ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 917/2633/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лідер" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 917/2633/15 Господарського суду Полтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко Лідер" доПриватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Державна фітосанітарна інспекція України в Полтавській області, 2) Державна установа "Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія" простягнення збитків у розмірі 704532,31 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЮрченко А.М.- - відповідачаШевеленко Т.В.- - третьої особи-1не з'явився - - третьої особи-2не з'явився

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО Лідер" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь704532,31 грн. збитків

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору складського зберігання сільськогосподарської продукції № П-50/09 від 03 вересня 2014 року в частині якості товару.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.12.2015 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Державну фітосанітарна інспекція України в Полтавській області та Державну установу "Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2016 (суддя головуючий Гетя Н.Г., судді: Іванко Л.А., Бунякіна Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 (головуючий Камишева Л.М., судді: Пелипенко Н.М., Хачатрян В.С.) у даній справі в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Лідер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство", Державна фітосанітарна інспекція України в Полтавській області та Державна установа "Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія" не надіслали своїх відзивів на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Державна фітосанітарна інспекція України в Полтавській області та Державна установа "Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО Лідер", як Поклажодавцем, та Приватним акціонерним товариством "Полтавське хлібоприймальне підприємство", як Зерновим складом, укладено договір складського зберігання № 50/09, за умовами якого Зерновий склад за період з 21.05.2015 по 28.05.2015 прийняв на відповідальне зберігання зерно кукурудзи 3 класу в загальній кількості 1 060 880 кг.

На підставі п. 2.7. зазначеного договору та складських квитанцій товар прийнятий відповідачем на Карлівський дільниці Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (Полтавська обл., м. Карлівка, вул. Заводська, 1а).

Товар був переданий постачальниками шляхом переоформлення на складі на підставі актів приймання передачі № 153 від 27.05.2015, № 154 від 28.05.2015, № 157 від 28.05.2015.

Відповідно до зазначених актів та на підставі договору зберігання відповідачем прийнято на зберігання на особовий рахунок Поклажодавця товар у загальній кількості 1 060 т 880 кг, у зв'язку з чим, Поклажодавцю було надано складські квитанції № 1079 від 28.05.2015, № 1083 від 28.05.2015, № 1086 від 28.05.2015.

Згідно карток аналізу зерна № 160 від 27.05.2015, № 161 від 27.05.2015, № 163 від 28.05.2015 товар на зерновому складі було передано за показниками якості, що відповідають базисним нормам показників якості для кукурудзи 3 класу (фуражна) у відповідності до вимог ДСТУ 4525:2006, зокрема в частині "Шкідлива домішка - нуль процентів"; Зараженість не виявлено".

З 17.06.2015 по 19.06.2015 Зерновий склад за заявкою Поклажодавця відвантажив товар в кількості 97 9700 кг. Видача товару відбувалась шляхом його відвантаження на зерновому складі на залізничний транспорт на експорт у Республіку Білорусь.

Транспортування товару здійснювалось залізничним транспортом на підставі договору транспортного експедирування № 47/14 від 16.10.2014 та додатку до нього № 21 від 28.05.2015, укладеного між позивачем та ПП "АТЛАНТА АГРО".

За результатами проведеної фітосанітарної експертизи н кордоні республіки Білорусь було виявлено зараженість товару карантинним об'єктом, що не допускається умовами зовнішньоекономічного контракту та карантинними нормами.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідачем, як Зерновим складом, неналежним чином виконано договірні зобов'язання в частині відвантаження товару належної якості, у зв'язку з чим, позивачу завдано збитки у вигляді витрат, пов'язаних зі сплатою ПДВ при ввезенні товару на митну територію України у режимі реімпорту на підставі п.3 ч.2 ст. 78 Митного кодексу України, витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг при перевезенні товару 8 вагонами за маршрутом зі ст. Карлівка до ст. Хоробичи, а також витрат, пов'язаних з оплатою транспортних послуг при поверненні та переадресації товару (витрати з повернення товару від ст. Хоробичи до ст. Карлівка).

Ухвалюючи рішення у справі про відмову у позові про стягнення збитків, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності складу правопорушення, зокрема, відсутності вини відповідача в частині відвантаження товару неналежної якості.

Колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій у справі прийняті при неповному дослідженні усіх обставин справи, тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.

Відповідно частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Необхідно зауважити, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи і самими збитками.

Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків господарському суду слід встановлювати факт заподіяння шкоди відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками, а також доведеність розміру збитків.

Натомість, судами повністю не досліджено наявності вищевказаних умов при розгляді заявлених позовних вимог щодо стягнення збитків.

Колегія вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням шкоди, оскільки відповідач не є стороною зовнішньоекономічного контракту, а тому невиконання умов цього контракту позивачем не може бути підставою для стягнення збитків з відповідача.

Під час розгляду справи суди дійшли висновків про те, що зерновий склад не повинен визначати зараженість зерна амброзією та віднесення її до шкідливої домішки. При цьому, судами не зазначено жодних доводів та мотивів відхилення заперечень позивача відносно того, що згідно п.п.3.1.2.3 п 3.1.2 ДСТУ 4525:2006 "Кукурудза. Технічні умови" (зі змінами Держспоживстандарту від 12.09.2009): "3.1.2. До смітної домішки кукурудзи відносять:

3.1.2 мінеральну домішку

3.1.2.2 органічну домішку

3.1.2.3. шкідлива домішка - домішка рослинного походження, шкідлива для здоров'я людини і тварин".

Згідно ст. 1 Закону України "Про карантинні рослини" під термінами "Карантинний організм" та "шкідливий організм":

Карантинний організм - вид шкідливого організму, який у разі занесення або обмеженого поширення на території України може завдати значної шкоди рослинам і рослинним продуктам" ;

Шкідливий організм - будь-який вид, штам або біотип рослин, тварин, патогенний агент, шкідливий для рослин чи продуктів рослинного походження, у тому числі комахи, кліщі, грибки, бактерії, віруси, нематоди та бур'яни";

Об'єкти регулювання - будь-яка рослина, продукт рослинного походження, місце зберігання, упаковка, засоби перевезення, контейнери, грунт та будь-які інші організми, об'єкти або матеріали, здатні переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми, які визначаються окремо для цілей імпорту, експорту та реекспорту, а також для цілей контролю за переміщенням територією України;

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 705 "Про деякі питання реалізації Закону України "Про карантин рослин"" затверджено перелік об'єктів регулювання у сфері карантину рослин. Згідно цього переліку кукурудза є об'єктом регулювання (підкарантинним об'єктом).

Згідно Інструкції з виявлення, локалізації та ліквідації вогнищ карантинних бур'янів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 27.01.2005 № 40 її дія визначає порядок здійснення комплексу карантинних (фітосанітарних) заходів із виявлення, локалізації та ліквідації вогнищ карантинних бур'янів і є обов'язковою для виконання юридичними та фізичними особами, які займаються вирощуванням, ввезенням, вивезенням, заготівлею, переробкою, перевезенням, зберіганням, реалізацією та використанням підкарантинних матеріалів і об'єктів, та Головним державним інспектором з карантину рослин України, його заступниками, головними державними інспекторами з карантину рослин Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, їх заступниками і державними інспекторами з карантину рослин (далі - державний інспектор з карантину рослин), які здійснюють державний контроль з карантину рослин та карантинні (фітосанітарні) заходи.

Згідно п. 2 зазначеної Інструкції "карантинні бур'яни" - види бур'янів, які засмічують сільськогосподарські угіддя, луки, пасовища, узбіччя доріг, зростають на всіх типах ґрунтів і завдають значної шкоди сільському господарству та небезпечні для домашніх тварин і здоров'я людини.

Таким чином, будь-який карантинний бур'ян (амброзія полинолиста тощо) за визначеними поняттями діючого ДСТУ 4525:2006 може бути віднесений до фракцій шкідливої домішки, як складової частини смітної домішки у зерні кукурудзи. А ДСТУ 4525:2006 в чинній редакції визначає конкретно процентну допустимість наявності того чи іншого карантинного бур'яну в складі шкідливої домішки.

Відповідно до ч.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст. 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Ч. 1 ст. 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно Додатку 1 до Інструкції з виявлення, локалізації та ліквідації вогнищ карантинних бур'янів, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 27.01.2005 № 40, затверджено Перелік карантинних бур'янів, які мають карантинне значення в Україні, за яким серед інших карантинних бур'янів визначено амброзію полинолисту.

Відповідно до пп.5.2., 5.6., та п.п.5.7.5 п. 5.7. зазначеної Інструкції № 40 юридичні та фізичні особи зобов'язані сприяти державним інспекторам з карантину рослин у виконанні карантинних (фітосанітарних) заходів та ліквідації вогнищ карантинних бур'янів. У районах поширення карантинних бур'янів юридичні та фізичні особи зобов'язані суворо дотримуватись карантинних вимог на своїх територіях та на територіях своїх структурних підрозділів при транспортуванні, зберіганні, переробці та реалізації насіння і садивного матеріалу, на який розповсюджуються карантинні обмеження щодо карантинних бур'янів. Категорично забороняється зберігати зерно, засмічене насінням карантинних бур'янів, спільно з незасміченими партіями.

З огляду на п.п.5.7.5 зазначеної Інструкції № 40 вбачається, що зерновий склад (відповідач) зобов'язаний забезпечити умови зберігання, які унеможливлюють засмічення карантинними об'єктами зерна поклажодавців, що вже перебуває на зберіганні, при прийомці товару від інших поклажодавців.

Підтверджує вищезазначене і сам договір складського зберігання, в п.2.3. якого зазначено, що у разі виявлення в зерні шкідників хлібних запасів та (або) насіння карантинних об'єктів зерновий склад, по окремому замовленню та за рахунок Поклажодавця, здійснює доробку продукції, при умові, що така доробка можлива.

У письмових поясненнях позивач зазначав, що згідно ст. 28 Закону України "Про карантин рослин" особи проводять інспектування рослин, що ростуть на землях сільськогосподарського призначення, у розсадниках, садах, лісах, відкритому ґрунті, теплицях та в інших місцях, включаючи місця для зберігання, переробки і транспортні засоби для переміщення об'єктів регулювання. У разі виявлення підозри зараження об'єктів регулювання регульованими шкідливими організмами особа повинна протягом доби повідомити державного фітосанітарного інспектора. Державний фітосанітарний інспектор здійснює фітосанітарні процедури з метою перевірки підозри наявності регульованого шкідливого організму. У разі підтвердження такої підозри державний фітосанітарний інспектор визначає фітосанітарні заходи, спрямовані на запобігання поширення, локалізації та/або ліквідації регульованих шкідливих організмів, які повинні здійснюватися особами.

Товар передавався позивачу постачальниками безпосередньо на Зерновому складі шляхом перепису, а не постачався суб'єктами господарювання на склад для позивача. Товар до його передачі від постачальників до позивача вже перебував на знеособленому зберіганні на Зерновому складі.

За посиланням позивача, Зерновий склад, маючи сертифіковану лабораторію повинен дбати та приймати всі необхідні заходи, які передбачені законодавством, направлені на недопущення засмічення зерна карантинними організмами, амброзією полинолистою.

Ч. 3 ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Висновки судів про відсутність у відповідача обов'язків по визначенню у зерні карантинних організмів - амброзії, зроблені судами лише на тій підставі, що відповідач не відноситься до уповноважених осіб, які мають право оформлювати та видавати фітосанітарні сертифікати і не може відповідати за результати, які зазначені у таких сертифікатах.

Такі висновки судів не можна визнати обґрунтованими, оскільки вищезазначені правові норми регламентують обов'язки відповідача, як зберігача, видати товар після його зберігання належної якості.

Висновок суду першої інстанції про те, що якісні характеристики відвантаженого товару відповідали ДСТУ, не погіршувались у порівнянні з показниками, визначеними на момент передачі зерна на зберігання, колегія вважає передчасним, враховуючи наступне.

На підтвердження факту видачі відповідачем зерна засміченого карантинним об'єктом позивач, в якості доказів, надав суду свідоцтва про проведення карантинної експертизи № 192-и від 22.06.2015, № 196-и від 25.06.2015, № 198 -и від 26.06.2015 та акти карантинного фітосанітарного контролю №№ 03/23-15/0942-03/23-15/0949 від 22.06.2015, № 03/23-150998-03/23-15/1001 від 25.06.2015, 03/23-15/1017 від 26.06.2015 видані компетентними органами Республіки Білорусь, як підстави для повернення вантажу згідно вимог Міжнародних стандартів фітосанітарних заходів (МФЗС), зокрема МФЗС 23. Експертні висновки № В-3059 від 01.07.2015 та № В-3135 від 04.07.2015 здійснені Полтавською ТПП, згідно яких встановлено, що надана для дослідження партія товару, що надійшла у зазначених вище вагонах, обсягами 524 800 кг та 454 900 кг, є партією, яка раніше експортувалась до Республіки Білорусь; експертні висновки № ФЛ 16/003725-В від 04.07.2015 та № ФЛ 16/000571-І від 04.07.2015, виданих за результатами дослідження сюрвеєра ТОВ "Про КОНТРОЛ ЛТД" (сертифікатів якості) № РС 1400100029, № РС 1400100030, № РС 1400100031, № РС 1400100032, № РС 1400100033, № РС 1400100034, № РС 1400100035, № РС 1400100036, № РС 1400100037, № РС 1400100038, № РС 1400100039, № РС 1400100040, № РС 1400100041, № РС 1400100042, № РС 1400100043 (т.1., а.с126-175).

Суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях послалися на зазначені документи, однак при цьому не надали їм ніякої правової оцінки.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції не містять мотивів відхилення доводів та аргументів позивача щодо суті спору. Ці доводи не перевірені: не прийняті, але і не спростовані.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Такої ж позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20.05.2014 у справі № 64/366-10.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

В пункті 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились помилкового застосування приписів ст.42 ГПК України, ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку, та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та рішення Господарського суду Полтавської області від 25.04.2016 у справі № 917/2633/15 скасувати.

Справу № 917/2633/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова