ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 910/6081/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі"на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015у справі№ 910/6081/14 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" провідшкодування збитків в розмірі 489105,60 грн.за участю представників сторін:

позивача: Прохоренко К.А., дов. від 19.05.2015 № 155/1/11-2646

відповідача: Майданник Д.Г. дов. від 15.12.2015 № 4-109/14

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі" про стягнення 489105,60 грн. завданих збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 910/6081/14 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 у справі № 910/6081/14 скасовано частково, винесено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 488601 грн. 60 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 9772 грн. 03 коп. судового збору за розгляд позовної заяви та 4886 грн. 02 коп. за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі № 910/6081/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 у справі № 910/6081/14 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Баранця О.М., суддів Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі" на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" 436708 грн. 02 коп. збитків, 8734 грн. 16 коп. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 910/6081/14, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає про незастосування судами норм ст.ст. 1, 3, 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо документального підтвердження права комунальної власності на спірне майно; порушення норм ст. 382 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", якими визначено правовий режим майна багатоквартирних будинків; вказує на те, що позивач не може здійснювати повноваження органів місцевого самоврядування, у зв'язку із чим у нього відсутнє право звертатися із позовом у цій справі. Крім цього, скаржник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: прийняття судами неналежних доказів на підтвердження права комунальної власності позивача, застосування при вирішенні спору акту органу місцевого самоврядування, який суперечить закону, порушення принципу всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Рішенням від 14.07.2011 № 378/5765 "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій" Київська міська рада доручила Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, а також надала повноваження укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності.

На підставі п. 6 Рішення № 378/5765 від 23.08.2011 наказом № 97 Головою комісії з реорганізації цінової політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погоджено в установленому порядку тарифи на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових будівлях комунальної власності, які складають 0,60 грн. з ПДВ за кожну квартиру, що знаходиться в будинку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до прийняття Київською міською радою рішення № 378/5765, між відповідачем та балансоутримувачем будинків комунальної власності територіальної громади м. Києва, які знаходяться у Шевченківському районі міста Києва - Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" був укладений договір № 8-С/ШВ встановлення сервітуту від 01.04.2007, відповідно до умов якого відповідачеві було надане право використовувати будинки комунальної власності у Шевченківському районі м. Києва для розміщення власних телекомунікаційних мереж.

Відповідно до п. 8.2 договору № 8-С/ШВ від 01.04.2007 він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 3-х років. У випадку, якщо за 30 календарних днів до моменту закінчення строку дії договору, жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір розірвання договору, дія цього договору продовжується на той самий строк на тих саме умовах. ( п. 8.4 договору ).

Як визначено судами попередніх інстанцій, договір № 8-С/ШВ від 01.04.2007 був автоматично пролонгований 01.04.2010 і діяв до 01.04.2013.

26.02.2013 Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" направила відповідачу письмове повідомлення (лист від 26.02.2013 № 572/3) про розірвання договору № 8-С/ШВ від 01.04.2007.

Вказуючи на те, що у період з 02.04.2013 по 28.02.2014 відповідач безоплатно використовував житлові будинки комунальної власності з загальною кількістю 65872 квартир, які були включені у договір № 8-С/ШВ, та у період з 02.12.2012 по 28.02.2013 також використовував 9 будинків із загальною кількістю 217 квартир для розміщення телекомунікаційних мереж, позивач звернувся до суду із позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення у зв'язку з цим завданих збитків у розмірі 436708,02 грн. (із розрахунку 0,60 грн. з квартири в місяць).

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 28.01.2015 вказав про те, що суди не врахували тієї обставини, що Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" згідно із рішенням Київської міської ради № 378/5765 від 14.07.2011 уповноважене отримувати плату за розміщення телекомунікаційних мереж згідно із укладеними договорами; не з'ясували правових підстав розміщення відповідачем телекомунікаційного обладнання у спірних будинках у вказаний позивачем період, не перевірили обґрунтованість заявленої до стягнення суми та не визначили, чи вживалися позивачем заходи для отримання доходу, а відповідачем - заходи щодо договірного оформлення користування будинками для розміщення комунікаційних мереж після 01.04.2013.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач у спірний період самовільно і безоплатно використовував будинки комунальної власності для розміщення комунікаційних мереж, чим завдав позивачу збитків.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 та ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду. Суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як передбачено ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України "Про телекомунікації" суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.

Рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 378/5765 "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій" Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" було уповноважене здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності, а також укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у житлових та нежитлових будівлях комунальної власності. Відповідно до вказаного рішення плата за розміщення телекомунікаційних мереж перераховується суб'єктами господарювання згідно з умовами договору на рахунок Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач у період з 02.04.2013 по 28.02.2014 самовільно і безоплатно використовував будинки комунальної власності із загальною кількістю 65872 квартир, які були включені у договір № 8-С/ШВ, та у період з 02.12.2012 до 01.03.2014 (15 місяців) безоплатно та без будь-яких правових підстав використовував для розміщення власних телекомунікаційних мереж 9 будинків комунальної власності із загальною кількістю 217 квартир, які перебувають на балансі третьої особи, що з урахуванням затвердженого тарифу на розміщення телекомунікаційних мереж, який складає 0,60 грн. з ПДВ за кожну квартиру, призвело до завдання позивачу збитків у розмірі 436708,02 грн. внаслідок такого порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт розміщення відповідачем телекомунікаційних мереж у спірних будівлях комунальної власності без належної правової підстави та без внесення плати, невжиття ним заходів щодо договірного оформлення такого розміщення, виходячи з того, що Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" є єдиним суб'єктом, уповноваженим Київською міської радою укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж у будівлях комунальної власності і отримувати плату за таке розміщення, заважаючи на встановлення у визначеному порядку тарифу на розміщення телекомунікаційних мереж та ненадання відповідачем доказів одержання ним згоди на розміщення телекомунікаційних мереж у спірних будівлях і доказів сплати грошових коштів за користування ними, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 436708,02 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Доводи відповідача щодо незастосування судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 1, 3, 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" колегією суддів відхиляються, оскільки факт належності спірних будинків до власності територіальної громади міста Києва встановлений судами першої та апеляційної інстанцій на підставі чинного рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", та з огляду на приписи ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою визначені підстави дійсності прав на нерухоме майно у випадку відсутності їх державної реєстрації.

Посилання відповідача про порушення судами норм ст. 382 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" щодо правового режиму допоміжних приміщень багатоквартирних будинків колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані доводи не спростовують встановленого судами факту відсутності правових підстав розміщення відповідачем телекомунікаційних мереж у спірних будинках.

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача права звертатися із позовом у цій справі, оскільки він не наділений правами господарського відання чи оперативного управління стосовно спірного майна колегією суддів також відхиляються з огляду на те, що правовий статус позивача у спірних правовідносинах (в тому числі і право отримання плати за розміщення телекомунікаційних мереж з подальшим її розподілом балансоутримувачам спірних будинків на відшкодування витрат утримання місць розміщення телекомунікаційних мереж) визначений рішенням Київської міської ради від 14.07.2011 № 378/5765 "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій", питання законності якого було предметом судового розгляду у справі № 2а-16531/12/2670 за позовом заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 14.07.2011 № 378/5765 і за результатами розгляду якої встановлено відповідність вказаного рішення вимогам законодавства.

Відповідно до статті 111 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Інші викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські телекомунікаційні мережі" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 у справі № 910/6081/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Акулова

Т. Козир