ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 914/2895/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вамир-Гал"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016у справі № 914/2895/15 Господарського суду Львівської областіза позовомЗаступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд"доМалехівської сільської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вамир-Гал"провизнання недійсними та скасування рішень Малехівської сільської ради

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивача-1Тодерян В.М.- - позивача-2не з'явився- - відповідачане з'явився- - третьої особине з'явився- - ГПУГолуб Є.В.

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року Заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Малехівської сільської ради, в якій просив суд: 1. Визнати недійсними та скасувати рішення Малехівської сільської ради №21 від 30.05.2013, № 22 від 30.05.2013, № 23 від 30.05.2013 "Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю "Вамир-Гал" на розробку детального плану земельної ділянки на території Малехівської сільської ради". 2. Визнати недійсним та скасувати рішення Малехівської сільської ради № 30 від 27.12.2013 "Про затвердження детального плану та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для обслуговування кафе та здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Вамир-Гал". 3. Визнати недійсним та скасувати рішення Малехівської сільської ради № 31 від 27.12.2013 "Про затвердження детального плану та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для обслуговування будівлі насосної станції, свердловини та здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Вамир-Гал". 4. Визнати недійсним та скасувати рішення Малехівської сільської ради № 28 від 13.02.2014 "Про затвердження детального плану та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для обслуговування забудівлі котельні (столярна та механічна майстерня) та здійснення господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Вамир-Гал".

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.11.2015 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вамир-Гал".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2015 (суддя Синчук М.), залишеним без змін Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 (у складі головуючого судді Марка Р.І., суддів: Желіка М.Б., Костів Т.С.) у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вамир-Гал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

20.07.2016 на адресу суду надійшли пояснення по суті від Малехівської сільської ради, які залучені до матеріалів справи та враховані судом.

Міністерство оборони України та Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України), не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вамир-Гал" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

03.08.2016 на адресу суду від Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом задоволено.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.05.2013 рішеннями Малехівської сільської ради №№ 21, 22, 23 надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Вамир - Гал" на розробку детального плану на земельну ділянку по вул. Київська, 22А, 22Б, 22В в с. Малехів Жовківського району Львівської області для обслуговування будівлі кафе та здійснення господарської діяльності.

Рішеннями Малехівської сільської ради №№ 30, 31 від 27.12.2013, № 28 від 13.02.2014 затверджено детальний план території та надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Вамир - Гал" на складання проекту землеустрою з відведення земельних ділянок: орієнтовною площею 1,0339 га для обслуговування будівлі кафе та здійснення господарської діяльності по вул. Київська, 22/а в с. Малехів Жовківського району Львівської області згідно із детального плану забудови; орієнтовною площею 0,1938 га для обслуговування будівлі насосної станції, свердловини та здійснення господарської діяльності по вул. Київська, 22/б в с. Малехів Жовківського району Львівської області згідно із детального плану забудови; орієнтовною площею 0,3378 га для обслуговування будівлі котельні (столярна та механічна майстерня) та здійснення господарської діяльності по вул. Київська, 22/В в с. Малехів Жовківського району Львівської області згідно із детального плану забудови.

В позові прокурор послався на те, що вказані рішення Малехівської сільської ради не відповідають вимогам діючого земельного законодавства, оскільки відповідач фактично розпорядився земельною ділянкою державної власності, яка знаходилась за межами населеного пункту, що свідчить про перевищення відповідачем своїх повноважень. Зазначені обставини, на думку прокурора, є підставою для визнання недійсними та скасування вказаних рішень.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, земельні ділянки, стосовно яких прийняті спірні рішення, знаходяться в межах земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні військових частин А-3357, А - 3334 с. Малехів на підставі Державних актів на право постійного користування землею від 03.06.97 ІІ-ЛВ № 002741 та від 29.05.97 ІІ-ЛВ № 000650.

29.01.1998 Наказом Міністерства оборони України № 27 "Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України" на базі розформованих військових частин та організацій будівельно-квартирного комплексу було організовано створення відособлених структурних підприємств Міністерства оборони України, в тому числі й ДП МОУ "Західвійськбуд".

01.12.1998 відповідно до Наказу МО України від 29.01.98 № 27 розформовано Львівське територіальне інженерно-будівельне управління, до складу якого, зокрема, входили: військова частина А 3334 і військова частина А- 3357.

Згідно з Наказу від 20.11.98 №131 військова частина А - 3334 розформовано, а правонаступником призначено ДП МО "Західвійськбуд", якому передавалися фонди і майно зазначеної військової частини.

Відповідно вищенаведеного Наказу було призначено ліквідаційну комісію та встановлено термін для складання ліквідаційного балансу та ліквідаційного акта для складання актів прийняття - передачі основних засобів до ДП МО України "Західвійськбуд".

01.12.1998 на фондах Львівського територіального інженерно-будівельного управління сформоване Державне підприємство МО України "Західвійськбуд", в складі, якого було створено філії, зокрема: філія державного підприємства МО України "Західвійськбуд" 20 Упарвління начальника робіт, якому в оперативне управління було надано майно розформованої в/ч А 3334 ( згідно з Наказу генерального директора ДП МО України "Західвійськбуд" № 7 від 01.08.1998); філія державного підприємства МО України "Західвійськбуд"- 66 Управління начальника робіт, якому було надано майно розформованої в/ч А- 3357.

Згідно Наказу Міністра Оборони України від 19.03.99 № 84 були внесені зміни та доповнення до Статут ДП МО України "Західвійськбуд", зокрема було доповнено п. 1.3 статуту, а саме: ДП МО України "Західвійськбуд" є правонаступником територіального інженерно-будівельного управління.

В Акті прийняття - здачі посади керівника ДП МО України "Західвійськбуд" затвердженого 21.05.1999 начальником розквартирування військ та капітального будівництва МО України, зазначено, що основні засоби виробництва передачі від Львівського територіального інженерно-будівельного управління (в/ч А2277) в ДП МО України "Західвійськюуд", акти затверджені 17.02.99. А також виконані передача балансів від Львівського територіального інженерно-будівельного управління - ДП МО України "Західвійськбуд".

Указом Президента України від 15 грудня 1999 року № 1751/99 "Про систему центральних органів виконавчої влади" до системи центральної виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до вищенаведених вимог чинного законодавства та ст. 74, 75 Господарського кодексу України Міністерство оборони України утворює, реорганізує та ліквідовує у встановленому порядку підприємства, що належать до сфери його управління, контролює їх діяльність.

Державне підприємство "Західвійськбуд" (надалі - Підприємство) засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Метою діяльності підприємства являється виконання програми житлового та військового будівництва для Міністерства оборони України, структур Сил України та інших замовників - юридичних та фізичних осіб України та інших держав незалежно від форм власності.

Майно ДП МО України "Західвійськбуд" становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно Підприємства є державною власністю і закріплюється на праві повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству.

Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності.

Відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань утворених відповідно до законів України. Вказані землі, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Суди обґрунтовано зазначили, що стосується переходу прав і обов'язків на майно (майнові права) при правонаступництві, Державне підприємство МО України "Західвійськбуд" стало правонаступником всіх майнових прав і обов'язків військових частин А - 3334 і А - 3357 (які входили до складу в/ч А 2277), зокрема правонаступником права постійного користування: земельною ділянкою 5, 799 га (згідно Державному акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997); земельною ділянкою розміром 3, 8491 га (згідно Державному акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 002741 від 03.06.1997), які були надані у постійне користування вказаним військовим частинам.

Згідно з вищенаведеними Наказами Міністерства оборони України в/ч А - 3334 і А- 3357 були розформовані, а на їх базі створене ДП МОУ "Західвійськбуд", яке є правонаступником всіх майнових прав та обов'язків згаданих військових частин.

Постановою від 11 грудня 2014 року у справі № 914/2733/13 Львівським апеляційним господарським судом було встановлено, що ДП МОУ "Західвійськбуд" є повним правонаступником військової частини А- 3357, в тому числі і щодо права цієї військової частини.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Обставини, встановлені вищезазначеною постановою Львівського апеляційного господарського суду мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі.

Що стосується земельної ділянки площею 5, 799 га, яка відноситься до земель оборони на підставі державного акту на право постійного користування землею 11-ЛВ № 000650 від 29.05.1997, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з наступного.

Відповідно до довідки КЕВ м. Львова від 08.09.14 № 4592 за ДП МОУ "Західвійськбуд", за адресою с. Малехів Жовківського району Львівської області, військове містечко №371, облікується земельна ділянка площею 5,7990 га, яка відноситься до земель оборони на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 000650 від 29.05.97, та земельна ділянка загальною площею 3,8491 га, яка відноситься до земель оборони, на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 002741 від 03.06.97. На вказаній земельній ділянці в/м № 371 знаходяться 29 будівель, які згідно форми 402 обліковуються в КЕВ м. Львова та надані ДП МОУ "Західвійськбуд".

