ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 910/12786/15 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Грека Б.М.суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Татарчук О.Л.; відповідача - Клюсова Т.М.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від06.10.2015та на рішенняГосподарського суду міста Києвавід13.07.2015у справі № 910/12786/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія"доКиївського міського територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" (далі - ТОВ "Київська комунальна компанія") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.03.2015 у справі № 134-01/11.14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 порушено провадження у справі № 910/12786/15 за позовом ТОВ "Київська комунальна компанія" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Марченко О.В.) від 13.07.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І.. Новікова М.М.) від 06.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2015, ТОВ "Київська комунальна компанія" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права. Скаржник посилається, зокрема на те, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не було дотримано положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.02.2002 № 49-р.

Окрім того, ТОВ "Київська комунальна компанія" посилається на те, що судами неправильно застосовано положення ст. 113 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про столицю - місто-герой Київ", положення ст. 24 Житлового кодексу України, та положення ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не перевірено рішення Київського міського територіального відділення АМК України на предмет дотримання вказаних норм законодавства.

ТОВ "Київська комунальна компанія" через канцелярію суду подано заяву про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у даній справі до закінчення його перегляду в порядку касації.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів не знайшла правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1211 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015, у задоволенні позову ТОВ "Київська комунальна компанія" відмовлено.

Рішення про відмову в позові не підлягає примусовому виконанню.

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Київська комунальна компанія", в якому просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 24.11.2015 № 05-05/2446 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Київська комунальна компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 зі справи № 910/12786/15, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Грек Б.М. - головуючий, судді Васищак І.М., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами до Відділення АМК надійшло звернення Прокуратури міста Києва від 17.09.2014 №07/1/1-905 вих. 14 (вх. від 17.09.2014 №09-9/2698) щодо перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист економічної конкуренції при наданні послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у місті Києві.

Рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №36/01-р/к:

- визнано, що ТОВ "Київська комунальна компанія" протягом періоду з 01.04.2013 по 12.11.2014 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, який знаходиться в експлуатації та обслуговуванні ТОВ "Київська комунальна компанія", з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (пункт 1);

- визнано дії ТОВ "Київська комунальна компанія", які полягали в укладенні із споживачами (власниками (наймачами) квартир у будинках) "Договорів про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг", редакція яких не відповідає Типовому договору, затвердженому Постановою КМУ №529, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, який знаходиться в експлуатації та обслуговуванні ТОВ "Київська комунальна компанія", що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливими за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2);

- за вчинене порушення, викладене в пункті 2 резолютивної частини рішенням №36/01-р/к, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону накладено на ТОВ "Київська комунальна компанія" штраф у сумі 68 000 грн. (пункт 3);

- зобов'язано ТОВ "Київська комунальна компанія" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення №36/01-р/к, шляхом приведення "Договорів про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг" у відповідність до Типового договору, затвердженого Постановою КМУ №529, у двомісячний строк з дня отримання рішення (пункт 4).

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Київська комунальна компанія" до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №36/01-р/к.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закон України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень віднесено до повноважень названого Комітету. За приписами частини четвертої цієї ж статті здійснення відповідних повноважень іншими органами державної влади не допускається.

У цьому проявляється особливий статус АМКУ як державного органу, діяльність якого покликана забезпечити державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

У п. 15.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 зазначено, що господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 № 49-р.

Рішення №36/01-р/к, як встановлено господарськими судами, ґрунтується на таких обставинах.

Відповідно до акта приймання-передачі об'єкта в експлуатацію від 28.11.2012 та додатку до вказаного акта Авізо від 28.11.2012 №1 було передано ТОВ "Київська комунальна компанія" в експлуатацію житловий будинок №7 по вул. Кондратюка.

Територіальними (географічними) межами ринку є територія міста Києва, де розташований будинок за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, який знаходиться в експлуатації позивача.

Згідно з частиною третьою статті 24 Житлового кодексу Української РСР жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією. Якщо для експлуатації будинків відомчого або громадського житлового фонду не може бути створено житлово-експлуатаційну організацію, експлуатація будинків здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією.

ТОВ "Київська комунальна компанія" за період з 01.04.2013 по 12.11.2014 було єдиною житлово-експлуатаційною організацією, яка надавала послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, який знаходиться в експлуатації та обслуговуванні позивача.

Монопольне (домінуюче) становище ТОВ "Київська комунальна компанія" з часткою 100% на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, який знаходиться в експлуатації та обслуговуванні ТОВ "Київська комунальна компанія", з'ясовано Відділенням АМК і не спростовано позивачем шляхом подання ним відповідних належних і допустимих доказів. Так, Відділенням АМК встановлено, що позивач протягом періоду з 01.04.2013 по 12.11.2014 здійснював обслуговування будинку №7 по вул. Кондратюка.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ТОВ "Київська комунальна компанія" за результатами діяльності у період з 01.04.2013 по 12.11.2014 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, який знаходиться в експлуатації та обслуговуванні ТОВ "Київська комунальна компанія", з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

Типовий договір, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529; отже, виконавець житлово-комунальних послуг зобов'язаний укласти із споживачем договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з Типовим договором.

ТОВ "Київська комунальна компанія" укладено з власниками (наймачами) квартир у будинку №7 по вул. Кондратюка, що знаходиться в експлуатації позивача, відповідні договори про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг.

Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України зроблено висновок, що оскільки договори не містять повного переліку прав споживачів та обов'язки виконавця, що передбачено Типовим договором; позивачем включено у договори положення щодо розширення зобов'язань споживача, прав виконавця, що не передбачено Типовим договором, то це може призвести до ущемлення інтересів споживачів (власників наймачів) квартир, шляхом ненадання позивачем в повному обсязі (неналежної якості) послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Господарськими судами встановлено, що наказом Відділення АМК від 23.03.2015 визначено, що на час відпустки голови АМК Бараша М.Я. (у термін з 24.03.2015 по 27.03.2015 включно) виконання обов'язків голови Відділення АМК покладено на Литовченко І.Г. - заступника голови Відділення АМК.

Таким чином, рішення №36/01-р/к та супровідний лист від 27.03.2015 №26-01/934 було підписано заступником голови Відділення АМК, який на той час виконував обов'язки голови Відділення АМК.

Відповідно до п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з частиною першою статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

За приписами частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Київська комунальна компанія" укладено з власниками (наймачами) квартир у будинку №7 по вул. Кондратюка, що знаходиться в експлуатації позивача, договори про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг.

Проте умови таких договорів не відповідають положенням Типового договору, затвердженого Постановою КМУ №529.

Так, вказані договори не містять повного переліку прав споживачів, які передбачені Типовим договором, а саме: своєчасне отримання послуг належної якості згідно із законодавством; усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг у встановленні законодавством строки; зменшення розміру плати за надані послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості у визначеному законодавством порядку; відшкодування збитків, заподіяних його майну та (або) приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості; своєчасне отримання від виконавця інформації про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо; проведення перевірки кількісних та якісних показників надання послуг в установленому КМУ порядку; зменшення розміру плати за перевищення строків проведення ремонтно-профілактичних робіт та отримання компенсації за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відбудовних робіт у розмірі, встановленому законодавством; внесення за погодженням з виконавцем у договір змін, що впливають на розмір плати за послуги.

Крім того, договорами не визначено повного переліку обов'язків виконавця послуг, передбачених підпунктами 5, 6, 8 та 9 пункту 13 Типового договору, а саме: сплачувати споживачеві компенсацію за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відбудовних робіт відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; своєчасно ознайомлювати споживача з нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг; відшкодовувати споживачеві збитки, завдані його майну та (або) приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю споживача внаслідок ненадання послуг або надання послуг неналежної якості; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання житлових будинків (гуртожитків), квартир, приміщень.

Однак, умови договорів містять положення, які не передбачені Типовим договором та накладають на споживача додаткові зобов'язання і встановлюють відповідальність споживача, а саме у випадку порушення зобов'язань, передбачених підпунктами 3.2.6 та 3.2.7 пункту 3.2 договорів, а також у випадку заподіяння таким порушенням матеріальної шкоди Управляючій компанії (будинку, інженерним засобам і системам), власник (користувач) зобов'язаний сплатити Управляючій компанії штраф у сумі 10 000 грн. та за свій рахунок відшкодувати заподіяну шкоду, а також, за кожний випадок такого порушення, якщо власник (користувач) заподіяв матеріальну шкоду іншим власникам (користувачам) квартир. В цьому випадку власник (користувач) крім сплати штрафу, повинен відшкодувати заподіяну шкоду постраждалим власникам (користувачам) квартир та Управляючій компанії.

При цьому, внесення у такі договори положень стосовно штрафних санкцій за порушення умов договору, що не передбачені Типовим договором, може призвести до додаткових фінансових витрат для споживача та як наслідок - до ущемлення їх інтересів.

Також, у договори включено не передбачене Типовим договором право виконавця призупинити надання послуг у випадку затримки їх оплати власником (користувачем) на строк понад 60 днів, до здійснення власником (користувачем) відповідних розрахунків.

Згідно з частиною першою та третьою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів проте, що Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України правомірно визнано дії ТОВ "Київська комунальна компанія", які полягали в укладенні із споживачами (власниками (наймачами) квартир у будинках) "Договорів про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних послуг", редакція яких не відповідає Типовому договору, затвердженому Постановою КМУ №529, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в межах території міста Києва, де розташований будинок за адресою: м. Київ, вул. Кондратюка, 7, який знаходиться в експлуатації та обслуговуванні ТОВ "Київська комунальна компанія", що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливими за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ТОВ "Київська комунальна компанія", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська комунальна компанія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/12786/15 - без змін.

Головуючий - суддя Грек Б.М.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.