ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 920/617/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полянського А.Г.- головуючого, Коробенка Г.П. (доповідач), Кравчука Г.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Сумської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015у справі№920/617/15 Господарського суду Сумської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доСумської міської радипровизнання недійсними рішень Сумської міської радиза участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради про визнання недійсним рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 №1943-МР "Про затвердження містобудівної документації "Проект внесення змін до генерального плану міста Суми" та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 №139-МР" в частині віднесення земельної ділянки площею 0,2599 га по АДРЕСА_1 до території зелених насаджень, а також визнання недійсним рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Суми" в частині віднесення земельної ділянки площею 0,2599 га по АДРЕСА_1 до території зелених насаджень; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення відповідача у вказаних частинах порушують права позивача на використання орендованої земельної ділянки комунальної власності, оскільки вказаними рішеннями названу земельну ділянку, яка раніш належала до категорії земель житлової та громадської забудови, віднесено до складу земель рекреаційного призначення (зона зелених насаджень), що перешкоджає здійсненню її забудови, як - то передбачено умовами договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.06.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що спірні рішення Сумської міської ради, в частині зміни виду цільового призначення орендованої позивачем земельної ділянки, не відповідають закону та порушують права землекористувача, визначені ст. 415 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Сумська міська рада звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.38, 39 Земельного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою ту обставину, що на момент укладення з позивачем договору оренди земельна ділянка по АДРЕСА_1, згідно Генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням міськради від 16.10.2002 №139-МР, знаходиться у межах міста та відноситься до території зелених насаджень. Фактично відповідно до спірних рішень вказана земельна ділянка це територія зелених насаджень як і в попередній редакції Генерального плану. А отже, функціональне призначення земельної ділянки спірними рішеннями міськради не змінювалось, тому в основу судових рішень покладений хибний висновок про зміну Сумською міськрадою Генерального плану міста. У рішенні суду апеляційної інстанції відсутні мотиви, за якими суд відхиляє доводи Сумської ради щодо законності рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Яв встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 05.02.2006 між Сумською міською радою і ФОП ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - "Договір"), відповідно до умов якого відповідач на підставі рішення Сумської міської ради від 28.09.2005 №1384-МР "Про вилучення, надання в оренду, зміну цільового призначення, продовження терміну оренди земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради" надав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку (об'єкт оренди), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2599 га, з категорії земель житлової та громадської забудови, для розміщення оздоровчого комплексу - землі комерційного використання.

Згідно п. 2.2. Договору він укладений терміном до 28 вересня 2015 р.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний не втручатись у господарську діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору земельна ділянка надається в оренду для розміщення оздоровчого комплексу, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі комерційного використання.

09.12.2014 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області була зареєстрована декларація №СМ03143430798 про початок виконання підготовчих робіт. Замовником зазначено ФОП ОСОБА_4.

В подальшому, у 2015 році, на замовлення позивача ДП ПАТ "Сумбуд" Проектно-технологічне підприємство "Сумбудпроект" виготовив містобудівний розрахунок на будівництво оздоровчого комплексу "Горлиця" по вул. Героїв Сталінграду м. Суми.

17.12.2014 позивач звернувся до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (далі за текстом - "Департамент") для отримання інформації стосовно відповідності орендованої земельної ділянки вимогам містобудівної документації, а саме: "Проекту внесення змін до генерального плану міста Суми", затвердженого рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 №1943-МР, та "Плану зонування території міста Суми", затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР.

31.12.2014 листом від №1707/22.01-24 Департамент повідомив позивача про те, що відповідно до проекту внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 №1943-МР, спірна земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування. Крім того, повідомлено позивача про те, що згідно Плану зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР, вказана земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування.

10.02.2015 у відповідь на звернення позивача листом за №7/08.04-15 Департамент повідомив позивача про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах історичного ареалу на території зони регулювання забудови в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування. Також, враховуючи дефіцит зелених насаджень загального користування та перспективний розвиток міста, проектом внесення змін до генерального плану міста Сум передбачено збільшення територій зелених насаджень, тому запропонований в містобудівному розрахунку спосіб використання земельної ділянки не відповідає окресленим в генеральному плані завданням. Розміщення оздоровчого комплексу на вищезазначеній території не передбачено.

Господарськими судами також встановлено, що відповідно до проекту внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 №1943-МР та згідно плану зонування території міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради № 2180-МР від 06.03.2013, спірна земельна ділянка знаходиться в межах історичного ареалу на території зони регулювання забудови в рекреаційній зоні озеленених територій загального користування (Р-3).

З урахуванням зазначених обставин та з посиланням на норми ст.ст. 19, 20, 38 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 17, 95, 152 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", господарський суд першої інстанції дійшов висновку щодо порушення передбачених ст. 415 ЦК України прав позивача у справі, оскільки оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування в частині зміни виду цільового призначення орендованої позивачем земельної ділянки не відповідають закону.

Переглядаючи судове рішення, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції, залишивши оскаржене відповідачем судове рішення без змін з тих самих мотивів, зазначивши при цьому, що доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції.

За приписами ст. 84 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 105 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту постанови апеляційної інстанції, зокрема, відповідно до п.7 цієї статті у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Рішення суду 1-ї інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у даній справі наведеним вимогам не відповідають.

Так в ході розгляду справи у відзиві на позов та апеляційній скарзі Сумська міська рада посилалась на умови договору оренди земельної ділянки, пунктом 4.2 якого, наряду з іншим, передбачено право орендаря за згодою орендодавця, визначеною в окремій угоді, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити на термін оренди виробничі та інші будівлі та споруди згідно з проектом, затвердженим в установленому порядку, закладати насадження без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Така угода на момент прийняття міськрадою оспорених рішень була відсутня.

Натомість на час укладення договору оренди земельної ділянки була наявна містобудівна документація, зокрема, генеральний план м. Суми, затверджений рішенням міськради від 16.10.2002 №139-МР, відповідно до якого, як стверджував відповідач, названа земельна ділянка знаходилась в межах міста на території зелених насаджень; у зоні зелених насаджень дозволяється облаштовувати спортивні майданчики та майданчики для загальної фізичної підготовки, а не будувати об'єкти нерухомого майна.

Названим доводам відповідача в порушення наведених приписів норм процесуального права господарський суд попередніх інстанцій не надав належної правової оцінки та не навів мотивів, з яких такі доводи відхиляються.

Слід також зазначити, що предметом спору у даній справі є визнання недійсними рішення Сумської міської ради від 19.12.2012 №1943-МР "Про затвердження містобудівної документації "Проект внесення змін до генерального плану міста Суми" та внесення змін до генерального плану міста Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 16.10.2002 №139-МР" в частині віднесення земельної ділянки площею 0,2599 га по АДРЕСА_1 до території зелених насаджень, а також визнання недійсним рішення Сумської міської ради від 06.03.2013 №2180-МР "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Суми" в частині віднесення земельної ділянки площею 0,2599 га по АДРЕСА_1 до території зелених насаджень.

Натомість поза увагою та оцінкою суду залишилось те, що в оскаржуваних рішеннях органу місцевого самоврядування не йдеться про конкретну земельну ділянку, що з урахуванням умов договору оренди земельної ділянки від 05.02.2006 (п. 4.2) та існуючого на час його укладання генерального плану м. Суми, затвердженого рішенням міськради від 16.10.2002 №139-МР в частині віднесення земельної ділянки площею 0,2599 га по АДРЕСА_1 до території зелених насаджень, свідчить про передчасність висновків суду щодо зміни спірними рішеннями ради виду цільового призначення орендованої позивачем земельної ділянки та, як наслідок, порушення з боку Сумської міськради права позивача на забудову орендованої ним земельної ділянки.

Отже, враховуючи, що місцевим та апеляційним господарським судом не встановлено усю сукупність обставин, які мають значення для вирішення спору та не з'ясовано дійсні правовідносини сторін, постанову суду не можна визнати обґрунтованою у розумінні ст. 43, 84, 105 ГПК України, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.

Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 та рішення господарського суду Сумської області від 02.06.2015у справі №920/617/15 скасувати.

Справу направити до господарського суду Сумської області на новий розгляд.

Головуючий суддя А.Г. Полянський Судді Г.П. Коробенко Г. А. Кравчук