ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 911/154/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А.(доповідач),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" на рішення господарського суду Київської області від 1 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року у справі №911/154/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-РЗВА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" про стягнення суми, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-РЗВА" про стягнення суми,-

Встановив:

У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-РЗВА" звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" 72 635,08 грн. заборгованості за договором підряду №ВС-У-013-13 від 30 серпня 2013 року, 3 645,57 грн. 3% річних та 50 841,05 грн. інфляційних втрат, а також 3 479,32 грн. 3% річних і 79 977,15 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання за договором поставки №130812-1 від 26 червня 2013 року.

ТОВ "Біогазенерго" звернулось до господарського суду Київської області із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА" 14 283,30 грн. пені за неналежне виконання умов договору підряду №ВС-У-013-13.

Рішенням господарського суду Київської області від 1 березня 2016 року у справі №911/154/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Біогазенерго" на користь ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА" 72 635,08 грн. основної заборгованості, 3 577,08 грн. 3% річних, 48 151,70 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання за договором підряду, 3 307,15 грн. 3% річних, 79 977,15 грн. інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання за договором поставки, 3 114,72 грн. судового збору. В решті первісного позову відмовлено. У задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ТОВ "Біогазенерго", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині задоволення первісного позову скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 червня 2013 року між ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА", як постачальником, і ТОВ "Біогазенерго", як покупцем, укладено договір поставки №130812-1 обладнання для монтажу та випробування за договором підряду №ВС-У-013-13 від 30 серпня 2013 року, укладеного ТОВ "Біогазенерго" та ТОВ "Високовольтний союз-Україна".

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару належним чином не виконав.

Рішенням господарського суду Київської області від 11 листопада 2014 року у справі №911/3423/14, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 17 грудня 2014 року та Вищого господарського суду від 10 березня 2015 року з ТОВ "Біогазенерго" стягнуто на користь ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА" 151 837,60 грн. основного боргу, 16 625,66 грн. пені, 2 979,97 грн. 3 % річних, 20 040,48 грн. інфляційних втрат, які нараховувались за період до 31 липня 2014 року.

Присуджені до сплати рішенням суду у справі №911/3423/14 кошти відповідач сплатив 24 квітня 2015 року.

Крім того, 13 серпня 2013 року між ТОВ "Біогазенерго", як замовником, і ТОВ "Високовольтний союз Україна", як підрядником, укладено договір підряду №ВС-У-013-13 на будівництво КРП-10 кВ серії КУ-10Ц на території теплової електростанції потужністю 18 МВт з використанням біопалива по вул. Розважівській, 192, смт. Іванків Київської обл. (1-ша черга), що включає монтаж та пусконалагодження комірок КУ-10Ц в кількості 8 штук. Замовник в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах визначених цим договором.

Пунктом 2.1. договору підряду і додатками №1 та №2 до нього сторони визначили, що ціна договору становить 175 000 грн., в т.ч. ПДВ-20% - 29 166,67 грн.

Згідно пункту 3.2. договору підряду сторони погодили, що замовник протягом 10-ти банківських днів з дня підписання сторонами договору сплачує підряднику 40% вартості монтажних робіт у розмірі 32 875,94 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5 479,33 грн., та 40% вартості пусконалагоджувальних робіт у розмірі 37 124,06 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 6 187,34 грн., а решту 60% вартості монтажних робіт в сумі 49 313,90 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8 218,98 грн., та 60% вартості пусконалагоджувальних робіт у розмірі 55 686,10 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 9 281,02 грн., - протягом 10-ти банківських днів від дати підписання повноважними представниками сторін відповідних актів приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3).

Початок робіт, згідно п. 4.1. договору та додатку №3 до нього, відбувається у день отримання авансу та передачі обладнання в монтаж, і закінчується через 21 день з моменту початку виконання робіт. При зміщенні дат оплат відповідно зміщується виконання робіт.

Здачу-приймання виконаних робіт сторони домовились оформлювати актами приймання виконаних підрядних робіт (за формою №КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (за формою №КБ-3) (п. 8.1 договору).

За порушення строків виконання робіт, строків усунення недоліків/дефектів у виконаних роботах, встановлених цим договором та графіком виконання робіт, підрядник, згідно п. 10.2. договору підряду, зобов'язався сплатити замовнику неустойку у розмірі 0,1 % від вартості невиконаних/неналежним чином виконаних робіт за кожен день прострочення.

На підставі додаткової угоди від 25 листопада 2013 року №1 про заміну сторони в договорі підряду, ТОВ "Високовольтний союз-Україна" передав, а ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА" прийняв на себе в повному обсязі всі права і обов'язки підрядника за договором підряду.

Позивач протягом грудня 2013 року, березня, квітня 2014 року здійснив монтажні та пусконалагоджувальні роботи за договором підряду, про що сторонами було складено акти приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в), які підписані сторонами без зауважень та заперечень, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми №КВ-3), відповідно до яких вартість виконаних будівельних робіт складає 144 635,08 грн., які відповідач сплатив частково у розмірі 72 000 грн.

Сплачені відповідачем кошти підрядник розподілив наступним чином:

- 70 000 грн. за 5 лютого 2014 року зараховані у рахунок повної оплати виконаних монтажних робіт у грудні 2013 року, та часткової оплати виконаних пусконалагоджувальних робіт у березні 2014 року у розмірі 39 598,56 грн.;

- 1 000 грн. за 5 серпня 2015 року зараховані в рахунок часткової оплати виконаних пусконалагоджувальних робіт у березні 2014 року;

- 1 000 грн. сплачені по 500 грн. 6 та 7 серпня 2015 року зараховані в рахунок часткової оплати виконаних пусконалагоджувальних робіт у березні 2014 року.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних підрядних робіт у нього виникла заборгованість у розмірі 72 635,08 грн.

Листи позивача від 12 травня 2014 року, 26 червня та 24 липня 2015 року із вимогою сплатити заборгованість відповідач, посилаючись у листі №148/1507-15 від 15 липня 2015 року на своє важке фінансове становище, залишив без задоволення, після чого позивач 17 грудня 2015 року надіслав боржнику претензію на суму заборгованості, в якій вимагав погасити її протягом трьох днів з моменту отримання даної претензії, яку відповідач також не виконав.

Предметом первісного позову є вимоги ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА":

- як підрядника про стягнення з ТОВ "Біогазенерго" заборгованості за виконані у грудні 2013 року, березні та квітні 2014 року будівельні роботи за договором підряду, а також передбачених ст. 625 ЦК України за порушення строків виконання грошового зобов'язання, сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат за весь період прострочення до 21 грудня 2015 року;

- як постачальника про стягнення з ТОВ "Біогазенерго" 3% річних, інфляційних втрат, за весь час прострочення грошового зобов'язання, пред'явлена позивачем після прийняття господарським судом рішення про задоволення його позову щодо стягнення заборгованості за договором поставки, 3% річних, інфляційних втрат та пені у період до 31 липня 2014 року.

Предметом зустрічного позову є вимога ТОВ "Біогазенерго", як замовника за договором підряду, про стягнення з позивача, як підрядника, неустойки, передбаченої п. 10.2. договору, з підстав порушення останнім строків виконання підрядних робіт, які він зобов'язаний був розпочати протягом 5 робочих днів з дня отримання авансового платежу, який був здійснений 5 лютого 2014 року, і виконати протягом 21 дня, тобто до 5 березня 2014 року, в той час як виконав ці роботи після спливу зазначеного терміну.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сплачені ТОВ "Біогазенерго" 5 лютого 2014 року 70 000 грн., перераховані позивачу із зазначенням призначення платежу: "оплата за будівництво КРП-10 кВ монтаж комірок згідно договору №ВС-У-013-13 від 30.08.2013", - це повна оплата за виконані підрядником у грудні 2013 року монтажні роботи та часткова оплата за пусконалагоджувальні роботи, виконані підрядником у березні 2014 року, а не авансування усіх робіт за договором підряду, яке замовник згідно п. 3.2. договору підряду мав здійснити протягом 10-ти банківських днів з дня підписання сторонами договору.

Згідно ст.ст. 611 та 549 ЦК України, правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки настають у разі порушення зобов'язання, а згідно ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що п. 3.2. договору підряду було передбачено обов'язок замовника здійснити авансові платежі протягом 10-ти банківських днів з дня підписання сторонами договору, тобто до 13 вересня 2013 року, а також те, що п. 5.3.2. договору підряднику, у разі невиконання замовником своїх зобов'язань за цим договором, що призвело б до ускладнення або неможливості проведення підрядником робіт, надано право зупиняти роботи. Проте, позивач за первісним позовом наданим йому п. 5.3.2. правом не скористався, і у грудні 2013 року розпочав виконання монтажних робіт. Також, монтажні та пусконалагоджувальні роботи здійснювались підрядником і в березні 2014 року. До якості та строків виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт ТОВ "Біогазенерго", як замовник, претензій не заявляв.

З огляду на встановлені обставини, а також зазначені норми матеріального права є правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що сплачені 5 лютого 2014 року позивачем за зустрічним позовом 70 000 грн. є оплатою за виконані підрядником роботи, а не попередньою оплатою, передбаченою договором підряду, і, як наслідок, відсутність підстав для стягнення з ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА" неустойки за порушення строків виконання договірних підрядних робіт, оскільки такого порушення не відбулось.

Щодо первісного позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.ч. 1, 2 ст. 837, ч.ч. 1, 2 ст. 875, ч. 1 ст. 853, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, ст. 193, ч. ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України та вказавши про доведеність факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду, дійшов висновку про обґрунтованість звернення ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА" із позовними вимогами про стягнення з відповідача сум заборгованості за виконані будівельні роботи, 3% річних та інфляційних втрат за порушення цього грошового зобов'язання. При цьому, вказавши на помилковість здійснення розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних, у зв'язку з тим, що період прострочення позивач розраховував із розрахунку календарних, а не банківських днів, як передбачено договором, суди дійшли висновку, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 577,08 грн. 3% річних та 48 151,70 грн. інфляційних втрат.

Крім того, вказавши, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, а кредитор, у разі невиконання відповідачем рішення, вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання, місцевий господарський суд, правову позицію якого підтримав і суд апеляційної інстанції, позов в частині стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних за порушення відповідачем, як покупцем, строків виконання грошового зобов'язання за договором поставки, задовольнив. При цьому, вказавши, що позивач помилково нарахував 3% річних та інфляційних втрат не лише на суму основного боргу за договором поставки, а й на присуджену рішенням суду у справі №911/3423/14 суму пені, що суперечить приписам ст. 625 ЦК України, дійшов висновку про часткове задоволення цієї позовної вимоги, стягнувши з відповідача 3 479,32 грн. 3% річних і 79 977,15 грн. інфляційних втрат.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо первісного позову є правильними з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду, на підставі яких фактично між сторонами у цій справі виникли правовідносини, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Замовник, згідно ч. 1 ст. 853 цього ж Кодексу, зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Встановивши, що ТОВ "Біогазенерго" виконані підрядником у грудні 2013 року, березні та квітні 2014 року будівельні роботи за договором підряду прийняв без будь-яких претензій та зауважень, підписавши при цьому акти приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форми №КВ-3), відповідно до яких вартість виконаних будівельних робіт склала 144 635,08 грн., які відповідач сплатив лише частково, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обов'язок останнього сплатити позивачу, як виконавцю будівельних робіт суму заборгованості у розмірі 72 635,08 грн.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Встановлено, що умовами договору підряду визначено порядок та строки здійснення замовником оплати за виконані роботи, однак ТОВ "Біогазенерго" ні у передбачені договором строки, ні протягом строку наданого ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА" у відповідній претензії, заборгованість не сплатив.

У первісному позові ТОВ "Високовольтний союз-РЗВА" просить суд, крім суми основної заборгованості, стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши їх розрахунок враховуючи дати виникнення кожного окремого зобов'язання, а також враховуючи дати здійснення відповідачем часткових платежів.

Встановивши факт прострочення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання за договором підряду та перевіривши правильність здійснення розрахунків, місцевий та апеляційний господарські суди правильно вказали на помилковість здійснення розрахунку зазначених сум, оскільки їх слід було нараховувати за період часу з урахуванням кількості банківських днів, як встановлено умовами договору, а не за загальний період часу такого порушення, а тому оплату вартості виконаних робіт згідно актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2014 року, №2 за березень 2014 року та №2 за квітень 2014 року ТОВ "Біогазенерго" мало здійснити до 15 квітня 2014 року та 20 травня 2014 року відповідно, і право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у позивача за первісним позовом виникло з 15 квітня та 20 травня 2014 року, а не з 10 квітня та 10 травня 2014 року.

Крім того, посилаючись на те, що факт порушення ТОВ "Біогазенерго" грошових зобов'язань за договором поставки встановлений рішенням господарського суду Київської області від 11 листопада 2014 року у справі №911/3423/14, яке є преюдиційним при вирішенні спору у цій справі, суди першої та другої інстанцій правильно вказали, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, зобов'язальних відносин сторін не припиняє і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Вказавши на те, що правова природа присудженої до сплати в судовому порядку неустойки при прийнятті судового рішення не змінюється, і тому на неї, в силу припису ч. 2 ст. 550 ЦК України, відсотки не нараховуються, і як наслідок відсутні підстави для застосування до неї ст. 625 ЦК України, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про нарахування 3% річних та інфляційних втрат лише на присуджену до стягнення суму основної заборгованості у розмірі 151 837,60 грн. за період прострочення з 1 серпня 2014 року по 22 квітня 2015 року, що складає 3 307,15 грн. - 3% річних та 79 977,15 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, висновки попередніх судових інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях щодо первісного та зустрічного позовів є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

При цьому, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні відповідачем вказаних положень матеріального права, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції в якості підстави для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

Інші твердження касаційної скарги зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції касаційної інстанції, при цьому, такі твердження дублюють доводи апеляційної скарги, яким судом другої інстанції була надана відповідна правова оцінка.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біогазенерго" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 1 березня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2016 року у справі №911/154/16 - без змін.

ГоловуючийП.А.ГончарукСуддіІ.Д.Кондратова Л.В.Стратієнко