ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 5023/5722/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Панової І.Ю.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"на постановувід 19.05.2016 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5023/5722/11 господарського суду Харківської областіза заявою боржникафізичної особи-підприємця ОСОБА_5провизнання банкрутомв судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Міхай-Седова Ю.С., довір.,

ОСОБА_7 - ОСОБА_8, довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2011 порушено провадження у справі № 5023/5722/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - Боржник, ФОП ОСОБА_5.) за заявою останнього в порядку норм ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2011 визнано ФОП ОСОБА_5 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Самойленко О.М.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2012 усунено арбітражного керуючого Самойленко О.М. від виконання обов`язків ліквідатора ФОП ОСОБА_5, призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Шапілова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.01.2015 задоволено частково заяву ліквідатора ФОП ОСОБА_5 - арбітражного керуючого Шапілова С.А. про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 15.02.2012 приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за реєстровим № 91 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 4884231; розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012, укладений між ліквідатором ФОП ОСОБА_5 арбітражним керуючим Самойленко О.М. та гр. ОСОБА_12, посвідчений 15.02.2012 приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за реєстровим № 91 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 4884231; зобов'язано гр. ОСОБА_12 передати нежитлові приміщення ліквідатору Боржника - арбітражному керуючому Шапілову С.А.; визнано право власності на нежитлові приміщення за громадянином ОСОБА_5; в задоволенні решти вимог, викладених в заяві ліквідатора ФОП ОСОБА_5 - арбітражного керуючого Шапілова С.А. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_12 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2015 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.15 касаційну скаргу ОСОБА_12 задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 та ухвалу господарського суду Харківської області від 22.01.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Харківської області від 11.03.2016 (суддя - Усатий В.О.) частково задоволено заяву попереднього ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Шапілова С.А. (вх. № 42651 від 01.12.2014), розірвано договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 15.02.2012 приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за реєстровим № 91 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 4884231, визнано право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № II, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв.м., за адресою м.Харків, вул.Потебні, 4, за громадянином ОСОБА_5, в іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, ОСОБА_7 звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11.03.2016 та повністю відмовити в задоволенні заяви ліквідатора - арбітражного керуючого Шапілова С.А.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 (головуючий суддя - Шевель О.В., судді: Крестьянінов О.О., Пуль О.А.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 11.03.2016 скасовано, у задоволенні заяви ліквідатора ФОП ОСОБА_5 - арбітражного керуючого Шапілова С.А. відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016, а ухвалу господарського суду Харківської області від 11.03.2016 залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_7, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2015 та про визнання права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № II, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв.м, за адресою м.Харків, вул.Потебні, 4, за громадянином ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що покупцем не надано належних доказів оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012, у зв'язку з чим він підлягає розірванню. На думку суду, покупцем було порушено істотні умови договору. В частині вимоги про визнання права власності суд першої інстанції зазначив, що до правовідносин розірвання договору можна застосувати порядок поновлення порушених прав за аналогією, що полягає у відновленні становища, яке існувало до порушення, зокрема визнанні права власності за громадянином ОСОБА_5 Відмовляючи в задоволенні заяви в частині зобов'язання ОСОБА_12 передати спірне майно банкрута, місцевий господарський суд виходив з того, що власником спірного майна на даний час є ОСОБА_7, а не ОСОБА_12 Крім того, відмовляючи в задоволенні вимоги ліквідатора про зобов'язання державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права власності на спірне майно, місцевий господарський суд вказав, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження державного реєстратора щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав, є виключною компетенцією уповноваженого органу та втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, скасував ухвалу місцевого суду та відмовив у задоволенні заяви ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Шапілова С.А. При цьому, апеляційний суд виходив з того, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_12 не виконав умови спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012 щодо сплати коштів за об'єкт аукціону, не доведено, що продавця за вказаним договором було значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору. Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що заява про розірвання договору мотивована лише тим, що на час її розгляду не встановлено місцезнаходження спірних коштів, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції щодо задоволення заяви ліквідатора в частині розірвання договору є передчасним та таким, що зроблений при недоведеності обставин, що мають значення для справи. Щодо решти вимог ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Шапілова С.А.: про зобов'язання ОСОБА_12 передати спірне майно банкруту, про визнання права власності на спірне майно за громадянином ОСОБА_5 та зобов'язання державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, суд апеляційної інстанції вказав, що вищевказані вимоги є похідними від вимоги про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012 та не підлягають задоволенню, враховуючи відмову в задоволенні заяви в частині вимоги розірвання зазначеного договору у зв'язку з недоведеністю істотного порушення покупцем умов зазначеного договору.

