ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 906/564/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Грека Б.М., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 1 липня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року у справі № 906/564/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дубовий гай" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо", про стягнення,

УСТАНОВИВ: У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дубовий гай" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 118 528 грн 20 коп. вартості товару (свиней у живій вазі) з підстав неналежного виконання зобов'язання.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність правочину.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 5 травня 2015 року до участі у справі третьою особою залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 1 липня 2015 року (суддя І. Лозинська), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року, позов задоволено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами до спірних правовідносин статей 11, 203, 509, 527 Цивільного кодексу України, приписів наказу Міністерства агропромислової політики України "Про запровадження ідентифікації та реєстрації свиней" від 31 грудня 2004 року № 497, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дубовий гай" і товариство з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали та представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що відповідно до усної домовленості між сторонами, товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дубовий гай" передало 380 голів свиней (м'ясо в живій вазі), з яких 315 голів були доставлені товариству з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" для забою та подальшої передачі за відповідними видатковими накладними фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

У ветеринарних довідках, виданих позивачеві, зазначено, що тварини відправляються для забою, у таких кількостях, відповідно: № 5812025 від 24 липня 2013 року - 50 голів; № 5812033 від 25 липня 2013 року - 70 голів; № 5812052 від 29 липня 2013 року - 65 голів; № 5812663 від 1 серпня 2013 року - 65 голів; № 5812079 від 5 серпня 2013 року - 65 голів.

Овруцька районна державна лікарня ветеринарної медицини листом від 23 ересня 2014 року повідомила позивача, що після забою тварин на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю "Овручмясо" лікарем ветеринарної медицини видавались ветеринарні свідоцтва на за номерами: ВРД-00 № 651691, № 651694, № 651695, № 651696, № 651698; № 651699, № 651751, згідно яких м'ясо свинини та субпродукти направлялась на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Решту 65 голів свиней відвантажено відповідачу згідно з видатковими накладними: № РН-0000085 від 15 квітня 2014 року на суму 114 470 грн 40 коп. і № РН 0000086 від 15 квітня 2014 року на суму 32 832 грн, про що зазначено у ветеринарному свідоцтві Д-06 №105744 Овруцької районної лікарні ветеринарної медицини, виданому позивачеві 14 квітня 2014 року (ідентифікаційні номери груп тварин UA 18138743 та UA 32049524), реєстраційному свідоцтві (відомість переміщення) серії АА № 0251380, виданого уповноваженим спеціалістом ветеринарної медицини 15 квітня 2014 року.

Загальна вартість свиней в живій вазі, відповідно до вказаних документів, становить 848 908 грн 20 коп., проте відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 730 380 грн і борг дорівнює 118 528 грн 20 коп.

З вимогою погасити борг позивач звернувся у липні 2014 року, але в порушення вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги зобов'язання не виконав, що й спричинило спір.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з частиною 1 статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дубовий Гай" і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виникли відносини купівлі-продажу свиней в живій вазі, а товариство з обмеженою відповідальністю "Овручм'ясо" забезпечувало перевезення, забій свиней та переробку м'яса, а також доставку м'яса відповідачу.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Усупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги.

Інші твердження скаржника досліджувались апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

Отже з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Житомирської області від 1 липня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 вересня 2015 року у справі № 906/564/15 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без задоволення.

Головуючий, суддя Б. М. Грек Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець