ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року Справа № 904/9568/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиГоловного управління Держземагентства у Дніпропетровській областіна постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.15у справі№904/9568/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФермерського господарства "Наша Україна"до1.Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 2.Управління держземагентства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області 3.Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській областіпропоновлення строку дії договору оренди земельної ділянкиРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 19.08.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача - не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача -1 - не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача -2 - не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача -3 - не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.

Фермерським господарством "Наша Україна" у грудні 2014 року заявлений позов до Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Управління держземагентства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.02.10 №041011900176, укладеного між Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та позивачем на умовах, викладених у договорі на строк до 23.02.16. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на приписи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та вказував на те, що до закінчення дії договору надіслав орендодавцю заяву про продовження дії договору оренди земельної ділянки строком на три роки, умови договору оренди виконував належним чином, після закінчення строку дії договору продовжував користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, а відповідачі протягом місяця після закінчення цього строку не висловили заперечень проти його поновлення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.15 в якості відповідача-3 залучено Головне управління держземагентства у Дніпропетровській області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.15, ухваленим суддею Кеся Н.Б., позов задоволено. Поновлено строк дії договору оренди від 23.02.10 №041011900176 земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 65,0377 га (кадастровий номер 1221081800-01-074-0001), розташованої на землях Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, укладеного між Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавцем) та Фермерським господарством "Наша Україна" (орендарем) на тих самих умовах викладених у договорі, на строк до 23.02.16. Суд першої інстанції мотивуючи рішення виходив з того, що позивач є добросовісним землекористувачем, продовжує користування земельною ділянкою та сплачує орендну плату. Судом враховано, що порядок поновлення строку дії договору оренди землі на 22.12.12, тобто на момент виникнення права позивача порушити питання про його поновлення на законодавчому рівні фактично був невизначений, а відповідачі на протязі майже двох років не заперечували проти користування позивачем спірною земельною ділянкою. При цьому суд керувався приписами статі 33 Закону України "Про оренду землі".

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Чохи Л.В., Чимбар Л.О., Антоніка С.Г., постановою від 03.06.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Головного управління держземагентства у Дніпропетровській області залишив без задоволення.

Головне управління держземагентства у Дніпропетровській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Скаржник вказує на порушення апеляційним судом приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", якою визначений порядок поновлення договорів оренди та вважає безпідставним висновок суду про поновлення дії спірного договору, оскільки автоматичного поновлення договору оренди землі даною статтею не передбачено. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує і на те, що при вирішенні даного спору місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що в період з 06.09.12 до кінця 2012 року на законодавчому рівні не був врегульований порядок продовження або поновлення строку дії договору оренди землі за наявності у 2012 році попереднього орендодавця, але за відсутності у нього повноважень вирішувати це питання на 2013 рік, оскільки до внесення змін до статті 122 Земельного кодексу України, саме районні державні адміністрації на їх території передавали земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів. Поряд з цим, скаржник вказує на те, що судами не враховано умови пункту 3 договору, згідно з якими позивач повинен був повідомити письмово орендодавця про намір щодо продовження дії договору за два місяці до його закінчення, тобто не пізніше 23.12.12. Крім того, зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на порушення позивачем статті 56 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останнім не було надіслано скаржнику для ознайомлення копію рішення Боровківської сільської ради від 24.01.13 №341-24/VI про продовження договору оренди, долученого до матеріалів справи 13.01.15 за заявою позивача.

