ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2015 року Справа № 904/6271/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро" на постанову від у справі Господарського судуДніпропетровського апеляційного господарського суду 24.09.2015 № 904/6271/15 Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро"до1.Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірасир"простягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідачів 1. ОСОБА_4; 2. повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015 у справі № 904/6271/15 (суддя Манько Г.В.) вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі поточні рахунки Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" в межах суми позову 4 683 420, 21 грн. в усіх банках та інших фінансових установах, що будуть виявлені органами Державної виконавчої служби України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 у справі № 904/6271/15 (колегія суддів у складі: Виноградник О.М.- головуючий, судді Джихур О.В., Лисенко О.М.) скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015 у справі № 904/6271/15.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 у справі № 904/6271/15.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст. ст. 66, 67 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірасир" про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 4 683 420, 21 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) за поставлений та неоплачений товар на підставі договору поставки № 227 від 20.02.2013 та договору поруки № 712/1 від 27.05.2014.

Крім того, позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій просив про накладення в межах суми позову арешту на рахунки Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод".

Заява позивача мотивована тим, що відповідач-1 довгий час ухиляється від виконання умов договору щодо оплати поставленого товару; в реєстрі судових рішень ним знайдено низка справ за якими стягнуто значні суми заборгованості з відповідача-1; відповідно до річної регулярної фінансової інформації за 2014 рік, яку оприлюднює ПАТ "Христинівський молокозавод" кредиторська заборгованість є більш значною, ніж дебіторська, що може унеможливити виконання рішення за цією справою.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (така правова позиція викладена у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача (п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Врахувавши, що спір у даній справі виник у зв'язку із ухиленням відповідача-1 від виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару; з огляду на те, що у ПАТ "Христинівський молокозавод" кредиторська заборгованість є значно більшою за дебіторську; та беручи до уваги те, що обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає предмету позовних вимог і може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, в той час як невжиття обраного позивачем заходу до забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що роздруківка регулярної фінансової інформації ПАТ "Христинівський молокозавод" за 2014 рік не є належним доказом незадовільного фінансового стану відповідача-1, оскільки заяву про вжиття заходів по забезпеченню позову було подано 13.07.2015, тобто, станом на 01.07.2015 відповідача-1 може мати інші фінансові показники своєї господарської діяльності.

Водночас, апеляційний господарський суд не врахував, що згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; позивач на підтвердження того, що у відповідача-1 кредиторська заборгованість є значно більшою за дебіторську надав роздруківку річної регулярної фінансової інформації за 2014 рік, яку оприлюднило ПАТ "Христинівський молокозавод"; в той час як відповідач - 1 не надав доказів того, що його фінансові показники у 2015 році покращилися.

До того ж, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, в той час як висновок суду апеляційної інстанції про те, що станом на 01.07.2015 відповідача-1 може мати інші фінансові показники своєї господарської діяльності ґрунтується на припущеннях.

Разом з тим, суд першої інстанції, вживаючи заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі поточні рахунки Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод" в межах суми позову, не врахував, що накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат; відтак, суд касаційної інстанції, діючи в межах повноважень, наданих йому п. 5 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, вважає за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро" задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 у справі № 904/6271/15.

Змінити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015 у справі № 904/6271/15, виклавши абзац 2 резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "Вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, які обліковуються на рахунках Публічного акціонерного товариства "Христинівський молокозавод", в межах суми позову 4 683 420, 21 грн., в усіх банках та інших фінансових установах, що будуть виявлені органами Державної виконавчої служби України".

В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2015 у справі № 904/6271/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