ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 903/1265/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. - головуючого (доповідача),

Дунаєвської Н.Г.,

Кочерової Н.О.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Комекс"

на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду

від 06.06.2016 року

у справі № 903/1265/15

господарського суду Волинської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

Комерційний банк "Приватбанк"

до Спільного українсько-швейцарського

підприємства товариства з обмеженою

відповідальністю "Луцькенергоком"

за участю третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Комекс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача - Каракоці О.Р.

відповідача - не з'явились

третьої особи - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 11.05.2016 р. у справі № 903/1265/15 (суддя Вороняк А.С.) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комекс"; призначено у даній справі судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання: "Яка на дату проведення експертизи ринкова вартість предмета іпотеки, а саме приміщення готельного комплексу "Академія", розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 20, приміщення 104б в житловому будинку літ А-5 приміщення готельного комплексу "Академія" вбудовано-прибудоване приміщення № 104б поз. 1-27, 101-106, І, II на І поверсі, поз. 28-36, 201-213, III на II поверсі, загальною площею 1140,7 кв. м., а-ганок?"; провадження у справі зупинено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комекс" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Волинської області від 11.05.2016 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (судді: Сініцина Л.М., Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) відмовлено у задоволенні прохання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс" про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційну скаргу повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Комекс".

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судовий акт апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового акта.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Комекс", апеляційний господарський суд вказав на відсутність доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі і, відповідно, підстав для задоволення прохання скаржника про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Волинської області від 11.05.2016 року.

В частині 3 статті 94 ГПК України закріплено обов'язок скаржника при поданні апеляційної скарги додавати докази сплати судового збору.

Проте, як вірно встановлено апеляційним господарським судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Комекс" під час звернення до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою не додано таких доказів.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комекс" послалось на перебування його у скрутному матеріальному становищі внаслідок порушення справи про банкрутство товариства.

Згідно статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Проте, пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 ГК України).

Відповідно до ст.ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, а тому, користуючись правом самостійного залучення фінансових ресурсів, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій та самостійно нести комерційні ризики їх несприятливості, що можуть настати в результаті діяльності товариства. Юридична особа самостійно має розрахувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно прийняти рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво. Отже, скаржник повинен був при здійсненні своєї господарської діяльності допускати можливість настання несприятливих фінансових наслідків такої діяльності, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав, та, відповідно, сплати судового збору при такому зверненні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В зв"язку з відсутністю доказів сплати судового збору, апеляційна інстанція дійшла законного й обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс".

Доводи касаційної скарги щодо поважності причин для розстрочення сплати судового збору є безпідставними та не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду щодо його права, а не обов"язку застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, повертаючи без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс", Рівненський апеляційний господарський суд діяв в межах наданих йому повноважень, а тому ухвалу суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комекс" залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі № 903/1265/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І. Мележик СуддіН.Г. Дунаєвська Н.О. Кочерова