенням № 382 (15) здійснено з порушенням права власності держави (в особі ФДМУ) на відповідне майно,
з'ясувавши також, що позовна давність (на момент подання позову зі справи) на відповідні вимоги не поширювалася в силу чинного на той час припису пункту 4 частини першої статті 267 Цивільного кодексу України, -
дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог зі справи.
Юридична оцінка місцевим і апеляційним господарськими судами установлених ними обставин справи відповідає застосованим цими судами нормам матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Київської області від 12.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 зі справи № 5002-19/3405-2011 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Санаторій "Золотий пляж" - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Палій
Суддя В. Харченко
page
telegram
viber
youtube
