ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Справа № 924/565/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівДобролюбової Т.В., Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Савицька О.В. - прокурор відділу ГПУ, посв. №041103, позивача, третьої особи: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Гевко А.В. - дов. від 14.09.15,

касаційну скаргуЗаступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Деражнянської міської ради на постановуРівненського апеляційного господарського суду від21.07.15у справі№924/565/15 Господарського суду Хмельницької областіза позовомПрокурора Деражнянського району Хмельницької області в інтересах держави в особі Деражнянської міської радидо третя особаПублічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" Деражнянська районна державна адміністраціяпростягнення 61395 грн.

Прокурор Деражнянського району Хмельницької області звернувся до Господарського суду Хмельницької області в інтересах держави в особі Деражнянської міської ради з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" 61395 грн. збитків. В обґрунтування позову, прокурор посилався на те, що відповідач без оформлення права землекористування використовує земельну ділянку, площею 0,64 га, на вул. Проскурівській, 112, у м. Деражня, та не сплачує кошти за її використання. Внаслідок цього, на думку прокуратури, міській раді завдано збитків у заявленій до стягнення сумі. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 12, 124, 125, 126, 152, 156, 157, 206, 211 Земельного кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.05.15 (суддя Шпак В.О.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 61395 грн. збитків. Господарський суд виходив з того, що фактичне використання спірних земельних ділянок відповідачем без правовстановлюючих документів (договору оренди землі) позбавило Деражнянську міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки доход в розмірі орендної плати. Суд установив наявність цивільного правопорушення в діях відповідача та визнав обґрунтованим стягнення з нього збитків у вигляді неодержаних доходів у заявленій сумі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.15 (судді: Розізнана І.В., Бучинська Г.Б., Сініцина Л.М.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у позові. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог.

Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в інтересах держави в особі Деражнянської міської ради, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення залишити в силі. Він посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 123, 125, 157, 206 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284. Прокурор наголошує на наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення. Він вказує на доведеність матеріалами справи факту тривалого неоформлення відповідачем правовстановлюючих документів на право користування спірною земельною ділянкою та зазначає, що таке мало місце з вини самого відповідача. Прокурор також посилається на те, що акт комісії з визначення збитків власникам землі та землекористувачам від 22.12.14 і розпорядження від 23.12.14, яким він затверджений, відповідачем не оскаржувалися у встановленому порядку, а тому підлягають виконанню як обов'язкові.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Місцевим господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що за договором купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 11.06.03 ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (відповідач) набув у власність цілісний майновий комплекс автозаправної станції, що знаходиться за адресою: м. Деражня, вул. Проскурівська, 112, на земельній ділянці, площею 0,64 га (витяг про державну реєстрацію прав власності від 25.05.06). Господарський суд також установив, що відповідач 29.05.06 звертався до Деражнянської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки, площею 0,64 га, на вул. Проскурівській, 112, м. Деражня; що рішенням Деражнянської міської ради від 30.05.06 №7 було надано відповідачеві дозвіл на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки з метою передачі її в оренду для комерційної діяльності. Місцевий господарський суд також установив, що 26.06.08 відповідач звертався до міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду вказаної земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу строком на 49 років. Рішенням Деражнянської міської ради №3 від 26.06.08 було надано відповідачу (ПАТ "Концерн Галнафтогаз") в оренду строком на 5 років вказану земельну ділянку з орендною платою - 12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Між тим, господарський суд першої інстанції в процесі розгляду спору не установив, що після виготовлення і затвердження радою проекту землеустрою з відведення спірної земельної ділянки відповідач звертався до ради щодо укладання договору оренди землі, і рада ухилилася від укладання договору чи відмовила відповідачеві у такому. В процесі розгляду спору місцевий господарський суд установив, що відповідачем не оформлено право користування спірною земельною ділянкою (договір оренди землі з власником не укладений); що орендна плата за користування землею відповідачем не вносилася. Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 01.11.14 ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (відповідачем) не оформлено правовстановлюючих документів на земельну ділянку на вул. Проскурівській, 112, м. Деражня, площею 0,6400 га, на якій розташований цілісний майновий комплекс автозаправної станції відповідача. Комісією з визначення збитків власникам землі та землекористувачам при Деражнянській райдержадміністрації 22.12.14 складено акт визначення збитків внаслідок несплати відповідачем плати за використання земельної ділянки. У цьому акті відбито, що відповідач без оформлення правовстановлюючих документів - договору оренди землі та внесення плати за користування землею використовував земельну ділянку на вул. Проскурівській, 112, м. Деражня, площею 0,6400 га, чим завдав міському бюджету збитків в розмірі 61395 грн. Цей акт був затверджений розпорядженням від 22.12.14 №429/2014р та у встановленому порядку відповідачем не оскаржувався. Відповідача було повідомлено про необхідність відшкодування спірних збитків, проте він збитків у добровільному порядку не відшкодував. Місцевий господарський суд в процесі розгляду спору установив наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, що визнав підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Прокурора Деражнянського району Хмельницької області заявлена в інтересах держави в особі Деражнянської міської ради про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" 61395 грн. збитків. Підставою для нарахування збитків стало використання відповідачем земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів (договору оренди) і невнесення орендної плати за користування нею. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх. Переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Проте, висновки апеляційного господарського суду визнаються помилковими з огляду на таке. Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Статтею статті 206 Земельного кодексу України унормовано, що використання землі в Україні є платним. Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України. За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Водночас, відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі, орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою вказаним Порядком. При вирішенні спорів за позовом органу місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність будівлю чи споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема, у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) враховуються загальні положення статті 22, глави 82 Цивільного кодексу України. При цьому, з'ясовуються причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Згідно з приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини. Отже, відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: шкоду, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України. В процесі розгляду спору місцевим господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - автозаправочний комплекс, який належить на праві власності ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (відповідачеві); що останній користувався спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (договору оренди); орендної плати за користування землею не вносив. Доказів того, що після виготовлення і затвердження радою проекту землеустрою (після 2008 року) відповідач звертався до ради для укладання договору оренди спірної земельної ділянки, тобто вжив усіх залежних від нього заходів для оформлення права землекористування, а рада ухилилася або відмовила у такому, ним не надано. Як вже зазначалося, господарський суд першої інстанції установив склад цивільного правопорушення в діях відповідача, як то: факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, причинний зв'язок між збитками і протиправною поведінкою відповідача, збитки, що позбавило міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати. При цьому, як установив місцевий господарський суд, розмір збитків у вигляді упущеної вигоди нараховано і визначено у відповідності до вказаного Порядку. Відсутності свої вини у спричиненні збитків, і це установив господарський суд першої інстанції, відповідач не довів. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 28.01.15 у справі №5023/3993/12(5023/9057/11) та від 07.10.15 №916/3371/14. Апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову у справі, установленого місцевим господарським судом не спростував, а відтак дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Згідно зі статтею 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. Таким чином, зважаючи на викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду Хмельницької області про наявність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

За таких обставин, постанова Рівненського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Хмельницької області - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.15 у справі №924/565/15 скасувати. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 21.05.15 залишити в силі. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" заявникові касаційної скарги - Прокуратурі Рівненської області 2192,40 грн. судового збору за касаційне оскарження. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати наказ.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Деражнянської міської ради задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Гоголь

Судді Т. Добролюбова

В.Швець