ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 908/2155/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представника боржникаОксещенко Ю.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуОрджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиціїна постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2015 рокуза скаргоюКонцерну "Міські теплові мережі"надії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиціїу справі№ 908/2155/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Марка"доКонцерну "Міські теплові мережі"простягнення 298800,00 грн,ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Концерн "Міські теплові мережі" (надалі - боржник) звернувся до Господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), в якій (з урахуванням доповнень від 12.06.2015 року № 4819/20) просив суд: 1) визнати незаконними дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (надалі - Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ, орган ДВС) Вороніна Романа Борисовича щодо винесення постанови від 30.04.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (виконавче провадження № 45682010); 2) визнати незаконними дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Вороніна Романа Борисовича щодо винесення постанови від 30.04.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (виконавче провадження № 45682010); 3) визнати незаконними дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Вороніна Романа Борисовича щодо стягнення з боржника платіжною вимогою № 1237/2 від 30.04.2015 року суми 6446,33 грн. (виконавче провадження № 45682010) незаконними; 4) визнати недійсною постанову від 30.04.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (виконавче провадження № 45682010) з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 року у справі № 908/2155/14; 5) визнати недійсною постанову від 30.04.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (виконавче провадження № 45682010) з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 року у справі № 908/2155/14; 6) зобов'язати Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ повернути Концерну "Міські теплові мережі" стягнуті платіжною вимогою № 1237/2 від 30.04.2015 року грошові кошти у сумі 6170,44 грн.

На обґрунтування скарги зазначив, що державним виконавцем було порушено норми чинного законодавства, а саме: ч. 3 ст. 27, ст. 41 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV), оскільки винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, не зважаючи на те, що боржник самостійно виконав рішення суду до вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення, і відсутність доказів здійснення органом ДВС витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, а також пп. 3.7.1 п. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень (надалі - Інструкції), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.042012 року, оскільки винесено постанову про стягнення виконавчого збору не на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення, а після сплати суми боргу боржником самостійно.

Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ проти поданої боржником скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та винесення оскаржуваних постанов відповідно до вимог діючого законодавства.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 року у справі № 908/2155/14 (суддя Носівець В.В.) скаргу Концерну "Міські теплові мережі" відхилено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Кододової О.В., суддів: Агапова О.Л., Малашкевича С.А.) ухвалу місцевого господарського суду від 30.07.2015 року скасовано частково; скаргу Концерну "Міські теплові мережі" задоволено частково; визнано незаконними дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ, орган ДВС Вороніна Романа Борисовича щодо винесення постанови від 30.04.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (виконавче провадження № 45682010); визнано незаконними дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Вороніна Романа Борисовича щодо винесення постанови від 30.04.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (виконавче провадження № 45682010); визнано незаконними дії старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Вороніна Романа Борисовича щодо стягнення з боржника платіжною вимогою № 1237/2 від 30.04.2015 року суми 6446,33 грн (виконавче провадження № 45682010) незаконними; визнано недійсною постанову від 30.04.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (виконавче провадження № 45682010) з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 року у справі № 908/2155/14; визнано недійсною постанову від 30.04.2015 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (виконавче провадження № 45682010) з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 року у справі № 908/2155/14; ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 року у справі № 908/2155/14 в частині відмови у задоволенні вимог (відхилення) про зобов'язання Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ повернути Концерну "Міські теплові мережі" стягнуті платіжною вимогою № 1237/2 від 30.04.2015 року грошові кошти у сумі 6446,33 грн залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції положень абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України № 606-XIV, який прямо передбачає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що на примусовому виконанні у Орджонікідзевському ВДВС Запорізького МУЮ з 01.12.2014 року знаходилось виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 року, виданого судом на виконання рішення від 14.07.2014 року про стягнення з Концерну "Міські теплові мережі" на користь ТОВ "Марка" 298800,00 грн основного боргу та 5976,00 грн судового збору (всього 304776,00 грн).

