ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 913/337/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Корсак В. А.

розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. у справі господарського суду№913/337/16 Луганської областіза позовомПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"доКП "Лисичанськтепломережа"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 4 232 240,29 грн. Прокофьєва Л.В., дов.№14-76 від 21.04.2016 Дядько Г.П.. дов.№2 від 04.01.2016 Глушков Г.В. дов.№3 від 04.01.2016

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" про стягнення боргу за договором купівлі-продажу природного газу №2288/14-КП-20 від 28.01.2014 в сумі 2268350,81грн., пені в сумі 355444,10грн., 3% річних в сумі 103991,68грн., інфляційних втрат в сумі 1504453,70грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.04.2016 ( суддя Секірський А.В.), залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016 (головуючого судді Бойченка К.І., суддів Чернота Л.Ф., Стойка О.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 2268350,81грн., пеню в сумі 145139,98грн., 3 % річних в сумі 103976,28грн., інфляційні втрати в сумі 1272581,69грн., а також судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями в частині відмови у стягненні пені в сумі 210304,12грн., ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове, яким стягнути з КП "Лисичанськтепломережа" 210304,12грн. пені, в решті судові рішення залишити без змін.

Касаційна скарга вмотивована тим, що на взаємовідносини сторін мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями не розповсюджується, а Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" застосований судами попередніх інстанцій безпідставно.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.01.2014 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" як продавцем, та КП "Лисичанськтепломережа" як покупцем укладений договір №2288/14-КП-20 про купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Згідно з п.3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.

У пункті 5.2 Договору визначена ціна за 1000 куб. м газу і встановлені податок на додану вартість, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифи на транспортування, розподіл та постачання газу, додаткові нарахування.

Сторонами вносились зміни у пункт 5.2 Договору, а саме підписані Додаткові угоди №1 від 28.04.2014, №2 від 23.05.2014, №3 від 10.06.2014, №4 від 15.09.2014, №5 від 04.11.2014, якими змінювалась ціна газу.

Згідно з п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у січні-лютому, листопаді-грудні 2014 року поставив природний газ відповідачу КП "Лисичанськтепломережа" за Договором на загальну суму 2359256,83грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідач КП "Лисичанськтепломережа" за поставлений природний газ розрахувався частково - лише в сумі 90906,02грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість 2268350,81грн., на яку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" нарахував пеню в сумі 355444,10грн., 3 % річних в сумі 103991,68 грн., інфляційні втрати в сумі 1504453,70грн. згідно з умовами Договору та приписами ст.625 ЦК України, що стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з позовом до господарського суду.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з приписів статей 525, 526 ЦК України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.712 ЦК України, яка кореспондується із ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки КП "Лисичанськтепломережа" свого обов'язку з оплати поставленого природного газу за договором не виконало, суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у сумі 2268350,81 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" розрахував 3% річних за загальний період з 15.02.2014р. по 15.12.2015р., розмір яких склав 103991,68грн., а також інфляційні втрати за загальний період з лютого 2014 року по листопад 2015 року в сумі 1504453,70грн. Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати отриманого природного газу, також законними та обґрунтованими судами визнані вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних.

Однак, судом першої інстанції здійснено перевірку розміру нарахування інфляційних втрат і 3% річних, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про часткове задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 103976,28грн. та інфляційних втрат в сумі 1272581,69грн., а у стягненні 3% річних в сумі 15,40грн. та інфляційних втрат в сумі 231872,01грн. відмовлено за необґрунтованістю нарахування.

Судові рішення в частині стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних в касаційному порядку не оскаржені.

Щодо стягнення пені в сумі 355444,10грн., суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього Договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За порушення термінів оплати за Договором позивачем нарахована пеня в сумі 355444,10 грн. на зобов'язання з оплати, що виникли у січні-лютому, листопаді-грудні 2014 року.

Суд першої інстанції перевірив заявлену до стягнення пеню, з чим погодився і апеляційний суд, і встановив, що пеня нарахована за зобов'язаннями січня 2014 року за період з 15.02.2014 по 14.08.2014 нарахована вірно і становить 94545,88грн.; пеня нарахована за зобов'язаннями лютого 2014 року за період з 15.03.2014 по 14.09.2014 нарахована вірно і становить 48815,91грн.

Відносно нарахованої пені за зобов'язаннями листопада-грудня 2014 року, то суди попередніх інстанцій виходили з приписів абзацу другого ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.2015, яким встановлено, що на час, визначений у статті 1 цього Закону, встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 07.02.2015р.

Виходячи з наведеного, на нарахування і стягнення пені за Договором з 07.02.2015 встановлено мораторій.

За розрахунком суду першої інстанції пеня за зобов'язанням листопада 2014 року нараховується з 16.12.2014 по 06.02.2015 і становить 420,05грн.

Пеня за зобов'язанням грудня 2014 року нараховується з 15.01.2015 по 06.02.2015 і становить 1358,14грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню, становить 145139,98 грн.

Посилання касатора ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в касаційній скарзі на те, що суди необґрунтовано застосували положення вищезазначеного Закону до правовідносин сторін, оскільки позивач не є енергопостачальною компанією, в обґрунтування чого посилається на приписи ст.275 ГК України, абз.8 ст.1 Закону України "Про електроенергетику", а також на ст.6 Статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", - були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що норми Закону України №85-VIII від 13.01.2015р. поширюють свою дію на правовідносини сторін.

При цьому суди попередніх інстанцій посилались на п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 №705, згідно якого гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п.5 Статуту ПАТ "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747, встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (п.6 зазначеного Статуту).

Враховуючи, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є позивач, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією.

В свою чергу, судами встановлено, що основним видом діяльності КП "Лисичанськтепломережа" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Таким чином, відповідач є виробником та виконавцем житлово-комунальних послуг по централізованому опаленню і постачанню гарячої води, на яке поширює свою дію ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.2015.

Місцезнаходженням відповідача є м. Лисичанськ Луганської області, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідач КП "Лисичанськтепломережа" здійснює свою господарську діяльність у м. Лисичанськ Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р.

Крім того, проведення антитерористичної операції у м. Лисичанськ є загальновідомим фактом, який на підставі ст.35 ГПК України не потребує доказування.

На цих підставах суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували приписи ст.2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015 та дійшли висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 210304,12грн. за період встановлення мораторію, починаючи з 07.02.2015.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. у справі №913/337/16 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак