ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 910/933/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Кочерової Н.О.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк

"Національні інвестиції" в особі Уповноваженої

особи Фонду гарантування вкладів фізичних

осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні

інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича

на рішення господарського суду міста Києва

від 01.03.2016 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду

від 30.05.2016 року

у справі № 910/933/16

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Банк "Національні інвестиції"

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "Акцепт";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Експрес-Факторинг"

про застосування наслідків недійсності нікчемних

договорів та визнання недійсними договорів

за участю представників:

позивача - Іванова А.О.

відповідачів - 1) Шевчука А.С.

2) Шевчука А.С.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, укладених між позивачем та відповідачем-1, а саме: договорів відступлення права вимоги від 30.10.2014 №№ 31-13/817/14-Ф, 389-13/14-Ф, 306-10/14-Ф, зобов'язання відповідача-1 повернути позивачу документи, отримані згідно актів приймання-передачі документації від 30.10.2014, а саме: оригінал кредитного договору № 31-13/817 від 05.02.2013, оригінали додаткових угод № 1- 9 до кредитного договору № 31-13/817 від 05.02.2013, балансові виписки по рахунках № 220355103070, 220805103070, оригінал кредитного договору № 389-13 від 11.12.2014, оригінал додаткової угоди № 1 від 30.12.2013 до кредитного договору № 389-13 від 11.12.2014, оригінал додаткової угоди № 2 від 11.03.2014 до кредитного договору № 389-13 від 11.12.2014, оригінал додаткової угоди № 3 від 30.04.2014 до кредитного договору № 389-13 від 11.12.2013, оригінал договору іпотеки № 1041 від 30.04.2014, балансові виписки по рахунках № 220275140896, 220835140896, оригінал кредитного договору № 306-10 від 29.07.2010, оригінал додаткових угод № 1-№ 16 до кредитного договору № 306-10 від 29.07.2010, балансові виписки по рахунках № 220265073070, 220825073070; визнання недійсними договорів про переведення боргу (заміни боржника у зобов'язанні) від 17.07.2015, укладених між позивачем та відповідачами 1, 2: № 31-13/817/14-Ф, № 389-13/14-Ф, № 306-10/14-Ф.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року (суддя Отрош І.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року (судді: Ропій Л.М., Калатай Н.Ф., Рябуха В.І.), у позові відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" просить скасувати рішення і постанову господарських судів та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали і юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.10.2014 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф, згідно якого позивач (первісний кредитор) з моменту підписання цього договору передав відповідачу-1 (новий кредитор) належне Публічному акціонерному товариству "Банк "Національні інвестиції" право вимоги за кредитним договором № 31-13/817 від 05.02.2013 року, укладеним між останнім та ОСОБА_7 (боржником), на суму основного боргу 40 597 282 грн., нарахованих відсотків на суму кредиту в розмірі 4 048 602,69 грн., а новий кредитор, в свою чергу, зобов'язався переказати первісному кредитору в строк до 14.01.2016 року загальну суму за відступлення права вимоги - 44 199 425,85 грн.

17.07.2015 року між позивачем та відповідачами №№ 1, 2 укладено договір №31-13/817/14-Ф про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні), згідно якого відповідач-1 переводить борг за договором відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф, а відповідач-2 приймає на себе зобов'язання за цим договором, при цьому позивач не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в договорі відступлення права вимоги і надав свою згоду на відповідне переведення боргу.

30.10.2014 року укладено договір про відступлення права вимоги № 389-13/14-Ф, згідно якого ПАТ "Банк "Національні інвестиції" (первісний кредитор) з моменту підписання цього договору передає відповідачу-1 (новому кредитору) належне банку право вимоги за кредитним договором № 389-13 від 11.12.2013 року, укладеним між банком та ОСОБА_8 (боржником), до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання обов'язків з повернення грошового зобов'язання у розмірі 23 590 886,44 грн., повернення нарахованих відсотків на суму кредиту в сумі 260 614,06 грн.; загальна сума - 23 612 985,50 грн., а новий кредитор, в свою чергу, зобов'язався переказати первісному кредитору в строк до 14.01.2016 року загальну суму за відступлення права вимоги - 23 612 985,50 грн.

17.07.2015 укладено договір № 389-13/14-Ф про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні), відповідно до якого первісний боржник переводить борг за договором відступлення права вимоги № 389-13/14-Ф, а відповідач-2 (новий боржник), приймає на себе зобов'язання за договором відступлення права вимоги; кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в договорі відступлення права вимоги і надав згоду на відповідне переведення боргу.

30.10.2014 укладено договір відступлення права вимоги № 306-10/14-Ф, згідно якого ПАТ "Банк "Національні інвестиції" (первісний кредитор) з моменту підписання цього договору передає відповідачу-1 (новому кредитору) належне банку право вимоги за договором, укладеним між банком первісним кредитором та ОСОБА_7 (боржником) за кредитним договором № 306-10 від 29.07.2010; до нового кредитора переходить право вимоги, замість первісного кредитора, від боржника належного та реального виконання грошового зобов'язання в розмірі 32 400 000 грн.; повернення нарахованих відсотків на суму кредиту у розмірі 181 993,29 грн.; загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги склала 32 256 173,36 грн., а новий кредитор, в свою чергу, зобов'язався переказати первісному кредитору в строк до 14.01.2016 року загальну суму за відступлення права вимоги - 32 256 173,36 грн.

17.07.2015 між ПАТ "Банк "Національні інвестиції" та відповідачами - 1, 2 укладено договір № 306-10/14-Ф про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні), згідно якого первісний боржник переводить борг за договором відступлення права вимоги № 306-10/14-Ф, а відповідач-2 (новий боржник) приймає на себе зобов'язання за договором відступлення права вимоги; кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в договорі відступлення права вимоги і надав згоду на відповідне переведення боргу.

17.09.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 172 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12, ст.ст. 34 - 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 №613 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" вирішено розпочати процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 (включно); призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Банк "Національні інвестиції", визначені ст.ст.37-39 цього ж Закону начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку І.Г. строком на три місяці з 18.09.2015 по 17.12.2015 (включно).

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.10.2015 № 51-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" на підставі ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та протоколу від 16.10.2015 комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за період з 18.09.2014 до 18.09.2015, визнано нікчемними правочини (договори) відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф, № 306-10/14-Ф, № 389-13/14-Ф за кредитними договорами та договорами забезпечення, у тому числі, договори відступлення права вимоги, укладені 30.10.2014 між позивачем та відповідачем-1.

Відповідачу-1 направлено повідомлення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.10.2015 № 3929/03 про нікчемність договорів відступлення права вимоги, з посиланням на те, що відповідно до пп. 1, 2, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з наведених у повідомленні підстав.

Відповідно до пп. 1, 3 рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.12.2015 № 214 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора банку" припинено здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції" з 03.12.2015; розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк "Національні інвестиції" з 03.12.2015 по 02.12.2017 включно, з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договори відступлення права вимоги від 30.10.2014 №№ 31-13/817/14-Ф, 389-13/14-Ф, 306-10/14-Ф в силу приписів п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемними, а тому документи, передані відповідачу-1 на підставі цих договорів, підлягають поверненню. Позовні вимоги про визнання недійсними договорів про переведення боргу (заміни боржника у зобов'язанні) від 17.07.2015, укладені між позивачем та відповідачами 1, 2: № 31-13/817/14-Ф, № 389-13/14-Ф, № 306-10/14-Ф, є похідними від попередніх вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої й апеляційної інстанцій вказали на відсутність підстав для застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів (відступлення права вимоги від 30.10.2014 №№ 31-13/817/14-Ф, 389-13/14-Ф, 306-10/14-Ф) у вигляді реституції та відсутність доказів для визнання недійсними договорів про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні) від 17.07.2015, укладених між позивачем та відповідачами 1, 2: № 31-13/817/14-Ф, № 389-13/14-Ф, № 306-10/14-Ф відповідно до чч. 1 - 5 ст. 203 ЦК України.

Проте, з висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, оскільки, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Відхиляючи доводи банку щодо нікчемності спірних договорів, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що умовами цих договорів передбачено обов'язок нового кредитора (відповідача № 1) здійснити перерахування на користь позивача грошових коштів за набуте право вимоги, тобто, відчуження майнових прав відбулося не безоплатно.

Разом з тим, сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним.

Відтак, приймаючи рішення, місцевий господарський суд не надав належної оцінки доводам позивача, що банк відмовився від власних майнових вимог до позичальника на користь третьої особи - фактора, передавши право вимоги та позбавивши себе цього права, безоплатно, оскільки кошти за відступлене право вимоги банком не отримано.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Віднесення до нікчемних правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку з підстав, встановлених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відбувається лише за умови віднесення банку до категорії неплатоспроможних, тобто не в будь-якому випадку, а існують певні умови, а відтак, фактично, питання щодо наявності підстав для віднесення таких правочинів до нікчемних має вирішуватись саме виходячи з обставин перебування банку у процедурі виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав того, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Аналізуючи зазначені норми закону, господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що відповідно до вимог чинного законодавства моментом виникнення спірних правовідносин є застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Крім того, відмовляючи в позові в частині визнання недійсними договорів про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні) від 17.07.2015, укладених між позивачем та відповідачами 1, 2: № 31-13/817/14-Ф, № 389-13/14-Ф, № 306-10/14-Ф, господарські суди зазначили, що вказані правочини не створюють будь-яких прав та обов'язків для ТОВ "Експрес - Факторинг", та станом на дату їх укладення, не регулюють відносин, учасником яких є відповідач № 2.

Разом з тим, позивач в касаційній скарзі стверджував, що між відповідачем № 2 та банком склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку, які мають майново-грошовий характер, а, отже, платник виступає по відношенню до банку кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

Відтак, фактору передані майнові права банку, через що окремими кредиторами банку отримано переваги, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Крім того, за невеликий проміжок часу до віднесення банку до категорії неплатоспроможних було штучно створено передумови для перерахування коштів з рахунку фактора.

Проте, зазначені твердження позивача не перевірені та залишені поза увагою господарських судів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій без з'ясування вищенаведених обставин є передчасними.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 цього ж Кодексу.

Згідно статті 11110 цього ж Кодексу підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вимоги статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року у справі №910/933/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.О. Кочерова Н.Г. Дунаєвська