Заперечуючи вказані висновки апеляційного господарського суду ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", зокрема, зазначає про те, що на його доводи, наведені на спростування доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції в порушення ст. 43 ГПК України уваги не звернув. Крім того, на думку заявника касаційної скарги, наведені в ухвалі місцевого суду та наявні в матеріалах справи обставини і посилання на відповідні норми законодавства також залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених апеляційним судом обставин справи.

Так, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу №4 проведення аукціону від 23.12.2011 переможцем аукціону став ОСОБА_12 (Лот №1 - нежитлові приміщення 1-го поверху № II, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1, був проданий за 397 200,00 грн.

15.02.2012 приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. було посвідчено договір купівлі-продажу нерухомого майна за реєстровим №91 та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 4884231 (далі - Договір).

Апеляційним судом встановлено, що аукціон з продажу спірного майна від 23.12.2011 та укладений на його підставі Договір не визнані недійсними в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2014 ліквідатор ФОП ОСОБА_5- арбітражний керуючий Шапілов С.А. звернувся до суду з заявою про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2012 та просив зобов'язати ОСОБА_12 передати спірні нежитлові приміщення ОСОБА_5, визнати право власності на нежитлові приміщення за гр. ОСОБА_5 та зобов'язати державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № II, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_5 Заява мотивована тим, що ліквідатором направлені листи до Відділу нотаріату Головного управління юстиції в Харківській області, арбітражного керуючого Самойленко О.М., приватного нотаріуса ХМНО Гуревічова Олега Миколайовича, покупця нежитлового приміщення ОСОБА_12 з метою встановлення місцезнаходження коштів, отриманих від реалізації майна банкрута за Договором. Оскільки відповідей не отримано, арбітражний керуючий Шапілов С.А. просить розірвати зазначений договір у зв'язку з порушенням істотної умови договору - несплатою ОСОБА_12 вартості придбаного майна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю нежитлові приміщення 1-го поверху №11, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (об'єкт аукціону), а покупець зобов'язується прийняти об'єкт аукціону, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в Договорі умови.

Кошти в розмірі 397 200 грн. сплачуються покупцем згідно рахунку-фактури ліквідатора у строки, передбачені Протоколом № 4 проведення аукціону ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" від 23.12.2011 (п. 2.2 Договору) - на протязі 30 календарних днів з моменту підписання протоколу проведення аукціону.

У розділі 5 Договору визначені обов'язки покупця: в установлений договором строк прийняти об'єкт аукціону, та сплатити за нього гроші; здійснити реєстрацію нерухомого майна, яке входить до складу об'єкта аукціону, у Бюро технічної інвентаризації.

Встановивши зазначені обставини та виходячи з аналізу норм ст. ст. 638, 655, 662, 692 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 15.02.2012 є укладеними, оскільки містить всі істотні умови вказаного виду договору, а саме предмет та ціну.

Крім того, в силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 06.11.2013 у справі № 6-111цс13).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов договору продавець має право в установленому порядку порушити питання про його розірвання, стягнення завданих збитків у цінах, що діяли на момент розірвання договору. Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього Договору.

Приписами п. 2 ст. 651 ЦК України, на яку посилався ліквідатор Боржника - арбітражний керуючий Шапілов С.А., визначена можливість зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, для застосування положень ст. 651 ЦК України повинно бути встановлено не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13).

