ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2017 року Справа № Б-25/3-10-23/48

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Катеринчук Л.Й.,

Полякова Б.М.,

за участю представників:

ПАТ КБ "Приватбанк" - Тузової В.О. (дов. від 18.10.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

арбітражного керуючого Череватого Л.Б.

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016

та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2016

по справі № Б-25/3-10-23/48 господарського суду Івано-Франківської

області

за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2016 (суддя Скапровська І. М.) скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" на дії ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - арбітражного керуючого Череватого Л.Б. задоволено, зобов'язано ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - Череватого Л.Б. виплатити ПАТ КБ "Приватбанк" - 78378,31 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 (колегія суддів у складі: Желік М.Б., Бонк Т.Б., Костів Т.С.) ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі ліквідатор Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5- арбітражний керуючий Череватий Л.Б. просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 04.02.2016 та постанову суду апеляційної інстанції від 13.04.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ПАТ КБ "Приватбанк" на дії ліквідатора фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - Череватого Л.Б. Вважає, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

ПАТ КБ "Приватбанк" проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу, просить залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2016 без змін.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі оскаржувані судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 порушене ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.02.2010 в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону до 19.01.2013).

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 16.06.2010 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Череватого Л. Б.

Відповідно до ст. 1-1 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.2011р. положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарським судом під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Після 19.01.2013 реалізація майна боржника у всіх без виключення справах про банкрутство відбувається за правилами нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011р. №4212-VI в разі, якщо станом на 19.01.2013. не здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів не встановлено порядок реалізації майна боржника (оцінка майна, яке підлягає продажу; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо). Це, зокрема, стосується розділу 4 Закону про банкрутство, в т.ч. й оплати роботи організаторів аукціону і нотаріуса.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2015 відмовлено в задоволенні скарги ПАТ "КБ ПриватБанк" на дії ліквідатора Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 - арбітражного керуючого Череватого Л.Б.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2015 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2015 по справі №Б-25/3-10-23/48 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

При цьому, ВГСУ зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, після 19.01.2013) майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Однак, суди попередніх інстанцій, наведеного вище не врахували, що призвело до передчасного висновку про дотримання ліквідатором черговості та порядку розподілу коштів, внесених на депозит нотаріальної контори за результатами продажу майна банкрута, яке перебуло в заставі ПАТ КБ "Приватбанк".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2014 відбувся аукціон з продажу майна банкрута. Об'єктом продажу на вказаному аукціоні виступало наступне майно банкрута: лот № 1 - однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 54,5 м2, житловою - 25,2 м2 за реалізаційною ціною продажу 125568,00 гривень без врахування ПДВ, що підтверджується протокол № 48/8 про проведення аукціону від 30.04.2014 р.; лот № 2 - двохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 80,4 м2, житловою - 45,5 м2 за реалізаційною ціною продажу 185244,00 гривні без врахування ПДВ, що підтверджується протоколом № 49/8 про проведення аукціону від 30.04.14.

Зазначені квартири перебували у заставі ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі іпотечного договору від 14.02.2007, посвідченого нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс Н.Р. 14.02.2007 та зареєстрованого в реєстрі за номером Д0074, укладеного між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_5

Таким чином, оскільки майно є предметом забезпечення, то при проведенні аукціону, ліквідатор повинен був застосовувати ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство (в редакції Закону після 19.91.2013), відповідно до якої продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Отримавши таку згоду ліквідатор повинен, відповідно до розділу 4 Закону про банкрутство, провести аукціон, залучивши до нього на підставі договору організатора аукціону.

Відповідно до ст. 51 Закону про банкрутство за договором про проведення аукціону організатор аукціону зобов'язується за свій рахунок провести аукціон та укласти договір з його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду.

Відповідно до ст. 50 Закону про банкрутство укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

При цьому, ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство передбачено, що кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

З матеріалів справи вбачається, що усі майнові активи банкрута, що були предметом реалізації на аукціоні від 30.04.2014 знаходилися у заставі ПАТ КБ "Приватбанк", і всі кошти, що були виручені у ліквідаційній процедурі боржника, отримані за рахунок продажу заставного майна останнього.

Між тим, колегія суддів зазначає, що за таких обставин, приписи ст.ст. 26, 31 Закону про банкрутство у редакції, що діяла до 19.01.2013, не можна застосовувати шляхом прямого тлумачення норми права, оскільки в такому разі всі витрати пов'язані з реалізацією майна боржника лягатимуть на інших учасників провадження у справі - зокрема кредиторів.

У зв'язку з чим, до даних правовідносин, положення Закону про банкрутство, що регулюють порядок реалізації заставного майна боржника слід застосовувати комплексно, з урахуванням передбачених вказаним Законом механізмів розподілення коштів в процедурі банкрутства, а не відокремлено від них.

Однак суди попередніх інстанцій при новому розгляді вищезазначеного не врахували, у той же час не з'ясувавши обставин справи щодо понесених при реалізації майна боржника витрат, зокрема щодо правомірності розподілення коштів арбітражним керуючим, зокрема витрат, пов'язаних з провадженням у справі, щодо проведеного аукціону, витрат на послуги нотаріуса, зберігання майна, витрат самого ліквідатора.

Як пояснив представник ПАТ КБ "ПриватБанк" у судовому засіданні Вищого господарського суду України ліквідатор доказів щодо обґрунтування зазначених витрат досі не надав, кошти з цих обставин банком не витрачались.

При новому розгляді справи суд першої інстанції, без відповідного аналізу норм права, що регулюють вказані правовідносини, послався на положення ст.111-12 ГПК України та ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" "в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин", не зазначив в якій саме редакції застосований Закон, що регулює вказані правовідносини, не дослідив обставини наявності підстав оплатності витрат, не надав оцінки та не вказав саме в чому, та в порушення яких норм Закону ліквідатором боржника не дотримано встановленої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" черговості та порядку розподілу коштів, за результатами продажу майна банкрута, що перебувало у заставі ПАТ КБ "ПриватБанк".

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що "з матеріалів справи випливає, що заставне майно реалізовано за ціною 310812 грн., сплачено кредитору вимоги, якого забезпечені заставо 232433,69 грн., решта коштів в сумі 78378,31 грн. були спрямовані на інші цілі", не зазначивши на які саме. Тобто висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях.

Апеляційний господарський суд вищевказаних недоліків суду першої інстанції у справі не усунув, на зазначені вище обставини уваги не звернув та не дав їм належної оцінки.

Вказане свідчить про порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст.47, 43 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У той же час допущені порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України).

У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін, встановити фактичну вартість всіх витрат, пов'язаних з реалізацією майна боржника, підстави їх нарахування згідно вимог Закону та умов договорів про проведення аукціону та купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5- арбітражного керуючого Череватого Л.Б. задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 та ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2016 по справі №Б-25/3-10-23/48 скасувати.

Справу №Б-25/3-10-23/48 передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Поляков Б.М.