ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 908/5233/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Нєсвєтової Н.М.за участі представників: позивача: відповідача: Васильєв А.М. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 21 грудня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2016 рокуу справі№ 908/5233/15за позовомдержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька механізована колона № 1"про стягнення 757 595,32 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 757 595,32 грн неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем робіт за договором про закупівлю робіт № 60-4/3093-14 від 26.09.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 (суддя - Спичак О.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька механізована колона № 1" на користь державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система" 151 519,06 грн пені та судовий збір.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 (головуючий - Калатай Н.Ф., судді - Ропій Л.М., Рябуха В.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 скасовано та прийняти нове рішення, яким в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 та змінити рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 в частині відмови в стягнення пені та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 26.09.2014 між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система" (замовник) та ТОВ "Запорізька механізована колона № 1" (учасник) було укладено договір про закупівлю робіт № 60-4/3093-14, за умовами якого відповідач зобов'язувався в 2014-2015 роках виконати "Роботи з реконструкції дільниці ПЛ 330 кВ Каховська-Островська в прогоні опор № 18-156 (інв. № 12747)" (згідно робочого проекту "Реконструкція ПЛ 330 кВ Н.Каховська-Островська з обстеженням технічного стану", затвердженого Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 585 від 21.08.2013), а позивач - прийняти від відповідача належно виконані роботи та оплатити їх. Учасник виконує роботи на свій ризик, за завданням замовника.

Відповідно до п. 1.2. договору склад, обсяги, основні параметри робіт, які підлягають виконанню відповідачем, передбачені в робочому проекті "Реконструкція ПЛ 330 кВ Н.Каховська-Островська з обстеженням технічного стану", м. Одеса, 2011, розробленому ТОВ науково-технічний проектний центр "Київенергомережпроект" та затвердженому Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 585 від 21.08.2013, завданні позивача "Опис та основні вимоги на виконання робіт по реконструкції ПЛ", що є додатком № 1 до договору.

За п. 3.1. договору ціна (сума, визначена в договорі) відповідно до договірної ціни (з підтверджуючими розрахунками та локальними кошторисами), що є додатком № 2 до договору, становить 74 199 986,05 грн, в тому числі ПДВ - 12 366 664,34 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додатковою угодою № 2 від 20.05.2015) строк виконання робіт: протягом 2014 - 2015 років та відповідно до графіку виконання робіт, що є додатком № 3 до договору, але не пізніше 31.12.2015.

Згідно з графіком виконання робіт (додаток № 1 до додаткової угоди № 2) термін виконання першого етапу робіт - до 20.07.2015.

Пунктом 6.3.1. договору визначено, що відповідач зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором.

У разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % ціни прострочених зобов'язань за кожен день прострочення (п. 7.2. договору).

Задовольняючи частково позов, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки відповідач першого етапу робіт за договором № 60-4/3093-14 від 26.09.2014 не виконав до 20.07.2015, чим порушив його умови, то прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені згідно з п. 7.2. договору, однак застосувавши ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України зменшив її до 151 519,06 грн.

Проте, погодитись з такими висновками місцевого суду неможливо, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що в договорі (в редакції додаткової угоди № 2) сторони погодили кінцеву дату виконання як окремого етапу, так і всіх робіт за договором - 31.12.2015 та, оскільки, позивач просив стягнути з відповідача неустойку за період з 21.07.2015 по 31.07.2015, тобто за період коли у відповідача не існувало прострочення виконання зобов'язання, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені).

Таким чином, рішення апеляційного суду про відмову у задоволенні позову є законним і обґрунтованим.

Щодо доводів позивача в касаційній скарзі про те, що відповідачем було прострочено виконання першого етапу робіт, адже ці роботи мали бути виконані в термін до 20.07.2015, то вони спростовуються додатковою угодою № 2 від 20.05.2015 до договору № 60-4/3093-14 від 26.09.2014, яка підписана представниками сторін та завірена печатками сторін, якою сторони внесли зміни до п. 5.1. договору і погодили строк виконання робіт: протягом 2014-2015 рр. та відповідно до графіка виконання робіт, що є додатком № 3 до договору, але не пізніше 31.12.2015 (а.с. 29, т. 1).

Доводи відповідача про те, що відповідне прострочення відповідача підтверджується актом Державної фінансової інспекції, є безпідставними, адже вказаний акт не надавався позивачем господарським судам та не був предметом їх дослідження, а суд касаційної інстанції згідно з ст. 1117 ГПК України не вправі давати переоцінку доказам.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016, постановленої відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2016 року у справі за № 908/5233/15 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя П. Гончарук Суддя Н. Нєсвєтова