В порядку підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК України) судом апеляційної інстанції ухвалою від 26.04.16, зокрема, було зобов'язано арбітражного керуючого Самойленко О.М. надати в судове засідання для огляду: письмові пояснення стосовно факту отримання (неотримання) грошових коштів, докази підтвердження факту перерахування (неперерахування) грошових коштів на ліквідаційний рахунок, оригінал прибуткового ордеру від 25.12.2011, яким підтверджено приймання у касу коштів у сумі 397 200,00 грн. за придбання нерухомого майна; оригінал касової книги чи книгу обліку доходів і витрат (в залежності від того, яку саме книгу використовує ФОП Самойленко О.М.). Зобов'язано ОСОБА_12 надати в судове засідання для огляду: оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру від 25.12.2011 з підписами головного бухгалтера та касира Самойленко О.М.; оригінал договору купівлі-продажу нерухомого майна, що посвідчений 15.02.12 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. за реєстровим № 91 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 4884231.

Відповідно до п 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_12 не виконав умови Договору щодо сплати коштів за об'єкт аукціону та не доведено, що продавця за вказаним Договором було значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору, а заява про розірвання договору мотивована лише тим, що на час розгляду заяви не встановлено місцезнаходження даних коштів.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у звіті ліквідатора ФОП ОСОБА_5 (вх.42884 від 19.11.2013) арбітражний керуючий Шапілов С.А. зазначає, що 15.02.2012 приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М., було посвідчено оспорюваний Договір та кошти, отримані від реалізації майна банкрута, за інформацією наданою попереднім ліквідатором, зберігались у депозиті нотаріуса. З метою встановлення місцезнаходження коштів, які можливо були передані у депозит нотаріуса, ліквідатором Шапіловим С.А. було направлено листи та запити щодо надання інформації на який рахунок, чи в депозит нотаріуса, були перераховані кошти в сумі 397 200,00 грн. сплачені за придбані нежитлові приміщення. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, заявником не надано до суду відповідей на згадані листи, не доведено, що покупцем не було сплачено кошти за придбане майно, тобто ним не здійснено всіх необхідних дій з метою встановлення факту отримання (неотримання) грошових коштів, не надано доказів в підтвердження факту перерахування (неперерахування) грошових коштів на ліквідаційний рахунок (депозитний рахунок нотаріуса).

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, а апеляційним судом встановлено, що в протоколі № 4 проведення аукціону від 23.12.2011 зазначено, що кошти в розмірі 39 720,00 грн. без ПДВ внесені переможцем, як гарантійний внесок, на р/р Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" та будуть повернуті переможцю після повної оплати вартості придбаного майна. При цьому, у листі № б/н від 23.12.2011 на адресу президента Товарної біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" ОСОБА_13, попередній ліквідатор ФОП ОСОБА_5 - Самойленко О.М. просить повернути гарантійний внесок у розмірі 39 720,00 грн. без ПДВ переможцю аукціону - ОСОБА_12, згідно наданих реквізитів та зазначає, що претензій до переможця не має.

До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_12 надав копію квитанції до прибуткового касового ордеру від 25.12.2011 з підписами головного бухгалтера та касира Самойленко О.М., відповідно якої ним сплачено 397 200,00 грн. за придбаний лот №1: нежитлові приміщення 1-го поверху № II, III, 1-13, 15-19, в літ. "А-3", загальною площею 224,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

Виходячи з аналізу наведених норм та враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута про розірвання Договору.

У зв'язку з цим, апеляційний суд вірно вказав, що вимоги ліквідатора Божника - Шапілова С.А. про зобов'язання ОСОБА_12 передати нежитлові приміщення ОСОБА_5, визнання права власності на нежитлові приміщення та зобов'язання державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, є похідними від вимоги про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та не підлягають задоволенню, враховуючи відмову в задоволенні заяви в частині вимоги розірвання зазначеного договору у зв'язку з недоведеністю істотного порушення покупцем умов Договору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Харківський апеляційний господарський суд при новому розгляді справи, виконавши відповідно до ч. 1 ст. 11112 ГПК України вказівки постанови суду касаційної інстанції від 03.06.2015, належним чином з'ясував обставини справи, витребував необхідні докази і пояснення учасників даної справи та надав їм належну правову оцінку з дотриманням приписів ст.ст. 47, 43 ГПК України.

З огляду на визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не спростовують правомірних висновків апеляційного суду.

Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 у справі № 5023/5722/11 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

І.Ю. Панова

Постанова виготовлена та підписана 05.08.2016