ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Справа № 904/8166/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С.,за участю представників сторін:

ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" - Коваль І.О. - в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ліквідатора Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" - арбітражного керуючого Сагайдака А.В. на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 у справі №904/8166/15 за позовом ліквідатора Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" - арбітражного керуючого Сагайдака А.В. до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення 58 700,34 грн, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 року (суддя Петрова В.І.) відмовлено в задоволенні позову ліквідатора Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" Сагайдака Анатолія Васильовича до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення 58 700,34 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (головуючий суддя Виноградник О.М., судді Джихур О.В., Дмитренко Г.К.) апеляційну скаргу ліквідатора Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" Сагайдака Анатолія Васильовича залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 залишено без змін.

Ліквідатор Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" - арбітражний керуючий Сагайдак А.В. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.02.2016 задоволено заяву представника ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 03.03.2016 справа слухалася в режимі відеоконференції.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2015р. до господарського суду Дніпропетровської області звернувся ліквідатор Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" Сагайдак Анатолій Васильович з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення 58 700,34 грн. з тих підстав, що ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" незаконно та безпідставно завищувались та нараховувались тарифи за спожиту електроенергію, яка постачалась на гуртожиток, розташований по вул. Альпійський, 5-а, відповідно до договору постачання електричної енергії № 1-34-А/09 від 20.08.2010р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на відсутність правових підстав для стягнення вказаних коштів згідно ст.1212 ЦК України, оскільки безпосередньо самим позивачем визнавалось, що кошти були перераховані на підставі договору, укладеного між сторонами, який є чинним, тому ці кошти не є безпідставно отриманими і не можуть бути витребувані згідно ст.1212 ЦК України.

Крім того, позивачем не підтверджено належними доказами, що житловий будинок по вул. Альпійський, 5-а має статусу гуртожитку, а розмір тарифів, які застосовувались у розрахунках за договором № 1-34-А/09 від 20.08.2010 встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України, а не відповідачем, тому твердження позивача про завищення тарифів за спожиту електричну енергію є безпідставними.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.08.2010р. між Колективним (народним) виробничим підприємством "Дніпропетровський комбайновий завод" ("споживач" за договором) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" ("постачальник" за договором) було укладено договір постачання електричної енергії № 1-34-А/09, відповідно до якого "постачальник" продає електричну енергію "споживачу" для забезпечення потреб електроустановок "споживача" з приєднаною потужністю 290,835 кВт у будинку 5-а по пров. Альпійський, величини якої по площадках вимірювання в точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а "споживач" оплачує "постачальнику" вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (р.1 договору).

Відповідно до п.п.2.3.5 - 2.3.6 п.2.3 р.2 договору "споживач" зобов`язався оплачувати "постачальнику" вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею "постачальника" та електроустановками "споживача" згідно з додатком "Порядок розрахунків перетікання реактивної електроенергії".

Згідно умов договору постачальник проводив відпуск електричної енергії для потреб споживача, а споживач сплачував за це грошові кошти.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, після отримання рахунку-розшифровки № 111/1-34/А/09/4/1 за квітень 2015 року, позивач виявив завищення відповідачем тарифу вартості електричної енергії для гуртожитку за адресою пров. Альпійський, 5-а, при цьому, здійснено нарахування оплати як для звичайної житлової будівлі.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою встановити тариф на оплату за використану електричну енергію для будівлі по пров. Альпійський, 5-а як для гуртожитку та повернути різницю в тарифі в розмірі 58 700,34 грн.

На зазначені звернення відповідач повідомив позивача, що останнім не надано доказів реєстрації зазначеної будівлі як гуртожитку у встановленому законом порядку, отже, відсутні підстави для зміни тарифної групи на оплату за використану електричну енергію.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в розмірі 58 700,34 грн., посилаючись на те, що вказану грошову суму відповідач повинен повернути позивачу згідно вимог ст.ст.11, 525, 526, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.173, 174 ГК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 84 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Отже, якщо особа набула майно за наявності відповідної правової підстави, воно не може бути витребуване відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Врахувавши те, що між сторонами існує договір на поставку електричної енергії, який не розірваний, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, суди попередніх інстанцій визнали неправомірними посилання позивача на отримання відповідачем грошових коштів в сумі 58700,34 грн. як безпідставно отриманих та необхідність їх повернення позивачу відповідно до ст.1212 ЦК України.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що правовідносини сторін по справі врегульовано нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, зокрема, і за вимогою повернути позивачу надмірно сплачені за спожиту електроенергію кошти, вказавши, що аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 року у справі №5006/18/13/2012, від 14.01.2014 року у справі №922/1136/13, від 17.06.2014 року у справі №13/096-12.

Однак, колегія суддів вважає, що при розгляді даної справи суд апеляційної інстанції помилково послався на вищезазначену практику Верховного Суду України, оскільки не врахував відмінність фактичних обставин даної справи та справ, переглянутих Верховним Судом України, зазначених вище.

Так, відповідно до п.п.2.3.5 - 2.3.6 п.2.3 р.2 договору постачання електричної енергії № 1-34-А/09 від 20.08.2010р. "споживач" (Колективне (народне) виробниче підприємство "Дніпропетровський комбайновий завод") зобов`язувався оплачувати "постачальнику" (ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго") вартість електричної енергії згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків" та додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею "постачальника" та електроустановками "споживача" згідно з додатком "Порядок розрахунків перетікання реактивної електроенергії".

Відповідно до п.6 ст.276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Отже, тариф щодо вартості електричної енергії не залежить від волі сторін, не визначається сторонами в договорі, а встановлюється законодавством.

Таким чином, прийшовши до висновку, що кошти сплачені позивачем відповідачу за наявності правової підстави, а саме, договору постачання електричної енергії, суди залишили поза увагою те, що в даному договорі тарифи щодо вартості електричної енергії не визначались та не узгоджувались сторонами.

Крім того, суди попередніх інстанцій не дослідили додаток до договору постачання електричної енергії № 1-34-А/09 від 20.08.2010р. "Порядок розрахунків", оскільки він відсутній в матеріалах справи.

Також колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що житловий будинок по вул. Альпійський, 5-а не має статусу гуртожитку, оскільки у нього відсутнє реєстраційне посвідчення гуртожитку, зроблений без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи.

Так, вирішуючи питання щодо правового статусу вказаної будівлі, суди не дослідили та не надали належної правової оцінки наявним в матеріалах справи Рішенням Дніпропетровської міської ради №673 від 27.06.2012, №1130 від 10.10.2012, №381 від 21.08.2013 про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста частини гуртожитку за адресою: провулок Альпійський, 5-а ; листам Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області (від 01.03.2013 та від 05.02.2015) щодо об'єктів державної власності, в яких зазначається майно, яке знаходиться на балансі Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод", зокрема, гуртожиток, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5-а, технічному паспорту, виданому КП ДМБТІ на гуртожиток, провулок Альпійський, 5-а, а також самому договору про постачання електроенергії, в якому сторони визнали, що будівля за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5-а, є гуртожитком.

Також, суди не дослідили, чи містяться в матеріалах справи докази того, що будівля за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Альпійський, 5-а зареєстрована не як гуртожиток , а як жилий будинок.

За такими обставинами, посилаючись на недоведеність факту належності об'єкту електропостачання до гуртожитку, суди не з'ясували всі суттєві обставини справи.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Не надавши в повному обсязі оцінки всім доводам сторін, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, що мають значення для правильного вирішення спору.

У зв'язку з цим постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ст. 43 ГПК України, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" - арбітражного керуючого Сагайдака А.В. задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2015 у справі №904/8166/15 скасувати.

Справу №904/8166/15 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Поліщук В.Ю. Удовиченко О.С.