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони").

Таким чином, доводи третьої особи про те, що ДП МОУ "Західвійськбуд" на момент звернення з позовом не набуло права постійного користування земельною ділянкою, яка була закріплена за військовими частинами обґрунтовано відхилені судами.

Крім того, судами на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що Малехівська сільська рада, приймаючи оспорювані рішення, розпорядилася спірною земельною ділянкою, яка знаходилася за межами населеного пункту с. Малехів та перебувала в державній власності, чим перевищила надані їй законом повноваження (ст. 19 Конституції України, ст. 149, п. 12 Земельного кодексу України).

Однією з підстав зміни цільового призначення земель є вилучення земельних ділянок, наданих в постійне користування, порядок вилучення яких регламентовано ст. ст. 141, 149 Земельного кодексу України. Зокрема, даними нормами передбачено, що вилучення земельних ділянок проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Вимогами ст. 10 Закону України "Про оборону України" ст. ст. 3, 10 України "Про Збройні Сили України", п. п. 1, 75 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011, встановлено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади і військового управління, забезпечує використання відповідно до законодавства земельних ділянок, виділених для потреб Збройних Сил України.

Відповідно до вимог п.п. 44, 45, 50 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 року №483, передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військового та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, на обліку яких знаходяться земельні ділянки.

Судами встановлено, що Міністром оборони України або уповноваженою ним посадовою особою рішення щодо надання згоди на передачу вищезазначеної земельної ділянки не приймалося, відповідне клопотання про її передачу Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням не порушувалося.

До матеріалів справи не надано доказів того, що земельна ділянка відносно якої виник спір була вилучена у встановленому законом порядку та за згодою уповноваженої особи із земель Міністерства оборони України, передана Малехівській сільській раді, змінила форму власності (з державної на комунальну), увійшла в межі населеного пункту с. Малехів на момент прийняття оспорюваних рішень Малехівської сільської ради. Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затверджене згаданим наказом Міністерства оборони України від 22.12.97 № 483, є обов'язковим для усіх структур даного Міністерства і його порушення має наслідком незаконність таких дій будь-якою його службовою особою чи підрозділом.

Суди обґрунтовано виходили з того, що спірна земельна ділянка була надана у постійне користування (в/ч А- А - 3334), враховуючи відсутність легітимного рішення про добровільну відмову землекористувача (ДП МОУ "Західвійськбуд") за згодою Міністерства оборони України (як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах) та/або рішення органу місцевого самоврядування про вилучення цієї земельної ділянки, право постійного користування ДП МОУ "Західвійськбуд" спірною земельної ділянкою, яка належить до земель оборони, припинено не було. Дана обставина підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Таким чином, з врахуванням аналізу зазначених норм законодавства та матеріалів справи, колегія вважає обґрунтованим висновок судів про те, що спірна земельна ділянка відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. 77 Земельного кодексу України належала і належить до земель оборони, які мають особливий правовий режим.

Визнавши встановленими зазначені обставини на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що спірні рішення відповідача не відповідають вимогам діючого на той час законодавства. За таких обставин, задоволення позову про визнання недійсними та скасування вказаних рішень колегія вважає правомірним.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову у касаційній скарзі касатор послався на те, що рішення на розробку детального плану земельної ділянки на території Малехівської сільської ради та про затвердження детального плану та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки не порушують прав позивачів, у зв'язку з чим, останні не мають права звертатися до суду.

Зазначені доводи колегія не може прийняти до уваги, оскільки прокурором вірно визначено Міністерство оборони України, Державне підприємство Міністерства оборони України "Західвійськбуд" як органи, що уповноважені здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Крім того, пленум Вищого господарського суду України у п.4.2 постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснив, що за змістом статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Порядок використання земель оборони в господарських цілях визначено статтею 4 Закону України "Про використання земель оборони". У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 ЗК України).

Судами визнано встановленим факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів прийняттям оспорюваних рішень, що є підставою для їх визнання таких рішень недійсними та скасування.

З приводу посилання на недоведеність факту правонаступництва щодо земельної ділянки, касатор не врахував, що відповідно до частини другої статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 у справі № 914/2895/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова