ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 909/970/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016та на ухвалугосподарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016у справі№ 909/970/15 господарського суду Івано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"доПриватного акціонерного товариства "Енергомашінвест"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод"про стягнення 333 474 414,17 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Мельник М.В.,

- відповідача повідомлений, але не з'явився,

- третьої особи повідомлений, але не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016 у справі № 909/970/15 (суддя Неверовська Л.М.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (судді: Марко Р.І., Малех І.Б., Костів Т.С.), матеріали справи № 909/970/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про стягнення 333 474 414,17 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва (вул. Б. Хмельницького, буд. 44-в, м. Київ, 01030).

Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими актами, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати, а справу № 909/970/15 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду по суті.

Усі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" про стягнення 333 474 414,17 грн. заборгованості за генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки на підставі іпотечного договору від 30.04.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 540 та іпотечного договору від 30.04.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 543, шляхом реалізації предметів іпотеки на прилюдних торгах.

Передаючи справу за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за приписами ст. 15 ГПК України, спори про звернення стягнення на майно шляхом реалізації цього майна в ході прилюдних торгів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, мають розглядатися за місцезнаходженням відповідача, а не за місцезнаходженням майна. Відхиляючи посилання позивача на ч. 3 ст. 16 ГПК України, якою визначена виключна підсудність справ, суди попередніх інстанцій вказали на те, що даний спір, виходячи з предмету позову, не відноситься до виключної підсудності, врегульованої вказаною нормою.

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до приписів п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у вирішенні питань, пов'язаних з прийняттям позовних заяв, господарським судам слід розрізняти поняття підвідомчості і підсудності справ. Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 ГПК України). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 15 ГПК України, якою встановлені загальні правила територіальної підсудності, тобто, розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих господарським судам, за територіальною ознакою, справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вказувалося вище, предметом спору є звернення стягнення на майно іпотекодавця (відповідача у справі) у зв'язку з невиконанням позичальником (третьою особою у справі) кредитного договору, а тому, є вірним висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про передачу даної справи за місцезнаходженням відповідача, а саме, до господарського суду міста Києва, а не за місцезнаходженням спірного майна, яким є м. Івано-Франківськ.

Суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи позивача про виключну підсудність даної справи, обґрунтовані ч. 3 ст. 16 ГПК України, оскільки предметом спору у даній справі є вимога позивача про звернення стягнення на спірне іпотечне майно шляхом проведення прилюдних торгів, а не про визнання права власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном, розгляд яких відбувається за приписами ч. 3 ст. 16 ГПК України, тобто з дотриманням виключної підсудності справ - за місцезнаходженням майна.

Стосовно доводів скаржника про те, що іпотечні договори зі сторони позивача були укладені за участі відособленого підрозділу позивача - Івано-Франківського регіонального відділення ПАТ "Брокбізнесбанк", а тому дана справа за територіальною підсудністю повинна розглядатися у господарському суді Івано-Франківської області, слід зазначити таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, договори іпотеки від 30.04.2013 за реєстровими №№ 543, 540 було укладено ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі керуючого Івано-Франківським регіональним відділенням ПАТ "Брокбізнесбанк" - Шнайдера М.М., який діяв на підстав довіреності, посвідченої нотаріусом Київського міського нотаріального округу, тобто договори укладались від імені не відокремленого підрозділу, а від юридичної особи представником за довіреністю.

Згідно з ч. 4 ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 15 ГПК України даний спір підлягає розгляду господарським судом за місцем знаходження відповідача.

Враховуючи, що відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є місто Київ, то суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що справа підсудна господарському суду міста Києва.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що оскільки іпотечний договір укладений відособленими підрозділом позивача - Івано-Франківським регіональним відділенням ПАТ "Брокбізнесбанк", то, відповідно і спір має розглядатися за місцезнаходженням цього відділення, колегія суддів зазначає, що територіальна підсудність не залежить від місця, де було укладено договір, з якого виникли спірні правовідносини, та від місцезнаходження відособленого підрозділу, який уклав цей договір, а як вказувалося вище, виходячи з положень ч. 2 ст. 15 ГПК України - від місцезнаходження відповідача (боржника).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правомірних висновків судів попередніх інстанцій, а тому відхиляються, як безпідставні.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Вищий господарський суд України вважає, що судами попередніх інстанцій дотримано вищевказані вимоги та правомірно скеровано дану справу за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергомашінвест" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 22.03.2016 у справі № 909/970/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере