ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 908/2255/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Гефест"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015

та на рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2015

у справі № 908/2255/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Приватного підприємства "Гефест"

про стягнення 37 055,71 грн. заборгованості за кредитом, 6 686,50 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 3 681,97 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків та 1 477,50 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Гефест" про стягнення 37 055,71 грн. заборгованості за кредитом, 6 686,50 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 3 681,97 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків та 1 477,50 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 (суддя Зінченко Н.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015 (колегія суддів у складі: суддя Ломовцева Н.В. - головуючий, судді Радіонова О.О., Татенко В.М.), позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Гефест" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 37 055,71 грн. заборгованості за кредитом, 6 686,50 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 3 681,97 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків та 1 477,50 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення як основної суми боргу так і штрафних санкцій є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015, а справу передати на новий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 633, 634, 638, 207, 1049, 1054, 1055, 1066-1069 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис". Так, на думку відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору в письмовій формі, оскільки умови та Правила надання банківських послуг, тарифи банка, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування, не є дотриманням письмової форми правочину, тому неможливо встановити умови, на яких укладено даний договір. Встановлення кредитного ліміту по рахунках ПП "Гефест" не є погодженням між позивачем та відповідачем розміру грошової суми, яка передається за договором кредиту. На думку скаржника, спірний договір є неукладеним, оскільки у ньому не визначено суттєвих умов договору і сума позову є недоведеною. Крім того, відповідач посилається на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду України від 11.03.2008 у справі № 3-695к8.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 15.04.2011 ПП "Гефест" звернулося до ПАТ "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку, яка одночасно є заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг;

- у вказаній заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком;

- згідно з заявою про відкриття поточного рахунку відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua та вступив з позивачем у договірні відносини, і взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору;

- 15.04.2011 відповідачу позивачем був відкритий поточний рахунок № 26006303424001;

- згідно з п. 3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови) при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі;

- метою договору є отримання відповідачем поточного рахунку та кредитного ліміту на розрахунковий рахунок. Техніко-економічне обґрунтування кредиту відповідно до п. 3.2.1.1.1. визначає фінансування поточної діяльності;

- п. 3.2.1.6.1 Умов визначено, що договір набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором;

- сторони погодили суму договору, що вбачається з витягу із "Тарифів Банку" та з виписок із Приват24 по клієнту, в яких визначено кредитний ліміт на рахунку відповідача;

- п. 3.2.1.1.5. Умов передбачено, що кредитний ліміт у відповідності до "Умов та правил надання банківських послуг" представляє собою суму грошових кошів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі відомостей про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників, тощо;

- кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи Клієнт-Банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інші). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що застосовується в проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових коштів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, в разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, що передбачені внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п.п.3.2.1.1.1., 3.2.1.1.6. Умов);

- згідно з п. 3.2.1.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди;

- проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в іншій формі). При порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умовами та Правилами надання банківських послуг", Банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні Клієнтом зобов'язань, передбачених "Умовами та Правилами надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено Банком на той самий строк (п. 3.2.1.1.8. Умов);

- згідно з п. 3.2.1.1.11. Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більш ніж 35 днів;

- відповідно до довідки ПАТ КБ "Приватбанк" від 06.03.2015 № 08.7.0.0.0/150306095721 з 04.03.2013 відповідачу був встановлений кредитний ліміт в розмірі 2 000,00 грн., з 13.03.2013 - 2 500,00 грн., з 16.04.2013 - 5 500,00 грн., з 20.05.2013 - 19 000,00 грн., з 16.10.2013 - 53 000,00 грн., з 01.03.2014 - 11000,00 грн.

- з виписки наданої позивачем з 25.09.2013 по 09.02.2015 по рахунку № 26006303424001 ПП "Гефест" вбачається, що з 03.02.2014 кредитні кошти в сумі 53 000,00 грн. винесені на прострочку кредиту;

- порядок розрахунків між Банком та Клієнтом встановлений в п. 3.2.1.4.Умов, а саме за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка);

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п.п. 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2., 3.2.1.4.1.3. Умов);

- п. 3.2.1.4.1.4. Умов визначено, що під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня;

- розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування відсотків не входить. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9. Умов).

- згідно з п. 3.2.1.4.4. Умов встановлено обов'язок Клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами;

- за вимогами п. 3.2.1.2.2 Умов Клієнт зобов'язався: використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.2.1.1.1. даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (п. 3.2.1.2.2.1.); сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. (п. 3.2.1.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11. (п. 3.2.1.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені п.п. 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17. (п. 3.2.2.2.2.5.), сплатити Банку винагороду (п. 3.2.1.2.2.7.) тощо;

- банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.2.1.2.3.4. Умов).

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачем були порушені умови укладеного сторонами договору та просив стягнути з відповідача 37 055,71 грн. заборгованості по кредиту, 6 686,50 грн. боргу по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 1477,50 грн. боргу по оплаті комісії за користування кредитними коштами, 3 681,97 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

Сукупності встановлених обставин справи господарські суди дали належну оцінку і з урахуванням вимог ЦК України і ГК України дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних шляхом стягнення з відповідача основної суми заборгованості, пені та комісії за користування кредитом, оскільки заборгованість відповідача за кредитом підтверджується матеріалами справи, зокрема виписками з банківського рахунку.

Враховуючи, що заява відповідача про відкриття рахунку та приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг та тарифами банку" підписана ним особисто, це підтверджує той факт, що відповідач був ознайомлений з "Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку", підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між сторонами у справі договір про надання банківських послуг.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ "Приватбанк", банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтами, а клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.

Отже, укладання договору між сторонами відбулося на підставі ст. 634 ЦК України шляхом приєднання відповідачем до запропонованих банком умов та тарифів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму (ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис").

Господарські суди врахували вказані вимоги закону і правомірно зазначили про те, що укладений сторонами договір не суперечить нормам чинного законодавства України, так як сторонами були здійсненні всі необхідні дії, які спрямованні на придбання, припинення або зміну цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього договору, складовими якого виступають заява про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг та тарифами банку" з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на відповідній заяві.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що відповідач після підписання заяви приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг" та "Тарифів Банку", господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами у справі укладено договір банківського обслуговування від 15.04.2011, який є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору, у тому числі щодо встановлення кредитного ліміту.

За приписами ст. 1069 цього ж Кодексу, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 цього ж Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи зазначені вимоги, господарські суди правомірно відхилили доводи відповідача щодо не визначення істотних умов договору, оскільки сторонами належним чином погоджено мету, суму та строк кредиту.

У цьому ж зв'язку господарські суди правомірно відхилили посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 11.03.2008 у справі № 3-695к8, предметом якої було визнання недійсним договору оренди нерухомого майна.

Також приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться в ст. 193 ГК України.

Згідно з ст. 530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вказані норми кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України.

Також ст. 629 ЦК України встановлює обов'язковість виконання сторонами умов договору.

Разом з тим, в порушення вищезазначених норм, відповідачем не виконано обов'язку щодо перерахування коштів позивачу у встановлений строк.

Відтак, господарські суди першої й апеляційної інстанцій, встановивши факт безпідставного невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо повернення кредитних коштів, правильно застосували положення вказаних статей цивільного законодавства та дійшли вірного висновку про відсутність обставин, за яких можливе звільнення відповідача від обов'язку виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також господарські суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування від 15.04.2011, з урахуванням Умов та Правил надання банківських послуг, здійснив прострочення повернення кредитних коштів і сплату процентів та комісії за користування кредитом, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 37 055,71 грн., 6 686,50 грн. - заборгованість за процентами, 1 477,50 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитними коштами.

Вказані обставини відповідачем під час розгляду справи в місцевому та апеляційному господарських судах не спростовані належними і допустимими доказами.

Як вбачається зі змісту поданої касаційної скарги, скаржник посилається на відсутність доказів існування заборгованості відповідача перед позивачем, з яких господарський суд міг би встановити факт неналежного виконання ними своїх зобов'язань за договором.

Однак суд касаційної інстанції відхиляє вказані твердження скаржника з огляду на те, що господарськими судами встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання грошових коштів, оскільки в матеріалах справи містяться копії первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт надання позивачем коштів боржнику, зокрема наданий позивачем розрахунок заборгованості боржника, виписку за період з 25.09.2013 по 09.02.2015 по рахунку ПП "Гефест" № 26006303424001.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 цього ж Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.2.1.5.1. Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п., п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п., п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п., п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Пунктом 3.18.5.4 Умов і Правил визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3. здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Врахувавши викладене та встановивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повернення кредиту і процентів за користування кредитними коштами згідно з укладеним сторонами договором, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку суми пені, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 681,97 грн. є обґрунтованою.

Доводи касаційної скарги про те, що даний договір не підписувався відповідачем спростовуються заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, засвідченою відтиском печатки ПП "Гефест" та підписано директором підприємства Поліщук С.В., який діє на підставі Статуту. Крім того, господарськими судами правильно спростовані твердження скаржника про те, що відповідачу не було відомо про суму встановленого ліміту, оскільки ПП "Гефест" неодноразово користувався наданими банком коштами кредитом та частково їх повернув.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Гефест" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2015 та рішення господарського суду Запорізької області від 19.05.2015 у справі № 908/2255/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере