ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 906/98/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Кочерової Н.О.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційні скарги 1. Національного банку України;

2. Публічного акціонерного товариства "Банк

"Київська Русь" в особі Уповноваженої особи

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь"

Волкова Олександра Юрійовича

на рішення господарського суду Житомирської області

від 24.03.2016 року

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 20.05.2016 року

у справі № 906/98/16

господарського суду Житомирської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Банк "Київська Русь"

до Публічного акціонерного товариства

"Пиво - безалкогольний комбінат "Радомишль"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача Національного банку України

про визнання правочину недійсним

та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства

"Пиво - безалкогольний комбінат "Радомишль"

до Публічного акціонерного товариства

"Банк "Київська Русь"

про визнання припиненими:

- зобов'язання ПАТ "Пиво-безалкогольний

комбінат "Радомишль" за кредитним договором

№19956-20/13-1 на відкриття відновлюваної

кредитної лінії від 04.03.2013 року;

- права застави за договором застави рухомого

майна (обладнання) №20103-20/13-6

від 04.03.2013 року;

- права застави за договором застави товарів в

обороті №20104-20/13-6 від 04.03.2013 року;

- іпотеки за договором іпотеки від 04.04.2013 року

за участю представників:

позивача

(за первісним позовом) - Баранова О.В.

відповідача

(за первісним позовом) - Бабія В.В.

третьої особи - Амеліна А.О., Шматка В.О.

позивача

(за зустрічним позовом) - Бабія В.В.

відповідача

(за зустрічним позовом) - Баранова О.В.

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Пиво - безалкогольний комбінат "Радомишль" про визнання недійсним укладеного між ними правочину про зарахування зустрічних вимог, який вчинено Публічним акціонерним товариством "Пиво - безалкогольний комбінат "Радомишль" шляхом подання заяви від 19.03.2015 року.

В березні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Пиво - безалкогольний комбінат "Радомишль", в свою чергу, звернулось до цього ж місцевого господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання припиненими зобов'язань ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" за кредитним договором №19956-20/13-1 на відкриття відновлюваної кредитної лінії від 04.03.2013р.; права застави за договором застави рухомого майна (обладнання) №20103-20/13-6 від 04.03.2013р.; права застави за договором застави товарів в обороті №20104-20/13-6 від 04.03.2013р.; іпотеки за договором іпотеки від 04.04.2013р., посвідченим приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л.В.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24.03.2016 року (суддя Гансецький В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 року (судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В., Мельник О.В.), в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено; визнано припиненими зобов'язання ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" за кредитним договором №19956-20/13-1 на відкриття відновлюваної кредитної лінії від 04.03.2013р., право застави за договором застави рухомого майна (обладнання) №20103-20/13-6 від 04.03.2013р., право застави за договором застави товарів в обороті №20104-20/13-6 від 04.03.2013р., іпотеку за договором іпотеки від 04.04.2013р., посвідченим приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Камінською Л.В.

В касаційній скарзі Національний банк України просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, задовольнити первісні позовні вимоги та відмовити у зустрічному позові.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь", в свою чергу, просить також скасувати судові акти попередніх інстанцій та задовольнити первісний позов, посилаючись на те, що оспорюваним правочином порушено переважне право НБУ, як заставодержателя; на момент подання відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не настав строк виконання зобов'язань; в з'язку з визнанням з 19.03.2015 року банку неплатоспроможним і прийняття рішення про запровадження з 20.03.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи, він не мав повноважень на погодження спірних правочинів з підстав призупинення всіх повноважень органів управління банку згідно чч. 1, 3, 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 04.03.2013 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" (банком) та ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (позичальником) укладено договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії №19956-20/13-1, відповідно до якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та надати кредитні кошти у загальній сумі 8 000 000 дол. США, а позичальник - повернути їх до 30.03.2015р., сплатити проценти та інші платежі.

Згідно пп. 4.6, 6.1.4 договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок № 2068791517 в банку, виходячи з фактичної заборгованості за кредитом. Проценти, нараховані за останній (не оплачений) період користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з остаточним поверненням кредиту. Невиконання позичальником зобов'язань щодо повернення коштів і сплати інших платежів є підставою для здійcнення банком договірного списання суми заборгованості позичальника за договором та/або примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставне майно) суми заборгованості.

