ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2016 року Справа № 910/29420/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.15у справі№910/29420/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"доКомпанія "Brownell Trade LP" (Company "Brownell Trade LP")простягнення 2143500,54 доларів США (50951007,84 грн.)
В судовому засіданні взяв участь представник від позивача: Малярчук Ю.Б. за довіреністю від 29.12.15.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте, належно повідомлений про час і місце розгляду касаційної скарги.
Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" у листопаді 2015 року заявлений позов про стягнення з Компанії "Brownell Trade LP" 2143500,54 доларів США (50951007,84 грн) вартості поставленого бензину марки А-76 у обсязі 50 00 тон +/-10%, бензину марки А-92 у обсязі 80 00 тон +/-10%, пені та трьох відсотків річних нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань зі сплати вартості товару отриманого за укладеним між сторонами контрактом від 18.04.14 №УГВ8700/20/2-14. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 218, 265 Господарського кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.11.15, ухваленою суддею Лиськовим М.О., у прийнятті позовної заяви відмовлено з двох підстав на підставі приписів пунктів 4 і 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції посилався на те, що додане до позовної заяви платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору не оформлене належним чином, оскільки у ньому відсутні підписи відповідальних осіб та відбиток печатки платника. Зазначено судом першої інстанції також і те, що в підтвердження скерування позовної заяви та доданих до неї документів позивачем надано фіскальний чек №6535 від 18.11.15 без опису вкладень у поштовий конверт, що підтверджує лише здійснення поштовим відділенням операції з пересилання кореспонденції, що не є належним доказом підтверджуючим скерування саме копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві у справі.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Гончарова С.А. - головуючого, Куксова В.В., Скрипки І.М., постановою від 23.12.15 перевірену ухвалу у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишив без задоволення. Апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що долучений позивачем до позовної заяви фіскальний чек не є належним доказом скерування позовної заяви відповідачеві у справі оскільки не підтверджує скерування її копії та доданих до неї документів саме відповідачеві у справі, тобто апеляційний господарський суд визнав законним повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо недоліків у оформленні платіжного доручення про сплату судового збору та підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 23.12.15 та ухвалу від 23.11.15 у справі скасувати, а матеріали справи скерувати для розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема звертає увагу суду не те, що компанія відповідача знаходиться закордоном в країні Шотландія, а відтак таке поштове відправлення є міжнародним і до нього застосовуються норми що встановлені для міжнародних поштових відправлень, якими не передбачена можливість пересилання поштових відправлень з описом вкладення у цінний лист, а лише із повідомленням про вручення. Відтак на думку скаржника поштова квитанція є належним доказом підтверджуючим скерування копії позовної заяви відповідачеві. Окрім цього скаржник зазначає, що надане до позовної заяви платіжне доручення на звороті має напис про зарахування коштів до державного бюджету, який скріплений підписами уповноважених осіб і відтиском печатки кредитної установи. Водночас скаржник зауважує і на тому, що у разі виникнення сумніву суд не був позбавлений права витребувати у від позивача підтвердження зарахування такого судового збору до державного бюджету України. Окрім цього скаржник наголошує на тому, що відповідно до пункту 2.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління національного банку України від 21.01.04 №22 відбиток печатки та підпис відповідальної особи платника має містити той примірник розрахункового документу, який залишається в установі банку.
Від Компанії "Brownell Trade LP" (Company "Brownell Trade LP") відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, предметом касаційного оскарження є ухвала господарського суду міста Києва від 23.11.15 та постанова апеляційного суду від 23.12.15, яка прийнята за наслідками перегляду вказаної ухвали, про повернення позовної заяви Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" без розгляду на підставі пунктів 4,6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Позовною заявою є процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. При вирішенні питання про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі суд досліджує позовну заяву на предмет її відповідності формі і змісту вимогам статей 54-57 Господарського процесуального кодексу України. Підстави повернення позовної заяви без розгляду унормовані статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, перелік яких є вичерпним і розширенню не підлягає. За приписами пункту 4 вказаної статті позовна заява підлягає поверненню у разі не подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Як убачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що надане скаржником до позовної заяви платіжне доручення №4514 від 13.11.15 як доказ сплати судового збору оформлене у встановленому законом порядку та розмірі, а відтак судом першої інстанції невірно застосовано приписи пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. Відтак доводи касаційної скарги підтверджуються матеріалами справи в частині незаконності доводів суду першої інстанції, щодо підстав для повернення позовної заяви через ненадання належного доказу сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Однак, за приписами пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України позовна заява підлягає поверненню у разі не подання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. За приписами пункту 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданої до неї документів. Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Таким чином у відповідності до положень процесуального законодавства наявність опису вкладеного є обов'язковою умовою при зверненні з позовною заявою. Це зумовлено необхідністю забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності учасників процесу перед законом і судом які передбачені приписами пунктів 2,4 частини 3 статті 129 Конституції України та статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. При прийнятті позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевнений у тому, що зазначені засади не порушені заявником позову, оскільки отримання позовної заяви і доданих до неї документів усіма учасниками процесу є обов'язковою передумовою розгляду справи судом.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до позовної заяви не додано опису вкладення в цінний лист, а надано фіскальний чек Укрпошти №6525 від 18.11.15 який підтверджує лише факт здійснення поштовим відділенням операції з пересилання його кореспонденції. Сам чек не містить і назви та адреси відповідача. Відтак у даному разі неможливо встановити, які саме документи і кому надіслано. Таким чином суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку, що доданий скаржником до позовної заяви фіскальний чек Укрпошти не може бути визнаний належним доказом відправлення позовної заяви да доданих до неї документів відповідачеві у справі.
Окрім того, довід скаржника, про те що відповідач знаходиться закордоном, а відтак таке поштове відправлення є міжнародним і приписами пункту 25 Правил надання поштового зв'язку затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 №270 не передбачена можливість пересилання таких відправлень з описом вкладення у цінний лист не може бути підставою для скасування постанови апеляційного суду оскільки, доказом надіслання копії позовної заяви може бути також і документ, що видається кур'єрськими службами доставки, а також відмітка про вручення нарочним. Таким чином, скаржник не був позбавлений можливості скерувати копію позовної заяви та доданих до неї документів з описом вкладення за допомогою організацій які надають послуги з доставки кореспонденції, а не послуги поштового зв'язку.
Водночас, ураховується і те, що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджала позивачу повторно звернутись до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених недоліків. Відповідно до статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування, зокрема норм процесуального права. З огляду на те, що доводи касаційної скарги про порушення судами приписів процесуального законодавства не знайшли підтвердження матеріалами справи, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.15 у справі №910/29420/15 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець