ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 904/6792/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГончарука П.А. (доповідача),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаційно-геодезичний центр" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2015 року у справі №904/6792/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаційно-геодезичний центр" до публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення суми,

Встановив:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Навігаційно-геодезичний центр" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 3 156 164,74 грн. заборгованості за договором поставки №6760-08 від 3 листопада 2014 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2015 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2015 року, провадження у справі №904/6792/15 припинено з підстав передбачених п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2015 року скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 3 листопада 2014 року сторонами у справі укладено договір поставки обладнання №6760-08, п. 9.2 якого погоджено, що спори та розбіжності у зв'язку з виконанням цього договору, пов'язані з його укладенням, зміною, порушенням умов, визнанням недійсним, які не будуть врегульовані шляхом переговорів, будуть розглянуті Постійно діючим регіональним третейським судом України при Асоціації "Регіональна правова група" відповідно до Регламенту зазначеного суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на зазначене третейське застереження просив суд припинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України (а.с. 48-51).

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для застосування даної норми процесуального права і провадження у справі №904/6792/15 припинив.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частинами 1, 4, 6 ст. 12 цього Закону передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди; третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена, зокрема, шляхом обміну листами; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Таким чином, підписавши договір поставки із третейським застереженням, сторони погодили, що будь-які суперечки та спори щодо даного договору між ними підлягають розгляду третейським судом.

При цьому, ст.ст. 627, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними, зокрема, в укладенні договору, визначенні умов договору, а також, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Якщо третейську угоду укладено до порушення провадження у справі, а відповідач з посиланням на цю угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі вказаної норми ГПК України.

Враховуючи викладене та встановивши те, що п. 9.2. договору поставки сторони обумовили можливість розгляду господарського спору третейським судом, а відповідач, при цьому, відмовляється від розгляду справи господарським судом, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для припинення провадження у справі за п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

При цьому, посилання позивача у касаційній скарзі на те, що припиняючи провадження у даній справі судами попередніх інстанцій порушено його право на судовий захист є безпідставним, оскільки рішенням Конституційного суду України від 10 січня 2008 року №1-рп/2008 по справі № 1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу "Третейське застереження" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських відносин може бути переданий його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків встановлених законом (статтею 17 ЦПК України, статтею 12 ГПК України, статтею 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України). Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні скаржником положень норм права, а інші твердження, зазначені в касаційній скарзі, зводяться до оцінки наявних у справі доказів, встановлення та переоцінка яких, в силу вимог ст. 1117 ГПК України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, прийняті у справі судові рішення судів попередніх інстанцій слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Навігаційно-геодезичний центр" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 3 вересня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2015 року у справі №904/6792/15 - без змін.

ГоловуючийП.А. ГончарукСуддіІ.Д.Кондратова Л.В. Стратієнко