05.12.2014 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, в якій боржнику було запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документу в строк до 11.12.2014 року та попереджено, що в разі невиконання рішення в наданий строк його виконання буде здійснено в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

08.12.2014 року боржник повідомив державного виконавця про встановлення ухвалою суду від 27.11.2014 року розстрочки виконання рішення на п'ять місяців рівними частинами по 60955,20 грн до 24.04.2015 року включно, зокрема боржник мав сплати: 60955,20 грн - по 26.01.2015 року включно; по 60955,20 грн - по 25.02.2015 року включно; 60955,20 грн - по 25.03.2015 року включно; по 60955,20 грн - по 24.04.2015 року включно.

Рішення про стягнення заборгованості було виконано боржником у строки, встановлені цією ухвалою, крім останнього платежу. Грошові кошти в сумі 60704,39 грн були перераховані боржником 28.04.2015 року, про що свідчить копія платіжного доручення № 6104 від 28.04.2015 року. Про факт сплати боржник повідомив державного виконавця листом від 29.04.2015 року № 2120/20.

У зв'язку з невиконанням рішення у строки, що встановлені у постанові про відкриття виконавчого провадження для самостійного його виконання (до 11.12.2014 року) та в ухвалі про розстрочку виконання рішення (24.04.2015 року), 30.04.2014 року державним виконавцем були винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6095,22 грн (10 % від суми останнього платежу за ухвалою суду від 27.11.2014 року) та витрат на організацію та проведення виконавчих дій в сумі 100,00 грн.

30.04.2015 року державним виконавцем до банківської установи було направлено платіжну вимогу № 1237/2 щодо списання з боржника загальної суми 6446,33 грн (6095,52 грн - виконавчий збір, 100,00 грн - витрати виконавчого провадження, 250,81 грн - залишок несплаченої боржником суми на виконання рішення суду). 27.05.2015 року Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ повернув боржнику грошові кошти в сумі 275,89 грн як надлишково стягнуті.

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржувані дії державним виконавцем щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору були вчинені відповідно до вимог ст. 28 Закону № 606-XIV, оскільки останній платіж у сумі 60955,20 грн, який відповідно до ухвали суду від 27.11.2014 року про розстрочку виконання рішення підлягав сплаті до 24.04.2015 року, був сплачений після закінчення цього строку, а також строку, встановленого для самостійного виконання рішення суду. Оцінюючи постанову державного виконавця про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій в сумі 100,00 грн, суд зазначив, що державним виконавцем будь-яких порушень Закону № 606-XIV не допущено, розрахунок суми витрат зроблено на підставі калькуляції витрат згідно ст. 41 Закону № 606-XIV, що підтверджується актом державного виконавця від 30.04.2014 року.

Частково скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та задовольняючи частково вимоги скарги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору було порушено вимоги Закону № 606-XIV, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, прямо передбачені Законом, а відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28.01.2015 року, стягнення виконавчого збору безпосередньо пов'язане з передбаченими цим Законом фактично здійсненими під час виконавчого провадження заходами примусового виконання рішення, і сплив строку, який наданий для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника, оскільки виконавчий збір стягується з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, і державним виконавцем вжиті заходи, спрямовані на примусове виконання рішення/наказу суду. Окрім того, суд дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, оскільки у постанові в порушення вимог пп. 3.13.1 п. 3.13 Інструкції не зазначено перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Щодо скарги в частині вимог про зобов'язання Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ повернути Концерну "Міські теплові мережі" стягнуті грошові кошти відповідно до платіжної вимоги № 1237/2 від 30.04.2015 року, то в цій частині суд апеляційної інстанції залишив ухвалу суду першої інстанції без змін, зазначивши, що надходження коштів від виконавчого збору здійснюється на рахунки державного казначейства, і Державна виконавча служба не має права розпоряджатися цими коштами, тому захист прав заявника повинно здійснюватися шляхом пред'явлення позову щодо стягнення коштів з бюджету. Судові акти у справі, прийняті за результатами вирішення скарги у цій частині не є предметом касаційного оскарження до Вищого господарського суду України.

Предметом касаційного оскарження є висновок апеляційного суду щодо незаконності дій державного виконавця при винесенні постанов про стягнення коштів виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Скасовуючи постановлену у справі ухвалу суду першої інстанції про відхилення скарги на постанову державного виконавця, апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що виконавчий збір стягується з боржника, лише якщо державним виконавцем вжиті заходи, спрямовані на примусове виконання рішення/наказу суду. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Посилання суду апеляційної інстанції на висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові від 28.01.2015 року, є безпідставним, оскільки цей висновок стосується застосування положень Закону № 606-XIV у попередній редакції. Апеляційним господарським судом при ухваленні постанови безпідставно не було враховано, що відповідно до п. 4 розділу І Закону України від 12.02.2015 року N 191-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" (набув чинності 05.04.2015 року) ст. 28 Закону № 606-XIV "Виконавчий збір" була викладена в новій редакції.

Відповідно до 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 12 лютого 2015 року N 191-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)" нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У новій редакції ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавчий збір стягується з боржника також у разі виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. При цьому, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 7 цієї статті у разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

Господарські суди встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що останній платіж в сумі 60704,39 грн боржник здійснив після закінчення строку, встановленого для самостійного виконання рішення, та строку, встановленого в ухвалі про розстрочку виконання рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги заявника в частині вимог щодо оскарження дій державного виконавця при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки у даному випадку боржником в установлений строк рішення добровільно не було виконано, і це відповідно до ст. 28 Закону № 606-XIV є достатньою підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції при вирішенні скарги неправильно застосував ці норми матеріального права, і застосував висновки Верховного Суду України, викладені у постанові, які не підлягають застосуванню для врегулювання цих правовідносин, зважаючи на зміну законодавства, що призвело до неправильного вирішення скарги в частині вимог щодо визнання дій старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ Вороніна Романа Борисовича щодо винесення постанови від 30.04.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (виконавче провадження № 45682010) незаконними та визнання недійсною постанови від 30.04.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору (виконавче провадження № 45682010) з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.11.2014 року у справі № 908/2155/14. В зв'язку з цим, прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню, із залишенням в силі в ухвали Господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 року у справі № 908/2155/14 про відхилення вимог скарги в цій частині.

Однак, зважаючи на те, що постанова державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 100,00 грн дійсно не містить перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, як це передбачено у пп. 3.13.1 п. 3.13 Інструкції, Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність дій державного виконавця і недійсність постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 100,00 грн.

Зазначені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для скасування постанови апеляційної інстанції в цій частині.

Посилання заявника касаційної скарги на порушення судом норм ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на неврахування акту державного виконавця про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, яким підтверджується перелік та сума витрат в розмірі 100,00 грн, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки абз. 20 пп. 3.13.1 п. 3.13 розділі III Інструкції та додаток 1 до Інструкції, в редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.05.2013 року N 924/5, які передбачали, що про розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець відповідно до розрахунку витрат, наданого фінансовою службою відповідного головного управління юстиції, складає акт про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій (додаток 1), у якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, були виключені з Інструкції згідно з наказом Міністерства юстиції України від 25.02.2015 року N 257/5 (набрав чинності 10.03.2015 року). Отже, з 10.03.2015 року перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, мають зазначатися безпосередньо у постанові. Незазначення таких відомостей у постанові та складання окремого акту про витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, суперечить вимогам Інструкції у діючій редакції.

Судові витрати, пов'язані з оплатою касаційної скарги судовим збором, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються порівну на заявника касаційної скарги та боржника.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, п.п. 1, 6 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції задовольнити частково.

Скасувати абзаци 4 та 6 резолютивної частини постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року у справі № 908/2155/14 та залишити в силі в цій частині ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.07.2015 року у справі № 908/2155/14.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року у справі № 908/2155/14 залишити без змін.

Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, бул.137, ЄДРПОУ 3212458) на користь Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6, код 35037170) 609,00 грн у рахунок відшкодування сплаченого судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ на виконання цієї постанови.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.Суддя Стратієнко Л.В.