Від Фермерського господарства "Наша Україна", Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Управління держземагентства у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога позивача про поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки від 23.02.10 №041011900176 на умовах, викладених у цьому договорі на строк до 23.02.16. Розглядаючи справу, суди установили, що між Фермерським господарством "Наша Україна" та Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було укладено договір оренди земельної ділянки від 23.02.10, відповідно до розділу 1 якого Орендодавець - Верхньодніпровська райдержадміністрація на підставі розпорядження голови Верхньодніпровської райдержадміністрації від 13.08.08 №342-р надає, а Орендар - Фермерське господарство "Наша Україна" приймає в платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, за межами населених пунктів, і яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1221081800-01-074-0001. Відповідно до розділу 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 65,0377 га, з яких 65,0377 га - рілля. Земельна ділянка надається за рахунок земель державного запасу (рекультивовані землі) за межами населених пунктів на території Боровківської сільської ради. Згідно з розділом 3, договір укладається строком на 3 роки, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен повідомити письмово Орендодавця про намір щодо продовження дії договору не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. Судами при розгляді справи установлено, що договір був зареєстрований у Верхньодніпровському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 23.02.10 №041011900176, а отже дія договору закінчилася 23.02.13 року. Розділом 9 договору передбачено, що орендар має переважне право на придбання у власність або одержання в користування земельної ділянки. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди обох інстанцій виходили з того, що для поновлення договору оренди землі з підстав передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Оскільки позивач є добросовісним землекористувачем, продовжує користування земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, а відповідачі на протязі майже двох років не заперечували проти користування позивачем спірною земельною ділянкою, суди дійшли висновку про правомірність поновлення строку дії договору оренди від 23.02.10 №041011900176, укладеного між Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та Фермерським господарством "Наша Україна" на тих самих умовах договору, строком до 23.02.16. Втім, такі висновки судів визнаються передчасними. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, за приписами якої однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Згідно із частиною 1 статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом частини 1 статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі". За змістом статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Так, вирішуючи спори, пов'язані з поновленням договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, необхідно застосовувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", водночас, до таких спорів застосовується та редакція названого Закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Отже, порядок поновлення договорів оренди землі, передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" згідно з частиною 1 якої по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Відповідно до частин 2, 3 вказаної статті орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Частиною 5 статті 33 цього ж Закону унормовано, що орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем, за необхідності, істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі щодо земель державної та комунальної власності, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності упродовж одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі щодо земель державної або комунальної власності. За приписами частин 8, 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Таким чином, необхідною умовою для поновлення договору оренди є прямо встановлена наведеною нормою законодавства обов'язковість повідомлення орендарем орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, дотримання певного порядку надсилання та погодження проекту додаткової угоди, укладення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення, перевірку його на відповідність вимогам закону, узгодження з орендарем, за необхідності, істотних умови договору. Розглядаючи справу суди установили, що 18.02.13 Фермерське господарство "Наша Україна" звернулось з заявою до голови Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з проханням продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки від 23.02.10, виділеної для ведення фермерського господарства на території Боровківської сільської ради, загальною площею 65,0377 га (рекультивовані землі), терміном на три роки. 05.03.13 у відповідь на заяву позивача вих.№11-зем Верхньодніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області повідомила, що відповідно до пункту 3 даного договору договір укладено терміном на З років, починаючи з дати його реєстрації, тобто до 22.02.13. Також даним пунктом передбачається, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, якщо повідомить про це орендодавця не пізніше ніж за два місяці до його закінчення. Враховуючи зміни, що відбулися у земельному законодавстві України з 01.01.13 року відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб здійснюють центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та їх територіальні органи. Відповідно до вимог пункту 3 розділу X Земельного кодексу України у випадках надання в оренду земельних ділянок до введення в дію Кодексу органами, повноваження яких з надання земельних ділянок з прийняттям цього Кодексу змінені, продовження строку оренди зазначених земельних ділянок здійснюється органами, що мають право надання вказаних земель за цим Кодексом. Судами установлено і те, що рішенням від 24.01.13 №341-24/VI Боровківська сільська рада прийняла рішення клопотати перед Управлінням Держземагентством у Верхньодніпровському районі про продовження договору оренди від 23.02.10 №041011900176 на земельну ділянку, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, загальною площею 65,0377 га Фермерському господарству "Наша Україна". Судами також установлено, що позивач продовжує користуватись спірною земельною ділянкою, оплачує орендну плату - 3% від вартості земельної ділянки і погоджується укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди з урахуванням змін в законодавстві про розмір орендної плати. Крім того, судами установлено, що з моменту закінчення строку дії договору оренди ні Верхньодніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, ні Управління Держземагентства у Верхньодніпровському районі, ні Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області не порушили питання щодо повернення земельної ділянки, у тому числі у судовому порядку. Поряд з цим, 06.09.12 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI, офіційне оприлюднення якого відбулося 13.10.12 у газеті "Голосі України" №193, яким внесені зміни, зокрема, до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до яких, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону передбачено набрання ним чинності з 01.01.13. Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.12 №258 затверджено Положення про Головне управління Держземагентства в області, яким передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держземагентcтва України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, і яке, згідно з пунктом 4.32 Положення, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області. Згідно з пунктом 12 Положення у Головному управлінні для погодженого вирішення питань, що належать до його компетенції, обговорення найважливіших напрямів діяльності утворюється колегія. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом прийняття відповідного наказу Головного управління. Отже, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива при дотриманні орендарем порядку, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", з урахуванням змін внесених до статті 122 Земельного кодексу України стосовно надання з 01.01.13 саме центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам повноважень щодо передачі земельних ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб. Всупереч наведеним приписам законодавства, судами попередніх інстанцій не установлено, чи звертався позивач в установлений строк до належного орендодавця з відповідною заявою про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі на новий термін. Крім цього, судами при розгляді справи не установлено чи додавав до листа-повідомлення позивач проект додаткової угоди. Наведені питання залишились за межами судового дослідження, тому свідчать про неповноту судового розгляду даного спору. Відтак, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Однак, рішення та постанова у справі цим вимогам не відповідають. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Наведене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому рішення визнаються такими, що прийняті за не з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. При новому розгляді справи суду необхідно оцінити, в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від з'ясованого установити наявність чи відсутність підстав для задоволення даного позову.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.15 у справі №904/9568/14 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.15 у цій справі скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова