ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2015 року Справа № 904/5437/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губенко Н.М.,
суддів: Барицької Т.Л.,
Картере В.І. (доповідач)
за участю представників:
ПАТ "Укрсоцбанк" - Боровського М.Є.,
ПАТ "КБ "Земельний Капітал" - Малої Л.М.,
ОСОБА_6 - не з'явився,
ОСОБА_5 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2015
та на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015
у справі № 904/5437/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний Капітал"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_6;
2) ОСОБА_5
про звернення стягнення на нерухоме майно
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ "КБ "Земельний Капітал" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на нерухоме майно.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 (суддя Новікова Р.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (колегія суддів у складі: суддя Бахмат Р.М. - головуючий, судді Євстигнеєв О.С., Вечірко І.О.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що в даному випадку неможливо звернення стягнення на передане в іпотеку майно, оскільки ПАТ "КБ "Земельний Капітал" майно в іпотеку не передавало, а особа (ОСОБА_5.), яка уклала з позивачем іпотечний договір, не мала права його передавати.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2015, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 204, 586 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 17, 23 Закону України "Про іпотеку". Так, на думку позивача, господарськими судами не враховано, що договір іпотеки № 492 від 07.06.2007, укладений АКБ СР "Укрсоцбанк" та майновим поручителем ОСОБА_5 не визнано судом недійсним, а отже він є чинним, іпотека не припинена і є чинною, оскільки відсутні будь-які встановлені законодавством підстави для припинення чинності іпотеки. У цьому зв'язку позивач вважає, що ПАТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням незалежно від набуття права власності на предмет іпотеки іншою особою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "КБ "Земельний Капітал" просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Так, на думку відповідача, ОСОБА_5, яка уклала з позивачем іпотечний договір, не мала права розпоряджатися майном, переданим в іпотеку.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- 04.06.2007 АКБ СР "Укрсоцбанк" (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_6 (позичальник) був підписаний договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 07.1/158-7, згідно з умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання;
- в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_6, 07.06.2007 АКБ СР "Укрсоцбанк" та майновим поручителем ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 492, згідно з п. 1.1 якого іпотекодавець ОСОБА_5.) як майновий поручитель передала в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення поз. 47, 48, в автогаражному комплексі літ. А-8 на VII поверсі поз. 47. 48 загальною площею 103,2 м2, в загальному користуванні: на VI поверсі поз. ІV-1, ІV-2; на VII поверсі поз. 39, 43, 44, 50, V; літ а2 - ґанок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1;
- вказаний договір 07.06.2007 був посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 3443;
- згідно з п. 1.2 іпотечного договору предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2007, посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу 20.04.2007 та зареєстрованого в реєстрі за № 2629;
- в пункті 1.4 іпотечного договору визначено перелік та розмір зобов'язань, забезпечених іпотекою.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що ОСОБА_6 припинив виконувати зобов'язання щодо повернення основної суми заборгованості та відсотків відповідно до укладеного сторонами кредитного договору, у зв'язку з чим за ОСОБА_6 утворилась заборгованість як за основною сумою боргу та і за штрафними санкціями. Водночас оскільки до відповідача перейшло право власності на предмет іпотеки, позивач, посилаючись на ст. 23 Закону України "Про іпотеку", наполягав на зверненні стягнення на нерухоме майно. В якості підстави набуття відповідачем права власності на спірне майно позивач зазначив рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 06.02.2009 у справі № 2-1371/09.
