ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 05-10-14-01-08/103

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач),суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалугосподарського суду Черкаської області від 20.04.2015, на постановуКиївського апеляційного господарського суд від 30.06.2015 та на додаткову постанову від Київського апеляційного господарського суд від 06.10.2015у справі№05-10-14-01-08/103 господарського суду Черкаської областіза заявоюСільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Калита"допублічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп"провизнання банкрутом за участю представників сторін: ТОВ "Арджуна" - ОСОБА_5 та ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ :

В провадженні господарського суду Черкаської області перебуває справа № 05-10-14-01-08/103 (Суддя - Боровик С.С.) за заявою сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Калита" про визнання банкрутом публічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі № 05-10-14-01-08/103 (Суддя - Боровик С.С.) заяву ОСОБА_4 з доповненнями та уточненнями про визнання кредитором публічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" задоволено частково. Визнано ОСОБА_4 кредитором публічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" на суму 50393,22 грн. як вимоги першої черги. в іншій частині кредиторських вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив, зокрема, скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 повністю та визнати ОСОБА_4 кредитором на суму 12 874 044,41 грн., стягнути залишок не виплаченої заробітної плати по виконавчому листу № 2-33-2006 в сумі 6 090,00 грн.

Відповідно до резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 (головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Пантелієнко В.О., Сотнікова С.В.) ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі № 05-10-14-01-08/103 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

06.10.2015 Київським апеляційним господарським судом у справі № 05-10-14-01-08/103 (головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Пантелієнко В.О., Сотнікова С.В.) прийнято додаткову постанову, у резолютивній частині якої уточнено резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015, а саме, ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі № 05-10-14-01-08/103 змінено, виклавши п. 2. ухвали в наступній редакції: "Визнати ОСОБА_4 кредитором публічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" на суму 50393,22 грн. як вимоги четвертої черги.", а апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині не виплати інфляційних та 3% річних, невиплати середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати і прийняти нове рішення, яким визнати ОСОБА_4 кредитором та включити до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру кредиторів ПАТ "Христинівський завод комбікормів і круп" за загальною сумою 10 453 181 грн., стягнути залишок невиплаченої заробітної плати по виконавчому листу в сумі 6090 грн., тощо.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У п.1 та п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" роз'яснено, що на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 45, частини першої статті 84 ГПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 ГПК структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Як вбачається з матеріалів справи 22.01.2015 до господарського суду першої інстанції звернувся ОСОБА_4 із заявою, в якій просив суд визнати його кредитором ПАТ "Христинівський завод комбікормів і круп", враховуючи остаточні уточнення від 20.04.2015, з вимогами в розмірі 12 874 044,41 грн.

Суд першої інстанції зробив висновок, що на день прийняття оскаржуваної ухвали заборгованість сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" перед гр. ОСОБА_4 становить 50 393,22 грн. (170 165,48 грн. - 122 772,26 грн. = 47 393,22 грн. + 3 000,00 грн.), а тому ОСОБА_4 є кредитором на суму 50 393,22 грн., яку судом включено до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Під час апеляційного перегляду наведеної ухвали, у мотивувальній частині постанови від 30.06.2015 у даній справі колегія суддів апеляційного господарського суду зробила висновок про необхідність зміни оскаржуваної ухвали в частині визначення черговості даних вимог.

Разом з тим, мотивувальна частина містить і висновок про відсутність підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

До того ж, у резолютивній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 зазначено про те, що ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі № 05-10-14-01-08/103 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Тобто, постанова апеляційного господарського суду не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України та постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення", з огляду на те, мотивувальна та резолютивна частини наведеної апеляційної постанови містять суперечливі висновки щодо ухвали господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 року, що є підставою для скасування постанови суду другої інтсанції.

У абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення" роз'яснено, що у разі оскарження первісного судового рішення, щодо якого було прийнято додаткове судове рішення, перегляду в сукупності з таким первісним судовим рішенням підлягає і додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта і його невід'ємна складова.

Отже, суд касаційної інстанції, з урахуванням наведеного роз'яснення, повинен перевірити правомірність застосування норм права при винесені додаткового рішення (постанови) Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у даній справі.

Додаткове рішення - засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ГПК України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Отже, перелік випадків у яких господарським судом може бути винесено додаткове рішення наведений у зазначеній нормі є вичерпним і розширенню не підлягає.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення або змінити рішення.

Як уже зазначалось у постанові від 30.06.2015 апеляційний господарський суд залишив без змін ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі № 05-10-14-01-08/103, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення.

У додатковій постанові апеляційного господарського суду від 06.10.2015, в порушення ст. ст. 88, 103 ГПК України, фактично змінено резолютивну частину постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 та викладено її у зовсім іншій редакції, а саме: ухвалу господарського суду Черкаської області від 20.04.2015 у справі № 05-10-14-01-08/103 змінено, виклавши п. 2. ухвали в наступній редакції: "Визнати ОСОБА_4 кредитором публічного акціонерного товариства "Христинівський завод комбікормів і круп" на суму 50393,22 грн. як вимоги четвертої черги.", а апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Повноваження щодо залишення рішення без змін та зміни рішення не є тотожними, отже, прийняте у даному випадку, додаткове рішення також підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що при винесенні постанови від 30.06.2015 та додаткової постанови від 06.10.2015 Київський апеляційний господарський суд порушив норми процесуального права, і ці порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову та додаткову постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Крім наведеного слід відзначити, що виходячи із системного аналізу положень ст.ст. 1, 10, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у попередньому засіданні завдання господарського суду полягає не у вирішенні майнового спору по суті, а у визнанні наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами, господарський суд зобов'язаний перевірити обґрунтованість підстав виникнення грошових вимог, а також їх розмір.

У процедурі банкрутства при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд обмежений колом учасників провадження у справі про банкрутство, що передбачений ст. 1 Закону, не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів поданими документами.

Отже, не слід ототожнювати процедуру визнання чи відхилення господарським судом вимог кредитора до боржника в попередньому засіданні у справі про банкрутство з вирішенням в позовному провадженні майнового спору про стягнення заробітної плати, який фактично передує визнанню грошових вимог кредитора у справі про банкрутство, оскільки, вказані процедури є окремими самостійними провадженнями, які мають різні правові наслідки.

При новому розгляді Київському апеляційному господарському суду необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові, у відповідності до статей 43, 99, 101 ГПК України повторно розглянути справу, перевірити законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі, вжити всіх передбачених законом засобів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого прийняти постанову з дотриманням повноважень, визначених ст. 103 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 та додаткову постанову від 06.10.2015 у справі №05-10-14-01-08/103 скасувати.

Справу №05-10-14-01-08/103 в скасованій частині направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк