ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 910/6098/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Акулової Н.В., Козир Т.П.,

за участю представників відповідачів: ПАТ "ВТБ Банк" - Розумова М.А. дов. № 179/11.5.2 від 18 квітня 2014 року, ТОВ "Альфа Солар" - Кебус М.В. дов. № 27/03 від 27 березня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Альфа Солар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Спецстройенерго" до ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Альфа Солар" про визнання недійсним договору,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ТОВ "Спецстройенерго" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "ВТБ Банк" (далі - відповідач-1) та ТОВ "Альфа Солар" (далі - відповідач-2) з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним відповідачами 22 липня 2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 976.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22 липня 2011 року між відповідачами, вимоги ТОВ "Спецстройенерго" віднесено до четвертої черги вимог кредиторів у процедурі банкрутства ТОВ "Сілікон", що призвело до порушення його прав як кредитора.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 грудня 2014 року касаційну скаргу ТОВ "Спецстройенерго" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 5 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.

У лютому 2015 року ТОВ "Спецстройенерго" подало заяву про допуск справи до провадження Верховного Суду України з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18 грудня 2014 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 3 березня 2015 року справу допущено до провадження для перегляду Верховним Судом України.

Постановою Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року заяву ТОВ "Спецстройенерго" задоволено.

Постанову Вищого господарського суду України від 18 грудня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 травня 2015 року касаційну скаргу ТОВ "Спецстройенерго" задоволено частково.

Скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2014 року та рішення Господарського суду м. Києва від 5 червня 2014 року.

Справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 липня 2015 року позов ТОВ "Спецстройенерго" задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений 22 липня 2011 року між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Альфа Солар", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. та зареєстрований в реєстрі за № 976.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31 липня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Альфа Солар" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року, прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Спецстройенерго" у задоволенні позову повністю.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ч.2 ст. 9 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 83 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, на його думку, суди дійшли помилкового висновку про наявність у позивача права на позов щодо визнання недійсним спірного договору.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги позивач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 жовтня 2007 року між ВАТ "ВТБ Банк" (після зміни найменування - ПАТ "ВТБ Банк", іпотекодержатель) та ТОВ "Сілікон" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, яким забезпечено виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем, що виникли з кредитного договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії № 55 ВД від 26 жовтня 2007 року, додатків та змін до нього, укладених протягом строку його дії.

Відповідно до п. 2.1 договору іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, яким є єдиний майновий комплекс ТОВ "Сілікон", що знаходиться за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Заводська, 3-а.

22 липня 2011року між ПАТ "ВТБ Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Альфа Солар" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги за вказаним іпотечним договором.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору у зв'язку з укладенням сторонами договору № 55 ВП про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 липня 2011 року та договору № 55/1 ВП про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 липня 2011 року, згідно яких первісним кредитором відступлено новому кредитору права вимоги за кредитним договором № 55 ВД від 26 жовтня 2007 року, первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує належні первісному кредитору права іпотекодержателя в зобов'язанні за іпотечним договором від 30 жовтня 2007 року, що укладений між первісним кредитором (іпотекодержатель) та ТОВ "Сілікон" (іпотекодавець, боржник) в якості забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. З моменту укладання цього договору новий кредитор набуває статусу іпотекодержателя за договором іпотеки.

Згідно п. 1.2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор - ТОВ "Альфа Солар" одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника - ТОВ "Сілікон" сплати грошових коштів у розмірі заборгованості боржника за кредитним договором, а у випадку невиконання цієї вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки і за рахунок предмету іпотеки задовольнити в повному обсязі свої вимоги за кредитним договором у розмірі, що буде визначений на момент їх фактичного задоволення.

Відповідно до п. 1.3 оспорюваного договору правом вимоги, що відступається за цим договором, є право звернення стягнення у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником умов кредитного договору на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, а саме - підприємство у вигляді єдиного майнового комплексу ТОВ "Сілікон". Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 6.4 договору про відступлення права вимоги).

Предметом спору у даній справі є заявлена ТОВ "Стройспеценерго" вимога про визнання недійсним договору від 22 липня 2011 року про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30 жовтня 2007 року, укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" (первісний кредитор) та ТОВ "Альфа Солар" (новий кредитор).

