ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 916/936/16

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Студенця В.І.,суддів:Васищака І.М., Прокопанич Г.К.,за участю представників сторін позивача - Степаненко В. В.; відповідача - не з'явився; третьої особи - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від09.06.2016у справі№ 916/936/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Зорі Про"доГоловного управління Державної фіскальної служби України в Одеській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській областіпростягнення 583 906, 00 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорі Про" (далі - ТОВ "Зорі Про") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про стягнення суми боргу у розмірі 583 906, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.04.2016 порушено провадження у справі № 916/936/16 за позовом ТОВ "Зорі Про" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про стягнення. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Н. В. Рога) від 10.05.2016 провадження у справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя В. В. Бєляновський, Т. А. Величко, Л. В. Лавриненко) від 09.06.2016 ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.05.2016 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016, Головне управління Державної фіскальної служби України в Одеській області подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.05.2016.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

При цьому, скаржник посилається на те, що питання щодо стягнення витрат понесених на зберігання речових доказів під час розслідування кримінальної справи належить до юрисдикції суду, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Також Головне управління Державної фіскальної служби України в Одеській області вказує на те, що воно не є суб'єктом господарювання, оскільки відповідно до Положення, затвердженого наказом ДФС України від 27.08.2014 № 81, Головне управління ДФС в Одеській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, та утворюється у порядку, передбаченому ст. 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"; між сторонами не існує господарських відносин, а також спору про право, що виникає з господарських чи цивільних правовідносин; до даного спору підлягають застосуванню норми Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.07.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.08.2016.

Також Головне управління Державної фіскальної служби України в Одеській області у касаційній скарзі просило зупинити виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 до закінчення її перегляду в порядку касації.

Відповідно до ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації. Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Разом з тим, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення зазначеного клопотання, з огляду на його необґрунтованість та невідповідність вимогам норм процесуального права, згідно з якими зупиненим може бути виконання лише рішення господарського суду, ухваленого за результатами розгляду справи посуті, на виконання якого видано відповідний наказ.

Від Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на адресу суду 01.08.2016 надійшло клопотання від 01.08.2016 № 165/9/15-32-10-04-17 про участь у засіданні в режимі відеоконференції. Колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, з огляду на те, що воно було подано з порушенням вимог ч. 2 ст. 741 ГПК України, якою встановлено, що таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Зорі Про" до Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області про стягнення суми боргу у розмірі 583 906, 00 грн. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Зорі Про" посилається на те, що зазначений борг виник у зв'язку з невідшкодуванням понесених за період з жовтня 2014 року по теперішній час витрат зі зберігання та знищення товарно-матеріальних цінностей, переданих відповідачем позивачеві на зберігання за актами приймання-передачі.

Місцевий господарський суд, виносячи ухвалу про припинення провадження у справі, виходив з такого.

Відповідно до п. 12 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340 (далі - Порядок), на початку кожного року місцеві податкові інспекції із залученням органів, що вилучають та обліковують майно, визначають на конкурсній основі торгівельні підприємства, яким доручатиметься реалізація майна, з обов'язковим занесенням їх до Єдиного реєстру торгівельних підприємств, який ведеться цими інспекціями.

На виконання п. 12 Порядку 01 жовтня 2014 року та 11 лютого 2015 року комісія Головного управління державної фіскальної служби в Одеській області ухвалила рішення про вхід ТОВ "Зорі Про" в Єдиний реєстр суб'єктів господарювання, які можуть здійснювати реалізацію безхазяйного майна та майна, що переходить у власність держави.

Відповідно до п. 3 Порядку, конфісковане майно зберігається органами (організаціями) у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

З 08.10.2014 року по теперішній час, як встановлено судами попередніх інстанцій, слідчі слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління державної фіскальної служби України в Одеській області передали на відповідальне зберігання ТОВ "Зорі Про" велику кількість речових доказів за різними кримінальними провадженнями. Факт зберігання підтверджується актами приймання-передачі, які посвідчені підписами слідчих слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС України в Одеській області.

Для здійснення належного зберігання вказаних речових доказів ТОВ "Зорі Про" укладено договори оренди складських приміщень, складалися акти виконаних робіт та здійснювалось перерахування коштів, що підтверджується довідками з банку.

Крім того, згідно листів Головного управління ДФС України в Одеській області від 16.02.2015 та 23.02.2015 ТОВ "Зорі Про" проводило знищення тютюнових виробів та неякісної алкогольної продукції, що підтверджується актами виконаних робіт та актами знищення.

Відповідно до ч.1 ст.84 Кримінального процесуального кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно із ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010р. № 51/401/649/471/23/125 передбачено, що у разі направлення у подальшому кримінальної справи до суду з обвинувальним висновком чи для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, такі витрати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України включаються до складу судових витрат, питання про які вирішується судом у порядку, передбаченому ст. 93 КПК України (абз. 4, 5 пункту 13).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що питання щодо стягнення витрат, понесених за зберігання речових доказів під час розслідування кримінальної справи належить до юрисдикції суду, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ, з урахуванням вимог ст.ст.123, 124 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що з урахуванням суб'єктного складу сторін та предмету спору у справі даний спір підлягає вирішенню в господарських судах України. ТОВ "Зорі Про" не є учасником кримінальних проваджень, за якими органами досудового розслідування вилучалися товарно-матеріальні цінності, не є бюджетною організацією, не фінансується з державного бюджету та не входить в систему підприємств, установ та організацій, що забезпечують діяльність правоохоронних органів, а тому договірні відносини між позивачем та відповідачем зі зберігання та знищення товарно-матеріальних цінностей ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Відтак, на дані правовідносини не розповсюджуються норми ст. ст. 124, 126 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, серед іншого, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

У п.п. 1-3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 ГПК України). Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У разі вчинення цивільного правочину між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності, договірні відносини сторін ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.

З огляду на те, що як втснановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Зорі Про" не є учасником кримінальних проваджень, за якими органами досудового розслідування вилучалися товарно-матеріальні цінності, не є бюджетною організацією, не фінансується з державного бюджету та не входить в систему підприємств, установ та організацій, що забезпечують діяльність правоохоронних органів, то договірні відносини між позивачем та відповідачем зі зберігання та знищення товарно-матеріальних цінностей ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності, відтак, на дані правовідносини не розповсюджуються норми ст. ст. 124, 126 КПК України, колегія суддів погоджується з його висновком щодо відсутності правових підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

У випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а саме п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, то у колегії суддів відсутні правові підстави для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016 у справі № 916/936/16 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Васищак І.М.

Прокопанич Г.К.