Також між сторонами укладено договори №№ 1, 3, 4 від 29.03.2013 р., від 30.10.2014 р. та від 30.01.2015 р. про внесення змін до кредитного договору, в яких сторони погодили виключити з структури забезпечення нерухоме майно, змінили ліміт кредитної лінії до 4 800 000 доларів США, кінцевий термін його повернення до 29.12.2016р. та змінили графік зменшення ліміту кредитної лінії.

З метою забезпечення виконання кредитного договору 04.03.2013р. між сторонами укладено договори застави рухомого майна (обладнання) №20103-20/13-6, товарів в обороті №20104-20/13-6 та договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 565.

Банк перерахував на рахунок товариства кредитні кошти на загальну суму 14 200 000 дол. США, про що свідчать меморіальні ордери: №9548 від 04.03.2013 р. на суму 6 000 000 дол. США, №4140 від 11.03.2013 року на суму 2000 000 дол. США, № 0743 від 31.03.2014р. на суму 3 000 000 дол. США, №6757 від 27.06.2014р. на суму 3 200 000 дол. США.

04.03.2014 р. між банком та Національним банком України укладено кредитний договір № 09 (зі змінами та доповненнями), предметом якого є надання банку кредиту для збереження ліквідності у сумі 385 000 000 грн. з терміном повернення до 10.06.2015 року включно. Забезпеченням за договором визначені майнові права за укладеними між позичальником та юридичними особами кредитними договорами на загальну суму 327 807 065,60 грн. згідно реєстру, який є додатком до договору застави майнових прав від 24.06.2014р. №09/3МП-2.

Крім того, 24.06.2014 р. між банком та Національним банком України укладено договір застави майнових прав № 09/ЗМП-2, предметом якого є майнові права за кредитними договорами, укладеними між заставодавцем - ПАТ "Банк "Київська Русь" і юридичними особами, перелік яких наведений у додатку №1, згідно якого банк передав майнові права (права вимоги), зокрема, за укладеним з товариством кредитним договором у заставу Національному банку України.

Згідно пп. 2.1.1, 3.4.2 договору застави майнових прав, до повного виконання умов кредитного договору заставодавець (банк) не має права без відома та попередньої згоди заставодержателя (Національного банку України) відчужувати предмет застави.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору в частині повернення тіла кредиту та відсотків за його користування, банк направив лист від 18.03.2015 р. № 1717/20 про відкликання кредиту, в якому повідомив про зупинення банком подальшого його кредитування та вимагав достроково повернути кредит і сплатити проценти за його користування протягом 30 календарних днів. Заборгованість за кредитом склала 4 800 000 дол. США, а заборгованість по процентах, нарахованих за період з 01.01.2015р. по 17.03.2015р., - 116 533,33 дол. США.

Також 19.03.2015р. між Всеукраїнською спортивною громадською організацією "Федерація футболу України" (первісний кредитор) та ПАТ "ПБК "Радомишль" укладено договір відступлення прав вимоги від 19.03.2015р., згідно якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимагати від ПАТ "Банк "Київська Русь" повернення банківських вкладів за договорами банківського вкладу, укладених між ПАТ "Банк "Київська Русь" та первісним кредитором, а саме:

- 330 000 євро - за договором банківського вкладу "Прогресивний" №70135-20-01.1 від 11.06.2014 р.;

- 500 000 євро - за договором банківського вкладу "Гнучкий" № 45503-20-01.1 від 08.04. 2014 р.;

- 3 500 000 євро - за договором банківського вкладу "Прогресивний" №74195-20-01.1 від 27.08.2013 р.;

- 313 000 євро - за договором банківського вкладу "Прогресивний" №65174-20-01.1 від 22.07.2013 р.

Листом від 19.03.2015 р. ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" і Всеукраїнська спортивна громадська організація "Федерація футболу України" повідомили банк про укладення ними договору відступлення і просили перерахувати кошти вкладника на рахунок відповідача.