Таким чином, позивач фактично звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору, стороною якого він не є, мотивуючи порушення своїх прав тим, що є кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Сілікон", а набуття ТОВ "Альфа Солар" статусу іпотекодержателя та, відповідно, кредитора, вимоги якого забезпечені у процедурі ліквідації ТОВ "Сілікон", призводить до зміни черговості задоволення вимог кредиторів.

За правилами ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, повинна довести, що оспорюваний договір порушує її права та охоронювані законом інтереси, а суду необхідно перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і, в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав такої особи.

Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 6 листопада 2009 року порушено провадження у справі №11/84 про банкрутство ТОВ "Сілікон".

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 22 квітня 2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого, зокрема, включені вимоги ПАТ "ВТБ БАНК" в сумі 21400000 дол. США, що забезпечувались договором іпотеки, укладеним між ПАТ "ВТБ БАНК" та ТОВ "Сілікон" 30 жовтня 2007 року.

Вказаною ухвалою грошові вимоги позивача у розмірі 10151124 гривень 97 коп. віднесені до четвертої черги.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги про визнання недійсним укладеного відповідачами договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 22 липня 2011 року, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що оспорюваний договір укладено без отримання письмової згоди ТОВ "Сілікон", що свідчить про порушення сторонами приписів п. 4.2.12 договору іпотеки від 30 липня 2007 року та ч. 1 ст.516 Цивільного кодексу України, та, відповідно, про наявність підстав для визнання його недійсним згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України на підставі ч. 1 ст. 515 Цивільного кодексу України.

При цьому суди дійшли висновку, що внаслідок визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 22 липня 2011 року та віднесення кредиторських вимог ТОВ "Альфа Солар" до четвертої черги, всі кредитори, в тому числі і позивач у справі про банкрутство, будуть мати рівні права на пропорційне задоволення своїх вимог, що свідчить про наявність у позивача порушеного права, на захист якого подано даний позов.

Однак, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Таким чином, майно боржника, яке є предметом забезпечення, використовується в першу чергу для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Разом з тим, згідно до п. 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Враховуючи викладене, заміна особи кредитора, вимоги якого забезпечені у процедурі банкрутства, не має наслідком зміну черговості задоволення вимог кредиторів, оскільки в силу наведених норм, вимоги забезпечених кредиторів задовольняються позачергово за рахунок майна банкрута, яким ці вимоги забезпечені.

Наведеним спростовуються висновки місцевого та апеляційного господарських судів про порушення прав позивача, як кредитора ТОВ "Сілікон" у справі про банкрутство, у зв'язку з укладенням відповідачами оспорюваного договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, а визнання спірного договору недійсним не спричинить недійсність іпотеки, відступлення права за якою відбулось на підставі спірного договору, та за рахунок предмета якої задовольняються позачергово забезпечені нею вимоги.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом наведених норм, право на звернення до господарського суду з позовом процесуальний закон пов'язує з наявністю суб'єктивного матеріального права та інтересу, що порушуються або не визнаються, та на захист яких подано позов. За наявності такого права та інтересу спір підлягає розгляду судом по суті, а порушене право підлягає захисту.

Водночас, відсутність права та охоронюваного законом інтересу у заявника або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, відсутні підстави стверджувати, що укладення відповідачами договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором, внаслідок чого ТОВ "Альфа Солар" замість ПАТ "ВТБ Банк" набуло статусу забезпеченого кредитора у справі про банкрутство, порушує права та охоронювані законом інтереси іншого кредитора - ТОВ "Спецстройенерго", оскільки така заміна особи-кредитора відносно вчасно поданої та визнаної у процедурі банкрутства забезпеченої іпотекою вимоги за законодавством не тягне за собою зміну черговості задоволення забезпеченої вимоги, а тому у позові мало бути відмовлено.

За таких обставин рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій визнати законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року та рішення Господарського суду м. Києва від 31 липня 2015 року.

У позові відмовити.

Головуючий Л. Іванова

Судді Н. Акулова

Т. Козир