ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 922/4054/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргукомунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 рокуза скаргою комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі"на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській областіу справі господарського судуХарківської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі"простягнення 3 353 538,13 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився- відповідача:Буйлов Г.Ю.-ВДВС:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" подало у порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду Харківської області скаргу, в якій просило визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області щодо залишення без розгляду заяви боржника про відкладення провадження виконавчий дій від 11.01.2016 року, щодо не повідомлення боржника про винесення постанови від 27.01.2016 року про поновлення виконавчого провадження та постанови від 27.01.2016 року про стягнення виконавчого збору незаконною; визнати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про стягнення виконавчого збору від 27.01.2016 року недійсною; зобов"язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області закрити виконавче провадження №46823222 на підставі ч.3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.04.2016 року (суддя Бринцев О.В.) у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року (колегія суддів у складі: Сіверін В.І. - головуючий, судді: Терещенко О.І., Россолов В.В.) ухвалу місцевого господарського суду від 14.04.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, комунальне підприємство Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 14.04.2016 року скасувати і прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2014 року у справі № 922/4054/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" на користь публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 2 496 231,95 грн., втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у розмірі 322 726,60 грн., пеню у розмірі 86 748,90 грн. та три відсотки річних у розмірі 100 835,07 грн.; 67 070,76 грн. судового збору.

На примусове виконання рішення суду від 02.10.2014 року, господарським судом Запорізької області 11.12.2014 року видано відповідний наказ №922/4054/14, який пред"явлений стягувачем до виконання.

11.03.2015 року постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження № 46823222 з виконання наказу №922/4054/14 з наданням строку для добровільного виконання до 18.03.2015 року.

11.03.2015 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановами державного виконавця 19.03.2015, 02.04.2015 року та 16.04.2015 року були відкладені провадження виконавчий дій відповідно до 01.04.2015 року, 15.04.2015 та до 24.04.2015 року.

21.04.2015 року постановою державного виконавця зупинено виконавче провадження до 08.10.2015 року у зв"язку з відстрочкою виконання рішення суду до 08.10.2015 року.

10.11.2015 року виконавче провадження № 46823222 було поновлено і того ж дня зупинено до 15.01.2016 року у зв'язку із задоволенням заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду до 15.01.2016 року.

27.01.2016 року виконавче провадження було поновлено та винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Боржник, посилаючись на те, що він 11.01.2016 року звернувся до виконавчої служби із заявою про відкладення виконавчих дій, а 15.02.2016 року повністю виконав рішення суду про що повідомив орган виконавчої служби 18.02.2016 року, проте державним виконавцем не було розглянуто клопотання про відкладення виконавчих дій та вчинено дії про поновлення виконавчого провадження та винесено постанову про стягнення виконавчого збору без повідомлення та надіслання зазначених постанов боржнику, вважає такі дії та бездіяльність органу виконавчої служби незаконними, у зв"язку з чим подав скаргу до суду в порядку ст. 1212 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду, згідно із ст.116 ГПК України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 11 цього Закону).

Згідно з ч.2 ст. 11 вказаного Закону, державний виконавець, зокрема: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 27 зазначеного Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинної на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи подану в порядку ст. 1212 ГПК України скаргу на дії та бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області в рамках виконавчого провадження № 46823222 з виконання наказу №922/4054/14 від 11.12.2014 року належним чином не перевірили доводи скаржника викладені у самій скарзі щодо бездіяльності органу виконавчої служби з розгляду заяви боржника про відкладення провадження виконавчий дій від 11.01.2016 року, адже такий обов"язок покладено на орган виконавчої служби ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", не перевірили і доводи скаржника щодо бездіяльності ВДВС щодо не повідомлення боржника про винесення постанови від 27.01.2016 року про поновлення виконавчого провадження та постанови від 27.01.2016 року про стягнення виконавчого збору із дослідженням матеріалів виконавчого провадження, як-то вимагає ст. 31 зазначеного Закону у зв"язку з чим колегія суддів вважає висновки попередніх інстанцій в цій частині вимог скарги передчасними та такими, що не грунтуються на вимогах Закону України "Про виконавче провадження".

Що стосується вимог скарги про оскарження дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 27.01.2016 року та визнання цієї постанови недійсною, то колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій відмовляючи у їх задоволенні в системному аналізі не звернули увагу на положення статей 27, 28, 33 Закону України "Про виконавче провадження", належним чином не дослідили чи було вчинено державним виконавцем дії з примусового виконання рішення до подання заяви про повне виконання боржником рішення суду, достеменно, а саме на підставі належних та допустимих доказів не встановили дату повного виконання боржником рішення суду та винесення постанови про стягнення виконавчого збору із дослідженням доказів про винесення та направлення сторонам виконавчого провадження постанови про поновлення виконавчого провадження, а відповідно дійшли до передчасного висновку про законність оскаржуваних дій органу виконавчої служби та відповідність постанови про стягнення виконавчого збору вимогам закону, з огляду на конкуренцію норм, які мали місце на дату відкриття виконавчого провадження і на дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні скарги про зобов"язання відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області закрити виконавче провадження №46823222 на підставі ч.3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" також не можна визнати повними та обгрунтованими, оскільки висновки попередніх інстанцій, що скаржником не доведено про ухилення державного виконавця від вчинення вказаних дій, зроблені без дослідження всіх обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що встановлення та дослідження зазначених вище обставин має істотне значення для правильного вирішення спору та повноваження касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляду, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне, обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 14.04.2016 року у справі №922/4054/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова