ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 925/123/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі) Короткевича О.Є., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"на постанову та рішеннявід 07.06.2016 Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 господарського суду Черкаської областіу справі№ 925/123/16 господарського суду Черкаської області

за позовом дотовариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Юдицького О.В. фізичної особи-підприємця ОСОБА_5третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"провитребування майна

в судовому засіданні взяв участь представник:

ФОП ОСОБА_5 - ОСОБА_6, довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.03.2016 (суддя - Дорошенко М.В.) у справі № 925/123/16 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Святослав" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Юдицького О.В. (далі - ТОВ "Святослав", Позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, Відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Третя особа) про витребування майна відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2016 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Пономаренко Є.Ю., Калатай Н.Ф.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2016 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суд Черкаської області від 17.03.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 328, 330, 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про витребування майна, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, придбаного ним у товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаси-Дніпро" (далі - ТОВ "Черкаси-Дніпро") за відплатними договорами, тому Позивач може витребувати це майно від Відповідача лише з підстав, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, які (підстави) у даному випадку відсутні. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що ст. 1212 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Відповідач набув спірне майно не за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, а за власний рахунок і за наявності достатньої правової підстави - договорів купівлі-продажу від 13.12.2010 №91 та комісії від 15.12.2010 №013316. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що з визнанням недійсними укладених між Позивачем та ТОВ "Черкаси-Дніпро" договорів купівлі-продажу від 07.04.2009 №07.04/09-1 і №07.04/09-2 у Позивача не виникло права на витребування від Відповідача придбаної останнім у ТОВ "Черкаси-Дніпро" за відплатними договорами сільськогосподарської техніки.

З вказаними висновками місцевого суду повністю погодився суд апеляційної інстанції.

Заперечуючи зазначені висновки місцевого та апеляційного судів ПАТ КБ "ПриватБанк" у касаційній скарзі посилається на те, що судами не було взято до уваги, що згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, й ТОВ "Черкаси-Дніпро" не мало права відчужувати спірне майно на користь ФОП ОСОБА_5, а також, що у даному випадку згідно ст. 388 ЦК України наявні підстави витребувати спірне майно у набувача - ФОП ОСОБА_5 За твердженням заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги, що спірне майно з володіння ТОВ "Святослав" вибуло поза його волею, оскільки відчуження майна на користь ТОВ "Черкаси-Дніпро" здійснено на підставі визнаних судом недійсними договорів купівлі-продажу, які є недійсними з моменту їх укладення. При цьому, скаржник вказує на ненадання судами правової оцінки тому, що рішенням господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011 не було встановлено, що ФОП ОСОБА_5 є добросовісним набувачем сільськогосподарської техніки. До того ж, ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що судами протиправно не було застосовано до спірних правовідносин норми ст. 1212 ЦК України.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2012, а також постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі №04/01/11, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014, встановлено наступні обставини.

07.04.2009 між ТОВ "Святослав" (продавець) та ТОВ "Черкаси-Дніпро" (покупець) укладено два договори купівлі-продажу №07.04/09-1 та №07.04/09-2. На виконання зазначених договорів купівлі-продажу ТОВ "Святослав" передало, а ТОВ "Черкаси-Дніпро" прийняло у власність за плату сільськогосподарську техніку.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що ОСОБА_5 придбав у ТОВ "Черкаси-Дніпро" сільськогосподарську техніку за відплатними договорами купівлі-продажу від 13.12.2010 №91 та комісії від 15.12.2010 №013316. Передача цієї сільськогосподарської техніки ТОВ "Черкаси-Дніпро" ОСОБА_5 оформлена підписаним актом приймання-передачі техніки від 14.12.2010 №1.

Так, як встановлено судами, обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Святослав" зазначило, що витребуване ним майно (сільськогосподарська техніка) є предметом застави за договорами застави майнових прав, укладеними ним з ПАТ КБ "ПриватБанк", та продане ТОВ "Черкаси-Дніпро" за договорами купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 07.04.2009 №07.04/09-2 і №07.04/09-2; в подальшому ТОВ "Черкаси-Дніпро" продало спірне майно Відповідачу на підставі договорів купівлі-продажу від 13.12.2010 №91 та комісії від 15.12.2010 №013316. При цьому, Позивач вказує про своє право відповідно до ст. ст. 330, 387, 1212 ЦК України на витребування спірного майна від Відповідача як від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, у зв'язку з визнанням недійсними укладених між Позивачем та ТОВ "Черкаси-Дніпро" договорів купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 07.04.2009 №07.04/09-2 та №07.04/09-2.

Судами було встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 04/01/11 про банкрутство ТОВ "Святослав", залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2014, визнано недійсними договори купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 07.04.2009 №07.04/09-2 та №07.04/09-2, укладені між ТОВ "Святослав" та ТОВ "Черкаси-Дніпро", відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч. 1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, відповідно до зазначеної норми набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. При цьому, ч. 5 ст. 12 ЦК України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто за змістом цієї норми добросовісність набувача презюмується.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Отже, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, пунктами 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Як встановлено рішенням господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" про звернення стягнення на заставлене майно, ТОВ "Черкаси-Дніпро" за двома договорами купівлі-продажу від 07.04.2009 придбало у ТОВ "Святослав" майно, яке є вільним від обтяження і подальша реалізація цього майна на користь інших відповідачів у справі (ФОП ОСОБА_5 - відповідач-5) відбувалася вже як реалізація майна, не обтяженого майновими вимогами позивача (ПАТ КБ "ПриватБанк") як кредитора ТОВ "Святослав", оскільки жодну одиницю сільськогосподарської техніки та обладнання неможливо ідентифікувати за описом, внесеним позивачем до запису 16 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13.02.2008, а інших записів про обтяження майна ТОВ "Святослав" до 2010 року не існувало (ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

До того ж, залишаючи без змін згадане рішення господарського суду Черкаської області від 21.03.2012 у справі №16/5026/1607/2011, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 30.10.2012 послався на те, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Виходячи з аналізу наведених норм та враховуючи встановлені судами обставини (в тому числі у справах №16/5026/1607/2011 та № 04/01/11 відповідно до ст. 35 ГПК України) обґрунтованим є висновок місцевого та апеляційного судів про те, що ФОП ОСОБА_5 набув спірне майно як вільне від обтяження, є добросовісним набувачем сільськогосподарської техніки, а передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 388 ЦК України підстави для витребування з володіння Відповідача спірного майна, яке придбано ним за відплатними договорами, відсутні.

Поряд з цим, правомірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що норми ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Як встановлено судами в ході розгляду даної справи та вбачається з матеріалів справи, Відповідач набув спірне майно на підставі укладених з ТОВ "Черкаси-Дніпро" оплатних договорів купівлі-продажу від 13.12.2010 №91 та комісії від 15.12.2010 №013316, тобто за власний рахунок та за наявності правової підстави.

Аналіз наведених норм та встановлені судами обставини свідчать про вірний висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що у даному випадку спірне майно не може бути витребувано у Відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

До того ж, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо відсутності підстав для застосування позовної давності, оскільки, як встановлено судами, права Позивача Відповідач не порушив. Аналогічна позиція викладена в п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Враховуючи наведене, касаційний суд вважає законним та обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову про витребування майна у зв'язку з його необґрунтованістю.

При цьому, касаційний суд зазначає, що перевірка обставин справи, оцінка доводів сторін та наданих ними доказів була здійснена попередніми судовими інстанціями з дотриманням приписів ст.ст. 47, 43 ГПК України.

З огляду на визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" не спростовують правомірних висновків місцевого та апеляційного судів, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції та відхилені із наданням належної правової оцінки.

Таким чином, оскаржувані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2016 у справі № 925/123/16 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

І.Ю. Панова

Постанова виготовлена та підписана 05.08.2016