Постанова ВГСУ від 03.08.2016 року у справі №904/2876/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 904/2876/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Демидової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в особі Голови ліквідаційної комісії, на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року у справі № 904/2876/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандард Банк", м. Одеса, до: 1) Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, 2) Державної казначейської служби України, м. Київ, про стягнення 20 800 доларів США та 14 915, 38 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року позивач ПАТ "Юніон Стандард Банк" пред'явив у господарському суді позов до відповідачів Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області та Державної казначейської служби України про стягнення 20 800 доларів США та 14 915, 38 грн.

Вказував, що в період з 2010 по 2011 роки ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк" (правонаступником якого є ПАТ "Юніон Стандард Банк") здійснювались дії із співробітництва з органами внутрішніх справ України, в особі Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, що полягали у сприянні в проведенні оперативних заходів співробітниками внутрішніх справ шляхом передачі грошових коштів в загальній сумі 20 800 доларів США та 173 000 грн., які листами № 32/2202 від 12.10.10, № 32/2337 від 05.11.10, № 32/51 від 11.01.11, № 32/154 від 20.01.11 відповідач-1 зобов'язувався повернути протягом 2010 - 2011 років.

Зазначав, що 22.03.13 та 24.04.13 листами № 01/420 та № 01/608 звертався до Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області з вимогою про повернення вказаної суми грошових коштів.

Листами № 32/861, № 32/862 від 14.05.13 та № 05/704 від 27.05.13 Дніпропетровське міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області повідомив банк про те, що отримані ним грошові кошти, які надавались банком протягом 2010 - 2011 років для проведення оперативних заходів по документуванню та виявленню тяжких злочинів використовуються як речові докази по кримінальним справам та просив продовжити термін їх повернення до 31.07.13.

Посилаючись на порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо повернення отриманих грошових коштів у строки, що визначені вказаними листами, позивач, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 16.12.14, просив стягнути з відповідача-1 на його користь 20 800 доларів США боргу, 5 911,82 грн. інфляційних втрат та 9 003,56 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2016 року (колегія суддів у складі: Євстигнеєва Н.М. - головуючий, Золотарьова Я.С., Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року (колегія суддів у складі: Пархоменко Н.В. - головуючий, Коваль Л.А., Чередка А.Є.), позов до відповідача-1 задоволено.

Постановлено стягнуто з Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області на корить ПАТ "Юніон Стандард Банк" 20 800 доларів США боргу, 5 911,82 грн. інфляційних втрат та 9 003,56 грн. 3 % річних.

В позові до відповідача-2 відмовлено за відсутності заявлених до нього вимог.

Судові акти в частині задоволення позовних вимог мотивовані посиланнями на порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині дотримання строків повернення грошових котів, що є підставою для покладення на нього обов'язку по їх сплаті разом з інфляційними втратами та 3 % річних.

У касаційній скарзі Дніпропетровське міське управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 192, 193, 533 ЦК України, ст.ст. 47, 48 БК України та ст.ст. 1, 24 Закону України "Про міліцію", просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в період з 2010 по 2011 роки ПАТ "Єкатеринославський комерційний банк" (правонаступником якого є ПАТ "Юніон Стандард Банк") здійснювались дії із співробітництва з органами внутрішніх справ України, в особі Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області, що полягали у сприянні в проведенні оперативних заходів співробітниками внутрішніх справ шляхом передачі грошових коштів, а саме:

- 12.10.10 листом № 32/2202 відповідач-1 просив позивача надати співробітнику оперуповноваженому ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшому лейтенанту міліції Найко А.Ф. по службовому посвідченню грошові кошти у сумі 12 000 доларів США строком з 12.10.10 до 25.10.10 (т. 1, а.с. 12);

- 05.11.10 листом № 32/2337 відповідач-1 просив позивача надати співробітнику оперуповноваженому ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшому лейтенанту міліції Найко А.Ф. по службовому посвідченню грошові кошти у сумі 29 000 грн. строком з 05.11.10 до 25.11.10 (т. 1, а.с. 13);

- 11.01.11 листом № 32/51 відповідач-1 просив позивача надати співробітнику оперуповноваженому ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшому лейтенанту міліції Найко А.Ф. по службовому посвідченню грошові кошти у сумі 8 800 доларів США строком з 11.01.11 до 21.01.11 (т. 1, а.с. 14);

- 20.01.11 листом № 32/54 відповідач-1 просив позивача надати співробітнику оперуповноваженому ВДСБЕЗ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшому лейтенанту міліції Найко А.Ф. по службовому посвідченню грошові кошти у сумі 144 000 грн. строком з 20.01.11 до 30.01.11 (т. 1, а.с. 15).

Всього на підставі вказаних листів позивачем було надано відповідачу-1 грошові кошти в загальній сумі 20 800 доларів США та 173 000 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами: № 90_19 від 12.10.10 на суму 12 000 доларів США (т. 1, а.с.16), № 90_35 від 05.11.10 на суму 29 000 грн. (т. 1, а.с. 17), № 90_29 від 11.01.11 на суму 8 800 доларів США (т. 1, а.с.18) та № 90_90 від 21.01.11 на суму 144 000 грн. (т. 1, а.с.19). Своєчасність повернення вказаних грошових коштів відповідачем-1 було гарантовано зазначеними вище листами.

Проте, судами встановлено, що відповідачем-1 зобов'язання щодо повернення отриманих ним грошових коштів в строки, що були визначені ним в листах № 32/2202 від 12.10.10, № 32/2337 від 05.11.10, № 32/51 від 11.01.11 та № 32/154 від 20.01.11 не було виконано.

Судами встановлено, що 22.03.13 позивач листом № 01/420 від 21.03.13 та 24.04.13 листом № 01/608 звертався до відповідача-1 з вимогою про повернення отриманих грошових коштів.

31.07.13 відповідачем-1 не було повернуто позивачу надані ним грошові кошти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві (ч.ч.1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Врахувавши настання строку в який відповідач-1 зобов'язався повернути отримані ним грошові кошти позивачу та порушення ним зазначених вище норм матеріального права, що регулюють договірні зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про покладення на відповідача-1 обов'язку по поверненню позивачу 20 800 доларів США боргу.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За порушення відповідачем-1 строку повернення грошових коштів позивачем було нараховано до стягнення 9 003,56 грн. - 3 % за період з 01.08.13 по 23.04.14 за прострочення виконання грошового зобов'язання та 5 911,82 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2013 року по березень 2014 року, які були нараховані на заборгованість в сумі 173 000 грн.

Встановивши порушення відповідачем-1 своїх грошових зобов'язань, суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили означені позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 3 % річних та інфляційних втрат.

Водночас, судами правильно відмовлено в задоволенні вимог до відповідача-2, оскільки позивачем не заявлено будь-яких вимог до останнього.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Щодо посилань касаційної скарги на ту обставину, що зобов'язання сторін на території України можуть бути виражені лише в грошовій одиниці - гривні, слід зазначити наступне.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як було встановлено судами при розгляді справи, відповідач-1 листом № 32/2202 від 12.10.10 та листом № 32/51 від 11.01.11 просив позивача надати йому грошові кошти саме в доларах США, що не заборонено ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України та не змінює виду цивільно-правових відносин, що виникли між сторонами, тому вказані посилання скаржника, слід залишити поза увагою суду.

Посилання касаційної скарги на відсутність кошторисних призначень для погашення заборгованості, оплати втрат від інфляції та трьох відсотків річних, не заслуговують на увагу суду, оскільки зазначені обставини не виправдовують бездіяльності відповідача-1 та не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.12 у справі № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційних скарг правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в особі Голови ліквідаційної комісії, залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 травня 2016 року у справі № 904/2876/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.О. Кочерова

А.М. Демидова

Популярні новини