ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 1/106/52-Б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Панової І.Ю.розглянувши касаційні скарги 1. Арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича 2. ОСОБА_5на постановувід 27.05.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 1/106/52-Б господарського суду Волинської області за заявою дофермерського господарства "Бауер-Плюс" приватного підприємства "Імпалс"пробанкрутство

в судове засідання представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.12.2009 порушено провадження у справі № 1/106-Б про банкрутство приватного підприємства "Імпалс" (далі - ПП "Імпалс", Боржник) за заявою фермерського господарства "Бауер-плюс" в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Волинської області від 19.10.2010 припинено процедуру розпорядження майном ПП "Імпалс", останнього визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.07.2015, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2015, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_5 на дії ліквідатора Боржника - арбітражного керуючого Михайловського С.В.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2015 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 та ухвалу господарського суду Волинської області від 21.07.2015 , справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Волинської області від 13.01.2016 (суддя Кравчук А.М.) відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 від 13.07.2015 на дії ліквідатора ПП "Імпалс" Михайловського С.В.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_5 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 13.01.2016.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2016 (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Мамченко Ю.А., Дужич С.П.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Волинської області від 13.01.2016 скасовано, прийняте нове рішення, яким скаргу ОСОБА_5 від 13.07.2015 на дії ліквідатора ПП "Імпалс" Михайловського С.В. задоволено частково, усунено від обов'язків ліквідатора ПП "Імпалс" арбітражного керуючого Михайловського С.В. у справі № 1/106/52-Б, зобов'язано арбітражного керуючого Михайловського С.В. здійснювати повноваження ліквідатора ПП "Імпалс" до моменту призначення у справі № 1/106/52-Б нового ліквідатора у встановленому Законом про банкрутство порядку.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, арбітражний керуючий Михайловський С.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2016, а ухвалу господарського суду Волинської області від 13.01.2016 - залишити без змін.

Крім того, не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_5 також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2016, зазначивши як підставу для задоволення скарги на дії ліквідатора ПП "Імпалс" також заінтересованість арбітражного керуючого Михайловського С.В. та наявність конфлікту інтересів.

Касаційні скарги мотивовані порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 від 13.07.2015 на дії ліквідатора ПП "Імпалс" - арбітражного керуючого Михайловського С.В., суд першої інстанції вказав, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами заінтересованості та наявності конфлікту інтересів ліквідатора, безпідставному затягуванні ліквідаційної процедури, невиконання заходів щодо належного формування ліквідаційної маси, реалізації майна боржника та погашення кредиторських вимог.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, скасував ухвалу місцевого суду та прийняв нове рішення, яким скаргу ОСОБА_5 на дії ліквідатора задоволено частково та усунено арбітражного керуючого Михайловського С.В. від виконання обов'язків ліквідатора ПП "Імпалс". При цьому, апеляційний суд виходив з того, що арбітражним керуючим неналежно виконуються обов'язки ліквідатора, встановлені ст.ст. 25-32 Закону про банкрутство, зокрема, в порушення вимог ст.ст. 22, 25 Закону про банкрутство ліквідатором Михайловським С.В. фактично не вчинено належних заходів щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, що призвело до перевищення максимально допустимих строків здійснення ліквідаційної процедури, а також призводить до завдання збитків як кредиторам, так і банкруту, у вигляді зайвих витрат на здійснення ліквідаційної процедури, зокрема з оплати послуг арбітражного керуючого.

Заперечуючи зазначені висновки апеляційного суду, арбітражний керуючий Михайловський С.В. посилається на те, що не здійснення реалізації заставного майна та неможливість завершення ліквідаційної процедури зумовлена обставинами, що не залежать від ліквідатора. При цьому, заявник вказує, що на засіданні комітету кредиторів від 01.04.2016 встановлено неможливість отримання документів для проведення оцінки заставного майна та відкладено розгляд питання про безпосередній продаж цього майна до погодження з керівним колегіальним органом ПАТ "Креді Агріколь Банк". До того ж, за твердженням арбітражного керуючого Михайловського С.В., жодні зайві витрати та/чи збитки у кредитора/банкрута у зв'язку із незавершенням ліквідаційної процедури не виникати не можуть, оскільки нарахування та здійснення оплати послуг арбітражного керуючого припинено в серпні 2014 року, що підтверджується виписками з банку та поданою в Луцьку ОДПІ звітністю за формою 1 ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" за 3-4 квартали 2014 року, 1-2 квартали 2015 року.

Поряд з цим, ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі посилається на те, що ліквідатор Михайловський С.В. є заінтересованою особою, якою допущено конфлікт інтересів у справі про банкрутство. При цьому, за твердженням заявника касаційної скарги, факт заінтересованості арбітражного керуючого Михайловського С.В. встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 р. у справі № 1/65-Б про банкрутство ПП "Макаронна компанія" та постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2015 у даній справі про банкрутство ПП "Імпалс". З огляду на викладене, посилаючись на ст. 35 ГПК України, ОСОБА_5 вважає, що існують підстави для зміни постанови апеляційної інстанції в частині зазначення підстав для задоволення скарги на дії ліквідатора також заінтересованість арбітражного керуючого Михайловського С.В. та наявність конфлікту інтересів.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями заявників касаційних скарг, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування встановлених судами обставин справи.

Так, повноваження ліквідатора в ліквідаційній процедурі визначені нормами ст. 25 Закону про банкрутство. При цьому, за приписами ч. 6 ст. 31 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п. 2 ст. 25 Закону про банкрутство, дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідаційна процедура у даній справі про банкрутство відкрита, а ліквідатором ПП "Імпалс" призначено арбітражного керуючого Михайловського С.В. згідно постанови господарського суду Волинської області від 19.10.2010. Продовження строків ліквідаційної процедури неодноразово відбувалось на підставі рішень комітету кредиторів Боржника відповідно до ухвал господарського суду Волинської області з підстави наявності нереалізованого заставного майна ПП "Імпалс" - водопровідної мережі та каналізації у зв'язку з ускладненням процедури визначення його вартості.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на засіданні комітету кредиторів ПП "Імпалс" від 29.07.2014, поряд з іншим, було вирішено зобов'язати ліквідатора створити інвентаризаційну комісію з метою включення до ліквідаційної маси водопровідної мережі та каналізації, доручити ліквідатору звернутися до оцінювача з метою визначення вартості водопровідної мережі та каналізації та здійснити реалізацію вказаного майна, а також вжити додаткових заходів для виявлення усього майна ПП "Імпалс".

Надаючи оцінку діям ліквідатора з урахуванням обставин справи, суд апеляційної інстанції встановив, що фактично з серпня 2014 року і на даний час (впродовж більш як 18 місяців) ліквідатором не здійснено належних заходів по визначенню вартості та реалізації заставного майна банкрута, що в свою чергу призвело до перевищення строків здійснення ліквідаційної процедури, яка в порушення ст. 22 Закону про банкрутство триває понад п'ять років.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що такий тривалий строк ліквідаційної процедури завдає збитків як кредиторам, так і банкруту, призводить до зайвих витрат на здійснення ліквідаційної процедури, зокрема з оплати послуг арбітражного керуючого.

У зв'язку з цим, правомірним також є висновок суду апеляційної інстанції про те, що право на оплату послуг арбітражного керуючого та її розмір визначено ч.ч. 4, 10-12 ст. 31 Закону про банкрутство та не ставиться в залежність від наслідків проведеного обсягу роботи в тій чи іншій процедурі (розпорядження майном, санація, ліквідація). Припинення нарахування та здійснення оплати послуг ліквідатора не свідчить про неможливість в подальшому арбітражним керуючим реалізувати своє право на оплату згідно вимог Закону про банкрутство.

Поряд з викладеним, слід зазначити, що апеляційний господарський суд, розглядаючи скаргу на дії ліквідатора, дійшов правомірного висновку, погодившись з судом першої інстанції, про відхилення тверджень кредитора банкрута - ОСОБА_5 стосовно не здійснення ліквідатором Михайловським С.В. своєї роботи в частині звітування з мотивів того, що під час провадження справи про банкрутство інтереси усіх кредиторів представляє комітет кредиторів, а норми Закону про банкрутство не зобов'язують ліквідатора звітувати перед кожним окремим кредитором, який може отримати необхідну інформацію безпосередньо від комітету кредиторів боржника та не позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами даної справи.

Вмотивованим та правомірним є також висновок суду апеляційної інстанції про відхилення доводів скарги ОСОБА_5 щодо наявності конфлікту інтересів та заінтересованості ліквідатора Михайловського С.В., який, за твердженням скаржника, виконує також повноваження розпорядника майна/ліквідатора у справі № 1/65-Б про банкрутство ПП "Макаронна компанія", кредитором якого є ПП "Імпалс".

Так, як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 у справі № 1/65-Б скасовано ухвалу господарського суду Волинської області в частині призначення розпорядником майна ПП "Макаронна компанія" Михайловського С.В., обов'язки розпорядника покладено на арбітражного керуючого Острика С.Ю.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.06.2013 у справі № 1/65-Б про банкрутство ПП "Макаронна компанія" заяви ПП "Імпалс", ТОВ "Агровіта" з грошовими вимогами до боржника відхилені повністю.

Розпорядником майна ПП "Макаронна компанія" Остриком С.Ю. подано заяву про дострокове припинення його повноважень у даній справі. Ухвалою суду від 18.12.2013 року розпорядником майна ПП "Макаронна компанія" призначено Михайловського С.В., який також виконує повноваження ліквідатора банкрута.

Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що на момент призначення арбітражного керуючого Михайловського С.В. розпорядником майна та ліквідатором ПП "Макаронна компанія", ПП "Імпалс" та ТОВ "Агровіта" кредиторами ПП "Макаронна компанія" не були, відтак, в силу норм ст. 31 Закону про банкрутство заінтересованості та конфлікту інтересів з дати затвердження реєстру вимог кредиторів ПП "Макаронна компанія", а саме з 19.06.2013 не було.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про усунення арбітражного керуючого Михайловського С.В. від обов'язків ліквідатора ПП "Імпалс" з підстав, зазначених в оскаржуваній постанові, а доводи касаційних скарг такими, що не спростовують висновків апеляційного суду.

При цьому, касаційний суд зазначає, що оцінка доводів скарги на дії ліквідатора банкрута, заперечень учасників даної справи про банкрутство та наданих доказів була здійснена судом апеляційної інстанції з дотриманням приписів ст.ст. 47, 43 ГПК України.

За приписами ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ж касаційних скарг як арбітражного керуючого Михайловського С.В., так і кредитора банкрута ОСОБА_5 зводяться до необхідності здійснення переоцінки доказів та встановлених апеляційним судом обставин справи, тому не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на визначені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 у справі № 1/106/52-Б залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

І.Ю. Панова

Постанова виготовлена та підписана 04.08.2016