Під час розгляду даної справи господарськими судами було встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 06.02.2009 у справі № 2-1371/09 (з урахуванням ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 04.06.2009 про виправлення описок) були частково задоволені позовні вимоги ТОВ КБ "Земельний капітал" до ОСОБА_7 та ОСОБА_5 за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ТОВ "Будівельні експортні системи" та КП "Дніпропетровське МБТІ" та:
- визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.04.2007, укладений ОСОБА_7 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2629;
- в порядку реституції стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 154 077,60 грн.;
- скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на нежитлові приміщення в автогаражному комплексі літ.А-8 на VII поверсі поз. 47, 48 загальною площею 103,2 м2, в загальному користуванні: на VI поверсі поз. ІV-1, ІV-2; на VII поверсі поз. 39, 43, 44, 50, V; літ а2 - ґанок, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вчинену КП "Дніпропетровське МБТІ" шляхом внесення відомостей до реєстру прав власності за реєстраційним номером 18776544;
- скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 на нежитлові приміщення: на сьомому поверсі поз. 1-15, 18-20, 39-52, 1, V, загальною площею 494,1 м2, на шостому поверсі поз. IV-1, IV-2 загальною площею 12,9 м2, ґанок літ.а2, на восьмому поверсі поз.1 (літній майданчик), загальною площею 150,6м2, в автогаражному комплексі літ. А-8, А1-7, та розташовані за адресою АДРЕСА_1, вчинену КП "Дніпропетровське МБТІ" шляхом внесення відомостей до реєстру прав власності за реєстраційним номером 11812122;
- визнано право власності за ТОВ КБ "Земельний капітал" на нежитлові приміщення: на сьомому поверсі поз. 1-15, 18-20, 39-52, 1, V, загальною площею 494,1 м2, на шостому поверсі поз. IV-1, IV-2 загальною площею 12,9 м2, ґанок літ.а2, на восьмому поверсі поз.1 (літній майданчик), загальною площею 150,6 м2, в автогаражному комплексі літ. А-8, А1-7, та розташовані за адресою АДРЕСА_1, за вартістю в розмірі 6 860 998,00 грн.;
- стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ КБ "Земельний капітал" штраф в розмірі 600 000,00 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.12.2009 за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_5, ОСОБА_7 та АКБ СР "Укрсоцбанк" залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 06.02.2009.
Ухвалою Верховного Суду України від 13.07.2009 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 06.02.2009 та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.12.2009 залишені без змін.
Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, відповідно до обставин справи № 2-1371/09, встановлених рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 06.02.2009, на забезпечення кредитного договору № 936 від 22.05.2006, 03.08.2006 ТОВ КБ "Земельний капітал" та ОСОБА_7 був укладений іпотечний договір № 105, предметом якого було належне іпотекодавцеві на підставі договору дарування від 10.08.2001 нежитлове приміщення загальною площею 655,1 м2 у будівлі літ. А-8 по АДРЕСА_1.
Під час дії іпотечного договору, 20.04.2007 був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_5 частину належного йому приміщення по АДРЕСА_1, а саме приміщення поз. 47, 48 загальною площею 103,2 м2, що були частиною предмету іпотеки за іпотечним договором № 105 від 03.08.2006.
Встановивши при вирішенні вказаної справи той факт, що договір іпотеки на спірну частину приміщення свою дію не припиняв, відчуження переданого в іпотеку майна відбулося без згоди іпотекодержателя (ТОВ КБ "Земельний капітал") та з порушенням ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку", районний суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним із застосуванням на підставі ст. 216 ЦК України двохсторонньої реституції, в тому числі із скасуванням реєстрації права власності на майно за набувачем.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Згідно з ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не вправі відчужувати предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя, а правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійним.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, укладений 07.06.2007 АКБ СР "Укрсоцбанк" та майновим поручителем ОСОБА_5 іпотечний договір № 492, був вчинений без письмової згоди ПАТ "КБ "Земельний капітал" як іпотекодержателя цього майна за іпотечним договором від 03.08.2006, що свідчить про його недійсність (нікчемність) в силу закону і визнання такого договору недійсним в судовому порядку не вимагається.
У зв'язку з викладеним, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги позивача ґрунтуються на нікчемному іпотечному правочині, що виключає можливість звернення стягнення на передане в іпотеку за таким договором майно.
Щодо посилань позивача на ст. 23 Закону України "Про іпотеку" Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити наступне:
В силу ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Проте, в даному випадку відсутня обов'язкова умова, з якою законодавство пов'язує перехід прав та обов'язків іпотекодавця за іпотечним договором до нового власника. Право власності на спірне нерухоме майно не переходило від іпотекодавця до нового власника. Перехід права власності від іпотекодавця (ОСОБА_5.) до власника нерухомого майна (ПАТ "КБ "Земельний капітал") не міг відбутись, оскільки право власності у ОСОБА_5 не виникло у зв'язку з визнанням недійсним з моменту його вчинення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.04.2007.
Отже, господарські суди дійшли правильних висновків про те, що ОСОБА_5 не могла бути іпотекодавцем предмета іпотеки. В свою чергу, ПАТ "КБ "Земельний капітал" також не було іпотекодавцем спірного майна, оскільки на підставі укладеного іпотечного договору від 03.08.2006 ПАТ "КБ "Земельний капітал" було іпотекодержателем майна, а у зв'язку з прийняттям рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 06.02.2009 у справі № 2-1371/09 та набранням ним законної сили, відповідач набув право власності на іпотечне майно.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Згідно з ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятих у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2015 у справі № 904/5437/15 залишити без змін.
Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере
page
telegram
viber
youtube
