ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 906/738/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Бережок С.І. Івашкевич О.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення та постановуГосподарського суду Житомирської області від 02 липня 2015 року Рівненського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 рокуу справі№ 906/738/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Малинтеплоенерго"про стягнення 6 133 988,39 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 735 062,58 грн основного боргу, 468 725,20 грн пені, 273 748,23 грн 3 % річних, 1 656 462,38 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.07.2015 (суддя - Сікорська Н.А.) позов задоволено частково.

Зменшено розмір пені.

Стягнуто з комунального підприємства "Малинтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 735 062,58 грн основного боргу, 232 860,89 грн пені, 273 450,78 грн 3% річних, 1 656 462,38 грн інфляційних втрат та судові витрати.

В частині стягнення 3 003,42 грн пені та 297,45 грн 3% річних відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 (головуючий - Огороднік К.М., судді - Тимошенко О.М., Коломис В.В.) рішення Господарського суду Житомирської області від 02.07.2015 змінено.

Викладено пункти 1, 2, 3 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір пені.

Стягнути з КП "Малинтеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 735 062,58 грн основного боргу, 217 920,75 грн 3 % річних, 1 112 573,32 грн інфляційних втрат, 174 313,92 грн пені та судові витрати.

В решті позовних вимог відмовити".

В іншій частині рішення Господарського суду Житомирської області від 02.07.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору і порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови у стягненні 174 313,91 грн пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити в цій частині вимоги позивача. В решті рішення залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 28.12.2012 між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Малинтеплоенерго" (покупець) було укладено договір № 13/2665-БО-10 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКГ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач - прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що позивач передає відповідачу з 01.01.2013 по 31.12.2013 року газ обсягом до 2230 тис. куб.м.

Відповідно до п. п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Зазначені акти є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, у період з січня по квітень та з жовтня по грудень 2013 року позивач передав, а відповідач - отримав імпортований природний газ на загальну суму 7 354 062,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 31.03.2013, від 30.04.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013 та від 31.12.2013.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 3 735 062,58 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Господарські суди, встановивши, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, прийшли до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3 735 062,58 грн основного боргу. Також апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду, прийшов до висновку про стягнення з відповідача 217 920,75 грн - 3 % річних, 1 112 573,32 грн інфляційних втрат (враховуючи оплати, які були проведені за договором № 2562/14) і правильність висновків в цих частинах ніким не оскаржується.

Також апеляційний суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача 174 313,92 грн пені.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені.

Статтями 193, 199 ГК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 546 ЦК України.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. (ч. 1 ст. 233 ГК України). Схоже правило міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Надавши належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи документам, взявши до уваги те, що відповідачем вживалися заходи для недопущення тривалого прострочення виконання зобов'язання, а також ступінь його виконання та відсутність доказів спричинення позивачу значних збитків відповідним простроченням чи настання негативних наслідків, суди застосувавши ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України обґрунтовано зменшили пеню та апеляційний суд, здійснивши її перерахунок, правомірно стягнув з відповідача її у розмірі 174 313,92 грн.

Решта доводів касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року в оскаржуваній частині, оскільки не спростовують встановленого апеляційним судом.

Враховуючи викладене, підстав для скасування в оскаржуваній частині постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року, постановленої відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

В іншій частині постанова апеляційної інстанції ніким не оскаржується.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2015 року у справі за № 906/738/15 - без змін.

Головуючий, суддя П. ГончарукСуддя І. КондратоваСуддя Л. Стратієнко