ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 920/274/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Астор"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід21.06.2016у справі№920/274/16Господарського судуСумської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Астор"доПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"прозобов'язання вчинити дії

за участю

- відповідача:Серьоженко М.С. (довіреність від 22.12.2015),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астор" (далі - позивач) просило зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі-відповідач) здійснити поставку позивачу товару, а саме кислоти сірчаної реактивної "ЧДА" у кількості десяти тонн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно відмовляється виконати зобов'язання щодо поставки товару, який оплачений позивачем у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 25.04.2016 (суддя Лиховид Б.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Терещенко О.І., судді Сіверін В.І., Хачатрян В.С.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а також на неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, вказуючи на необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, просить судові рішення залишити без змін.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2012 у справі № 5021/2509/2011 відносно відповідача введено процедуру санації.

05.02.2015 керуючим санацією відповідача, на виконання п. 2 ч. 6 ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відкрито для проведення санації та розрахунків з кредиторами поточний рахунок № 2600518544, який є єдиним рахунком, що використовується відповідачем під час провадження господарської діяльності в санаційний період, що підтверджується довідкою ПАТ "Банк "Кліринговий дім" від 05.02.2015 № 05-06 та договором банківського рахунку від 05.02.2015 № 8544 П.

08.05.2015 відповідач виставив позивачу для оплати рахунок № 302 на загальну суму 30 510,00 грн. разом з ПДВ, на визначений у ньому товар, а саме сірчану кислоту реактивну "ЧДА" у кількості десяти тонн, у якому був зазначений розрахунковий рахунок № 2600518544, банк одержувача АБ "Кліринговий дім".

У відповідь платіжним дорученням №154 позивач перерахував грошові кошти на інший розрахунковий рахунок, ніж той, що був зазначений у наведеному рахунку, а саме перерахував на № 2600808544, банк одержувача АБ "Кліринговий дім".

Також судами встановлено, що постановою відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області від 24.03.2014 у зведеному виконавчому провадженні № 36341588 накладено арешт на кошти відповідача, що містяться, зокрема, на рахунку № 2600808544 в АБ "Кліринговий дім", на який позивачем було здійснено передоплату за товар, що в свою чергу позбавляло відповідача можливості користування цими коштами, які перебувають на вказаному рахунку.

Приймаючи рішення суди обох інстанцій виходили із того, що правові підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відповідач у рахунку для оплати від 08.05.2015 № 302 зазначив номер рахунку 2600518544 (єдиний, санаційний), а перерахування їх на інший рахунок, вказаний позивачем у платіжному дорученні №154, унеможливлювало здійснення відповідачем виробництва кислоти сірчаної реактивної "ЧДА" в обсягах, передбачених домовленістю сторін, так як для її виготовлення відповідач попередньо мав здійснити закупівлю сировини, необхідної для виготовлення товару, проведення якої можливо лише шляхом використання коштів, що перебувають на рахунку відповідача № 2600518544 (єдиний, санаційний).

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів статті 526 вказаного кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Виставивши 08.05.2015 позивачу для оплати рахунок № 302 відповідач діяв з урахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та фактичних обставин, а отже у межах, наданих йому прав, позивач же таких обставин та положень вказаного Закону, не врахував, хоча виходячи із волевиявлення відповідача, наведених обставин, та зазначених положень законодавства мав можливість та повинен був діяти у відповідності із вимогами відповідача, однак безпідставно відступив від них з ув'язку із чим відповідач не набув у відповідності із вказаними положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" коштів, та позбавлений можливості діяти у спосіб, зазначений позивачем у позові.

При цьому за доводами, наведеними у касаційній скарзі, позивач вважає, що саме відповідач має нести тягар із виправлення наслідків неналежної поведінки позивача у зобов'язанні,а саме у вигляді вчинення дій щодо знаття зазначених коштів із рахунку, на який їх зарахував позивач.

Однак наведене суперечить такій загальній засаді цивільного законодавства, як розумність, визначеній у статті 3 Цивільного кодексу України, оскільки із встановлених судами обставин справи та вказаних норм права вбачається, що відповідач не має відповідати за недоліки інших осіб та нести тягар, пов'язаний із такими недоліками.

Посилання позивача на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2015 у справі № 920/1248/15 згідно якої позивач вважає, що було встановлено виконання позивачем грошових зобов'язань, є безпідставними, оскільки у вказаній справі судами не встановлено, що перераховані позивачем грошові кошти були зараховані відповідачу на належний рахунок, який ним зазначався у рахунку для оплати товару.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржених рішень немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 у справі Господарського суду Сумської області №920/274/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.А. Кравчук

Л.І. Рогач