Разом з тим, цього ж дня банку вручено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", визнаючи заборгованість у загальній сумі 4916533,33 дол. США, визначену банком станом на 17.03.2015р. у повідомленні про відкликання кредиту, на підставі статті 601 ЦК України повідомило останнього про зарахування грошових вимог ПАТ "ПБК "Радомишль" до ПАТ "Банк "Київська Русь", які виникли згідно вищевказаних договорів банківського вкладу, загальна сума яких склала 4643000 євро та про припинення грошового зобов'язання товариства перед банком за кредитним договором від 04.03.2013р. №19956-20/13-1 в сумі 4 916 533,33 доларів США. З урахуванням офіційного валютного курсу НБУ станом на 19.03.2015р. внаслідок зарахування однорідних грошових вимог заборгованість ПАТ "ПБК "Радомишль", як позичальника, перед банком погашена, а борг банку склав 381,181 євро.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 138 від 17.07.2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Волкова О.Ю., а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.08.2015р. № 155/44 делеговано йому повноваження ліквідатора.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015р. у справі №906/607/15, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.10.2015р., задоволено частково позов ПАТ "Банк "Київська Русь", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національного банку України, про стягнення з ПАТ "ПБК "Радомишль" 4 967 133,32 дол. США, що еквівалентно 101 076 739,20 грн. заборгованості за кредитним договором, та стягнуто з ПАТ "ПБК "Радомишль" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" 224 814,74 грн. пені за порушення строків сплати кредиту, 11 222,54 грн. пені за порушення строків сплати відсотків, 55 232,88 дол. США - 30% річних, 1 556,61 грн. витрат зі сплати судового збору, а в частині стягнення 4 800 000 дол. США заборгованості за кредитом, 167 133,32 дол. США відсотків, решти пені і 30% річних відмовлено.

При цьому, погоджуючись з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог в частині стягнення основного боргу, суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що постановою Правління Нацбанку України від 19.03.2015 р. № 190 ПАТ "Банк "Київська Русь" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.03.2015 р. № 61 розпочато з 20.03.2015 р. процедуру виведення банку з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20.03.2015 р. по 19.06.2015 р. включно.

Водночас, відповідачем на підставі ст. 601 ЦК України вчинено правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом подання заяви банку від 19.03.2015р. про припинення зобов'язань товариства перед ПАТ "Банк "Київська Русь" зі сплати заборгованості за кредитним договором №19956-20/13-1 від 04.03.2013 р., які є припиненими.

Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, ПАТ "Банк "Київська Русь" зазначило, що неправомірність їх зарахування зумовлена забороною відчуження активів та пріоритетним правом НБУ, як заставодержателя.

ПАТ "ПБК "Радомишль", в свою чергу, у зустрічному позові зазначило про припинення договорів застави та іпотеки, якими забезпечувались зобов'язання за кредитним договором, оскільки останній припинився повністю внаслідок зарахування зустрічних вимог, про що прийнято рішення у справі №906/607/15.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, вірно вказав на відсутність підстав для визнання недійсним вчиненого ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом подання заяви від 19.03.2015 р., оскільки цей правочин вчинений відповідно до вимог ЦК України, він не порушує прав ПАТ "Банк "Київська Русь" і НБУ, а спірна сума грошових коштів фактично залишилась у ПАТ "Банк "Київська Русь". Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що на підставі договору відступлення прав вимоги від 19.03.2015р. ПАТ "ПБК "Радомишль" є кредитором банку щодо вимог про повернення грошових коштів, оскільки набуття ПАТ "ПБК "Радомишль" від Федерації футболу права вимоги до банку є правомірним в силу ст.ст. 204 512 514 516 ЦК України.

Також суди попередніх інстанцій, врахувавши, що зустрічні позовні вимоги є похідними від первісного позову, а зобов'язання товариства перед ПАТ "Банк "Київська Русь" зі сплати заборгованості за кредитним договором №19956-20/13-1 від 04.03.2013 р. є припиненими шляхом зарахування зустрічних грошових вимог та сплатою у виконавчому провадженні стягнутої суми за наказом № 906/607/15, обгрунтовано дійшли висновку про задоволення зустрічного позову щодо припинення договорів застави та іпотеки.

В силу частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною. Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони (чч. 1, 3 ст. 203 ГК України). Припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, також передбачено ч. 1 ст. 598 та ст. 601 ЦК України.

Зважаючи на те, що достатньою умовою для зарахування зустрічних вимог є наявність заяви однієї сторони із повідомленням про це іншої, і станом на 19.03.2015р. строк виконання зобов'язань за заявленими вимогами є таким, що настав: за кредитним договором достроково внаслідок порушення позичальником строків сплати платежів, встановлених цим договором; за договорами банківського вкладу № 70135-20-01.1 від 11.06.2014р. та №45503-20-01.1 від 08.04.2014р. з огляду на настання термінів повернення вкладів, а за договорами банківського вкладу №74195-20-01.1 від 27.08.2013р. і №65174-20-01.1 від 22.07.2013р. достроково за наявності вимоги вкладника, тому зобов'язання ПАТ "ПБК "Радомишль" щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування за кредитним договором №19956-20/13-1 від 04.03.2013 р. припинено з 19.03.2015р. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог.

