ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 910/501/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівВладимиренко С.В., Дунаєвської Н.Г.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовичана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.2016у справі№ 910/501/16 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича дотовариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014"прозобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

від позивача: Недотоп М.М., дов. від 02.09.2015

від відповідача: Коновалов О.С., дов. від 14.01.2016

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" про зобов'язання відповідача повернути позивачу грошові кошти в розмірі 25 068,49 грн, отриманих за договором про внесення змін від 29.04.2015 до договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1240/2014-1 від 26.06.2014.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що відповідачу при достроковому розірванні договору про депозитний вклад "Стандартний" № DU1240/2014-1 від 26.06.2014 банком до запровадження в ньому тимчасової адміністрації було необґрунтовано виплачено відсотки за депозитним вкладом без застосування перерахунку нарахованих процентів за заниженою відсотковою ставкою, оскільки договір про внесення змін від 29.04.2015 до вказаного депозитного договору, яким було погоджено виплату відсотків за депозитом у разі розірвання договору не за заниженою відсотковою ставкою, є нікчемним на підставі п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з тим, що банк відмовився від власних майнових вимог.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.06.2016 (суддя: Борисенко І.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що підстави для застосування заниженої відсоткової ставки, як наслідку розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника та підстави для зобов'язання відповідача (вкладника) повернути грошові кошті, заявлені до стягнення, відсутні, оскільки умова про виплату банком вкладнику процентів за депозитом не у заниженому розмірі при достроковому розірванні депозитного договору з ініціативи вкладника була погоджена між банком та вкладником шляхом укладення між сторонами договору про внесення змін № 1 від 27.06.2014 до депозитного договору, за яким сторони на власний розсуд змінили умови депозитного договору та виключили з нього положення про можливість застосування заниженої відсоткової ставки. Вказаний договір про внесення змін № 1 від 27.06.2014 є чинним і неоскаржений в судовому порядку. Крім того, за висновком суду, банк не довів та не обґрунтував в чому саме полягає майновий інтерес банку, від якого він відмовився, а п. 1.1. протоколу засідання Комітету з питань управління активами і пасивами банку від 18.06.2013, яким встановлено 2% ставку при достроковому розірванні договору, на який послався позивач в обґрунтування позову, не вказує на наявність ознак нікчемного правочину - договору про внесення змін, укладеного банком з власної волі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (склад колегії суддів: Тищенко О.В. - головуючий, Хрипун О.О., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В.В. залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2016 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 ГПК України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 26.06.2014 між публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (позивач, банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (відповідач, вкладник) укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" №DU1240/2014-1 (далі за текстом - депозитний договір), відповідно до п. 2.1. якого вкладник передав, а банк прийняв на депозитний рахунок №26152099516006 в ПАТ "Банк національний кредит" грошові кошти в сумі 150 000,00 грн на умовах цього договору.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. депозитного договору депозит розміщується на строк з 26.06.2014 по 27.06.2015 включно. Банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22,00% річних.

Відповідно до п. 3.7. депозитного договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №26005099516001 в банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

27.06.2014 між публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" було укладено договір про внесення змін №1 (далі за текстом - договір про внесення змін) до депозитного договору, яким до п. 2.1. договору було внесено зміни, а саме: сторони між собою погодили, що майнові права на вклад є забезпечення виконання зобов'язань юридичної особи ТОВ "Факторинг Фінанс" (позичальник) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії.

Вказаною угодою сторони внесли зміни також і до п. 3.7. депозитного договору виклавши його в іншій редакції, відповідно до якої вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1281/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1281/1-1 від 27.06.2014 банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника.

29.04.2015 між публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" укладено договір про внесення змін до депозитного договору, яким абзац 3 п. 3.7. депозитного договору викладено в новій редакції, згідно з якою у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 22,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Відповідач в особі уповноваженої особи звернувся до ПАТ "Банк національний кредит" із заявою від 20.04.2015 про дострокове розірвання депозитних договорів, в т.ч. і депозитного договору №DU1240/2014-1 від 26.06.2014, укладеного між ПАТ "Банк національний кредит" та ТОВ "ВГФ 2014".

На виконання вказаного листа ПАТ "Банк національний кредит" повернув відповідачу суму депозитного вкладу в розмірі 150 000,00 грн та нараховані на вклад проценти за ставкою в розмірі 22,00% за час фактичного розміщення вкладу.

Судами також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України №358 від 05.06.2015 "Про віднесення ПАТ "Банк Національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №114 від 05.06.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Національний кредит", згідно з яким з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Національний кредит".

Постановою Правління Національного Банку України №563 від 28.08.2015 розпочата процедура ліквідації ПАТ "Банк Національний кредит". Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №159 від 28.08.2015 призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича.

У зв'язку з віднесенням банку до категорії неплатоспроможних та запровадженням у банку тимчасової адміністрації з 08.06.2015, а також наступним початком ліквідаційної процедури банку уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку договору від 29.04.2015 про внесення змін до депозитного договору та виявлено, що вказаний договір є нікчемний з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки при виплаті відповідачу процентів по достроково розірваному депозитному договору банком не було застосовано знижену відсоткову ставку, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу відсотків за депозитом у розмірі 25 068,49 грн.

04.12.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк національний кредит" на адресу відповідача було направлено повідомлення №04-08/2727 про встановлення факту нікчемності договору від 29.04.3015 про внесення змін до депозитного договору, у зв'язку з чим позивач просив повернути грошові кошти у розмірі 25 068,49 грн, як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.

Оскільки кошти не були повернуті відповідачем на рахунок позивача, останній звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 25 068,49 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України в редакції чинній станом на дату розірвання депозитного договору, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Частинами 1 та 2 статті 1061 ЦК України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1060 ЦК України в редакції чинній станом на дату розірвання депозитного договору, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в пункті 3.7. депозитного договору передбачені умови повернення депозиту та сплати відсотків у разі дострокового розірвання договору. Абзацом 3 п. 3.7. договору передбачено, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Однак, 27.06.2014 між ПАТ "Банк національний кредит" та ТОВ "ВГФ 2014" було укладено договір про внесення змін №1 до депозитного договору, яким, зокрема, було змінено пункт 3.7. депозитного договору з викладенням вказаного пункту повністю в іншій редакції.

Відповідно до п. 3.7. депозитного договору в редакції договору про внесення змін №1 від 27.06.2014 вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1281/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014 звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику.

Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1281/1-1 від 27.06.2014 банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника.

При цьому, як вірно встановлено судами, в договорі про внесення змін № 1 від 27.06.2014 не міститься застережень про залишення в силі третього абзацу пункту 3.7. депозитного договору в попередній редакції. Договір про внесення змін №1 від 27.06.2014 до депозитного договору є чинним, в судовому порядку не оскаржувався.

Проаналізувавши положення депозитного договору та договору про внесення змін № 1 і встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшло до вірного висновку про те, що уклавши договір про внесення змін №1 від 27.06.2014 до депозитного договору та виклавши пункт 3.7. депозитного договору в іншій редакції, сторони виключили з пункту 3.7. положення третього абзацу, які передбачали виплату процентів по депозиту за заниженою відсотковою ставкою у разі дострокового розірвання договору.

Нормою п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що виклавши пункт 3.7. у новій редакції, сторони дійшли згоди про виключення з депозитного договору умови щодо виплати відсотків за зменшеною ставкою у разі дострокового розірвання договору, і положення вказаного пункту у зміненій сторонами редакції не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки право сторін договору банківського вкладу встановлювати в договорі розмір процентів на банківський вклад, в т.ч. і більш високий розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, передбачено ч.3 ст. 1060 ЦК України (в редакції, чинній станом на дату укладення договору № 1 від 27.06.2014 про внесення змін до депозитного договору) та ч.ч. 1, 2 ст. 1061 ЦК України.

Слід також зазначити, що договір про внесення змін від 29.04.2015 до депозитного договору, на нікчемність якого послався позивач, фактично не змінює умов виплати відсотків за депозитом у разі дострокового розірвання депозитного договору на вимогу вкладника, оскільки на дату підписання договору про внесення змін від 29.04.2015 положення про застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін вже були виключені із умов депозитного договору на підставі договору про внесення змін № 1 від 16.05.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування зниженої відсоткової ставки, як наслідку розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника, та підстав для задоволення позову і зобов'язання відповідача (вкладника) повернути грошові кошті, заявлені до стягнення у даній справі.

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі № 910/501/16 - без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді С. Владимиренко

Н. Дунаєвська