ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 904/11149/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційної скаргиприватного акціонерного товариства "ОРІЛЬ-ЛІДЕР"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 рокуу справі господарського судуДніпропетровської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВІА" доприватного акціонерного товариства "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" простягнення 55 866,50 грн.,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився - відповідача:Валанчюс Т.О., Євтушенко О.В.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВІА" (далі - ТОВ "ОЛЬВІА", позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" (далі - ПрАТ "ОРІЛЬ-ЛІДЕР", відповідач) про стягнення основної суми заборгованості у сумі 31500,00 грн., неустойки у сумі 5701,50 грн., інфляційних втрат у сумі 17640,00 грн., 3% річних у сумі 1025,26 грн. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за договором № 10/12/13-01/266 від 11.04.2014 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 року (головуючий суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВІА" основну суму заборгованості за договором №10/12/13-01/266 від 11.04.2014 року у сумі 31500,00 грн., суму інфляційних витрат за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором №10/12/13-01/266 від 11.04.2014 року у сумі 466,70 грн., процентів річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором №10/12/13-01/266 від 11.04.2014 року у сумі 378,00 грн. та судові витрати по справі у розмірі 705,18 грн. В частині позовних вимог про стягнення 5701,50 грн. неустойки, 17173,30 грн. інфляційних втрат та 647,26 грн. 3% річних - відмовлено. Повернуто товариству з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВІА" надмірно сплачений судовий збір у розмірі 160,0 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року (колегія суддів у складі: Березкін О.В. - головуючого судді, суддів Величко Н.Л., Подобєд І.М.) рішення місцевого господарського суду від 19.01.2016 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПрАТ "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ОЛЬВІА" в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.04.2014 року між приватним акціонерним товариством "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВІА" (Виконавець) було укладено Договір №10/12/13-01/266, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець згідно з вимогами природоохоронного законодавства України бере на себе зобов'язання виконати наступне: розробка та взяття на облік звіту про інвентаризацію джерел виникнення відходів у Департаменті екології та природних ресурсів ОГА в Дніпропетровській області. Замовник зобов'язується оплатити за погодженням, за договірною ціною надання послуг з п.1.1 даного договору.

Згідно пунктів 2.1.1-2.1.3 Договору Виконавець зобов'язався надати послуги з розробки та взяття на облік звіту про інвентаризацію джерел утворення відходів в Департаменті екології та природних ресурсів ОДА в Дніпропетровській області в порядку і строки, встановлені цим Договором та домовленістю сторін. Виконати роботи, згідно з вимогою природоохоронного законодавства України та п. 1.1 даного договору. Забезпечити відповідність звіту про інвентаризацію джерел утворення відходів чинним нормам законодавства України та правилами, передбаченими відповідними нормативними актами (п.п. 2.1.1-2.1.3 Договору).

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 Договору Замовник зобов'язався надати необхідні вихідні дані, забезпечити доступ на свої виробничі об'єкти. Після виконання робіт п. 1.1 даного договору підписати Акт прийому-передачі виконаних робіт.

Договір не містить жодних передумов підписання такого акту, окрім умови фактичного виконання передбачених договором робіт.

Вартість виконаних робіт по п. 1.1 даного Договору становить 45000,00 грн. з ПДВ. Оплата робіт по даному договору здійснюється шляхом переказу грошових коштів на поточний розрахунковий рахунок Виконавця на підставі виставленого рахунку на два етапи:

30% від суми договору протягом 5-ти банківських днів після підписання договору;

70% від суми договору протягом 5-ти банківських днів після підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання прийнятих на себе по договору зобов'язань, але не більше чим до 31.12.2014 року.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором стало підставою для звернення позивача з даним позовом, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 31500,00 грн. - суми основного боргу, 5701,50 грн. - неустойки, 17640,00 грн. - інфляційних втрат, 1025,26 грн. - 3% річних.

Відповідно до умов договору позивач надав, а відповідач отримав послуги з розробки та взяття на облік звіту про інвентаризацію джерел виникнення відходів у Департаменті екології та природних ресурсів ОГА в Дніпропетровській області на загальну суму 45000,0 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, розроблений Позивачем звіт затверджено уповноваженою особою Відповідача, а саме директором ПрАТ "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" Р.М.Бондар, що підтверджується його особистим підписом та печаткою Відповідача на затвердженому написі Звіту з інвентаризації та ідентифікації відходів виробничої і господарської діяльності ПрАТ "ОРІЛЬ-ЛІДЕР". Звіт прийнято на облік Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, про що свідчить лист Департаменту від 12.09.2014 року.

Предметом договору №10/12/13-01/266 від 11.04.2014 року є не проведення інвентаризації (на неточності результатів якої вказується відповідачем), а розробка та взяття на облік звіту про інвентаризацію джерел виникнення відходів у Департаменті екології та природних ресурсів ОГА в Дніпропетровській області. Таким чином, даний договір не містить положень відповідно до яких на ТОВ "ОЛЬВІА" покладено обов'язок проведення інвентаризації, а тому за точність та достовірність її результатів позивач відповідальності згідно умов договору нести не може, бо позивачем така інвентаризація в межах договору проводитися не повинна була, всю інформацію про її результати, необхідну для складання звіту, позивачем було отримано від відповідача.

Таким чином, посилання відповідача на те, що роботи позивачем виконані не в повному обсязі та акт приймання-передачі виконаних робіт не був підписаний відповідачем, відповідно зобов'язання по оплаті виконаних робіт у відповідача не виникло, заборгованість відповідача по оплаті виконаних робіт відсутня, відповідно у позивача не має жодних правових підстав на стягнення з відповідача основної суми заборгованості, неустойки, інфляційних витрат та процентів річних.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями відповідача та вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій, що відмова Відповідача від підпису акту приймання-передачі наданих послуг та їх оплати є необґрунтованою та не неправомірною зважаючи на вищевикладене.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як зазначено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 901, 902 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з платіжним дорученням №5307200046 від 15.04.2014 року Відповідач оплатив лише 30% від суми договору - 13500,00 грн., решту оплати отриманих послуг у розмірі 70% від суми договору Відповідач не здійснив, акт приймання-передачі виконаних робіт №22, який був направлений на його адресу поштовою кореспонденцією та отриманий Відповідачем 28.07.2015 року не підписав. Отже, сума боргу за даним договором складає 31500,00 грн., а отже, позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача суми 31500,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Таким чином, відповідно до умов договору послуги були виконані позивачем у повному обсязі, а тому підлягають оплаті відповідачем.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст.549 цього Кодексу.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач станом на 19.10.2015 рік має прострочену заборгованість перед позивачем у сумі 31500 грн., строк сплати якої настав 19.09.2014 року.

Враховуючи наведене, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу, що складає 31500 грн., є законним та обґрунтованим.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що за прострочення оплати виконаних робіт Замовник сплачує Виконавцю на його вимогу неустойку у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення від вартості виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав обов'язок з оплати послуг у визначені договором строки, у зв'язку з чим позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 5701,50 грн. за період з 19.09.2014 року по 18.03.2015 року.

Однак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивачем не враховано встановлений умовами договору строк для оплати - протягом 5 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Оскільки відповідач акт приймання-передачі виконаних робіт отримав 28.07.2015 року, то відповідно до пункту 3.1 договору строк оплати закінчився 04.08.2015 року (28.07.2015 року + 5 банківських днів), а тому прострочка виникла 05.08.2015 року.

Отже, після перерахунку суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача пені в розмірі 5701,50 грн.

З урахуванням пункту 3.1 договору суди попередніх інстанцій правомірно частково задовольнили позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, а саме на суму 378,00 грн., яку судами визначено самостійно за період прострочення з 05.08.2015 року по 28.12.2015 року (день подачі позову).

Позивачем заявлено до стягнення 17640,00 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором №10/12/13-01/266 від 11.04.2014 року. Однак, після перерахунку суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про часткове задоволення на суму 466,70 грн. за період прострочки: серпень - вересень 2015 року.

Щодо доводів скаржника, то вони повторюють доводи апеляційної скарги, які були спростовані судом апеляційної інстанції із наданням належної юридичної оцінки. Переоцінка доказів не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ОРІЛЬ-ЛІДЕР" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 року у справі №904/11149/15 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді І.В.Вовк

Н.М.Нєсвєтова