При цьому, судами попередніх інстанцій вірно спростовано посилання ПАТ "Банк "Київська Русь" на те, що правочин про зарахування зустрічних вимог, вчинений шляхом подання заяви, порушує пріоритетне право Національного Банку України, як заставодержателя майнових прав за кредитним договором №19956-20/13-1 від 04.03.2013р. і тому є недійсним, оскільки внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог грошові кошти за обома зобов'язаннями як за кредитним договором, так і за договорами банківського вкладу залишились в банку.

В силу п. 5 ст. 602 ЦК України зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначалось вище, постановою Правління Нацбанку України №190 від 19.03.2015р. ПАТ "Банк "Київська Русь" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №61 від 19.03.2015р. розпочато з 20.03.2015р. процедуру виведення ПАТ "Банк "Київська Русь" з ринку та запроваджено в банку тимчасову адміністрацію, що регулюється Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

В той же час, частиною 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до п. 3.3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012р., Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Зважаючи на те, що встановлена Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборона здійснення зарахування зустрічних вимог під час тимчасової адміністрації не застосовується до спірних правовідносин, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося 19.03.2015р., тобто до запровадження у ПАТ "Банк "Київська Русь" тимчасової адміністрації, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність доказів на підтвердження обставин нікчемності правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого 19.03.2015р. за заявою ПАТ "ПБК "Радомишль".

В силу чч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Також як роз'яснено в п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 року якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК)".

Відтак, за відсутності доказів на підтвердження факту недодержання будь-яких вимог законодавства в момент вчинення правочину -заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність первісного позову.

Водночас, вирішуючи спір в частині вимог зустрічного позову, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов вірного висновку про наявність підстав для припинення з 19.03.2015р. зобов'язань відповідача, як позичальника, щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування коштами згідно кредитного договору №19956-20/13-1 від 04.03.2013р. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних грошових вимог та виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Окремі види застав визначені ст. 575 ЦК України, згідно якої іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статями 1, 3, 17 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Право іпотеки припиняється у випадку припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Аналогічні підстави припинення застави передбачені ст. 28 Закону України "Про заставу".

Таким чином, застава і іпотека, як види забезпечення виконання зобов'язання, мають похідний характер від основного (забезпечуваного) зобов'язання і є дійсними до моменту припинення основного зобов'язання, тобто підставою для її припинення є припинення забезпечуваного ними зобов'язання.

Виходячи з приписів вказаних норм, та, з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту сплати 08.02.2016 р. ПАТ "ПБК "Радомишль" на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" боргу в процесі виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Житомирської області від 06.11.2015р. у справі № 906/607/15 та прийняття Відділом ДВС Радомишльського районного управління юстиції постанови від 11.02.2016 р. № 49976922 про його закінчення, грунтується на вимогах закону висновок місцевого й апеляційного господарських судів про те, що договори застави рухомого майна (обладнання) №20103-20/13-6 від 04.03.2013р., застави товарів в обороті №20104-20/13-6 від 04.03.2013р. та іпотеки від 04.04.2013 р., які укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №19956-20/13-1 від 04.03.2013р., є припиненими на підставі ст. 28 Закону України "Про заставу" та ст.ст. 3, 17 Закону України "Про іпотеку" внаслідок припинення основного зобов'язання про зарахування зустрічних грошових вимог та погашенням боргу під час вищевказаного виконавчого провадження.

Відповідно до статей 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що позивачем за первісним позовом зроблено не було.

Відтак, внаслідок відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом про визнанням недійсним вчиненого ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом подання заяви від 19.03.2015 р., колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про припинення договорів застави рухомого майна (обладнання) №20103-20/13-6 від 04.03.2013р., застави товарів в обороті №20104-20/13-6 від 04.03.2013р. та іпотеки від 04.04.2013 р., які укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №19956-20/13-1 від 04.03.2013р., внаслідок припинення основного зобов'язання.

Доводи касаційної скарги відхиляються судовою колегією, оскільки не підтверджені матеріалами справи та належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зводяться до довільного тлумачення скаржником норм законодавства та не спростовують законних і обгрунтованих висновків місцевого й апеляційного господарських судів.

В зв'язку з зазначеним, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, прийняті рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 року у справі № 906/98/16 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.О. Кочерова Н.Г. Дунаєвська