ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 904/10314/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016у справі № 904/10314/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго"доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова"простягнення 20 114, 53 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаТищенко Т.А.- - відповідачаШумейко Ю.О.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиту активну електроенергію за період з листопада 2012 року по липень 2013 року у розмірі 20 114 грн. 53 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 (суддя Рудь І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (головуючий Антонік С.Г., судді: Дмитренко Г.К., Герасименко І.М.) у даній справі у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати повністю та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

20.07.2016 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.08.2016.

28.07.2016 від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова" надійшли додаткові пояснення по справі, які залучені до справи та враховані судом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго", як постачальником, та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Суворова", як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 065135.

За умовами цього договору, постачальник продає електричну енергію споживачу у точці (точках) продажу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 385,4 кВт, величини якої по об'єктах споживача визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за спожиту електричну енергію на суму 20 114 грн. 53 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної суми боргу з відповідача.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказана сума, яка донарахована (недоотримана) позивачем внаслідок неправильно визначеного тарифу, розрахована ним всупереч умовам договору про постачання електричної енергії № 065135. Відповідач належним чином та відповідно до умов цього договору, протягом спірного періоду, оплачував виставлені йому рахунки. Отже, за висновками судів, у позивача відсутнє право вимагати, а у відповідача обов'язок сплачувати донараховану суму.

В своїй постанові суд апеляційної інстанції послався на те, що сторони 03.07.2013 уклали додаткову угоду № 5/1779 до договору про постачання електричної енергії № 065135 від 30.11.2015, якою в п.4 "перелік приєднань і точок комерційного обліку об'єктів споживача.." Додатку № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" в стовпчику 13 "група споживання/тарифна група" по об'єкту "дахова котельня" запис " 2/8" змінено на " 1/7" (а.с.226).

Колегія вважає, що висновки суду апеляційної інстанції зроблені без належного дотримання вимог діючого законодавства, з наступних підстав.

В пункті 2.1. своєї постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що згідно з частиною другою статті 43 Господарського процесуального кодексу України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено.

Відповідно до матеріалів справи, 25.03.2016 позивачем до суду було подано клопотання про витребування у відповідача оригіналу додаткової угоди № 5 від 03.07.2013 (т.1., а.с.201). Суд апеляційної інстанції це клопотання не розглянув і не навів мотивів таких своїх дій.

Крім того, відповідно до вимог статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

17.05.2016 до суду апеляційної інстанції позивачем було подано клопотання про залучення до матеріалів справи копії додаткової угоди № 5/1779 від 03.07.2013.

Зазначене клопотання суд апеляційної інстанції фактично не розглянув і у своїй постанові не навів доводів позивача щодо неможливості подання цього доказу суду першої інстанції та не надав їм правової оцінки.

Залучивши до справи не засвідчену копію вказаної додаткової угоди (т.1, а.с. 221), суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до частини другої статті 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

На підставі незасвідченої копії, суд апеляційної інстанції визнав встановленим факт укладання додаткової угоди № 5/1779 до договору про постачання електричної енергії № 065135 від 30.11.2015 (т.1., а.с.226).

Однак такий висновок зроблено з порушенням вимог процесуального законодавства, яке регулює порядок подання та оцінки доказів. Це порушення не могло бути усунуто судом касаційної інстанції, з урахуванням його повноважень, визначених ст. 1117 ГПК України.

П.3 ст.1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.38,43,101,105 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судом апеляційної інстанції, колегія вбачає достатні правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування постанови з передачею справи на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі № 904/10314/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова