ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 917/850/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Гольцової Л.А.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" - Проскурякова Н.В.,

ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" - не з'явився,

ТОВ "Пульс-АР" - не з'явився,

ТОВ "Реноме" - не з'явився,

ПАТ "Астра Банк" - не з'явився,

Національного банку України - не з'явився,

ОСОБА_4 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016

та на рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2016

у справі № 917/850/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР";

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Публічного акціонерного товариства "Астра Банк";

2) Національного банку України

за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_4

про стягнення 1 880 177,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР", Товариства з обмеженою відповідальністю "Реноме", в якому просило:

- стягнути солідарно з ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та ТОВ "Пульс- АР" заборгованість за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 в сумі 1 880 177,89 грн., з яких: 1 500 000,00 грн. заборгованості, 60 213,70 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 19 849,31 грн. відсотків за кредитом за період з 01.03.2015 по 23.03.2015, 262 356,20 грн. прострочених процентів, 28 265,10 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 6 768,49 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту, 2 725,09 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків;

- стягнути солідарно з ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та ТОВ "Реноме" заборгованість за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 в сумі 1 880 177,89 грн., з яких: 1 500 000,00 грн. - заборгованості, 60 213,70 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 19 849,31 грн. відсотків за кредитом за період з 01.03.2015 по 23.03.2015, 262 356,20 грн. прострочених процентів, 28 265,10 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 6 768,49 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту, 2 725,09 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.03.2016 (колегія суддів у складі: Безрук Т.М. - головуючий, судді: Бунякіна Г.І., Кульбако М.М.) позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та ТОВ "Пульс-АР" на користь ПАТ "Дельта Банк" 1 500 000,00 грн. боргу за кредитом; 282 205,45 грн. боргу за відсотками за користування кредитом; 50 486,30 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 28 265,08 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 6 768,49 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту; 2 725,09 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків. Стягнуто солідарно з ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та ТОВ "Реноме" на користь ПАТ "Дельта Банк" 1 500 000,00 грн. боргу за кредитом; 282 205,45 грн. боргу за відсотками за користування кредитом; 50 486,30 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 28 265,08 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 6 768,49 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту; 2 725,09 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків. Здійснено розподіл судового збору. В іншій частині у позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" порушило умови кредитного договору щодо повернення кредитного траншу в сумі 450 000,00 грн., а також не виконало вимогу про дострокове повернення 1 050 000,00 грн. кредиту. Загальна сума заборгованості за кредитом становить 1 500 000,00 грн., а загальна сума боргу за відсотками становить 282 205,45 грн. При перевірці нарахування пені та річних господарським судом встановлено, що позивачем невірно визначено облікову ставку НБУ при обчисленні пені за несвоєчасне повернення першого траншу кредиту, а також допущено арифметичні помилки під час нарахування пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом. Господарським судом встановлено, що сума пені за несвоєчасне повернення першого траншу кредиту становить 50 486,30 грн., а сума пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом становить 28 265,08 грн. Сума трьох відсотків річних у розмірі 6 768,49 грн. позивачем обчислена вірно. Також господарський суд зазначив, що не є порушенням звернення позивача з позовом про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та поручителя - ТОВ "Пульс-АР" та окремо з позичальника та поручителя - ТОВ "Реноме". В даному випадку позивачем на підставі ст. 58 ГПК України об'єднано вимоги до позичальника та одного поручителя та окремо вимоги до позичальника та іншого поручителя, що не заборонено законодавством.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія суддів у складі: Пушай В.І. - головуючий, судді: Барбашова С.В., Плужник О.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 02.03.2016 скасовано в частині стягнення з ТОВ "Пульс-АР" та ТОВ "Реноме" 564 052,00 грн. заборгованості та в цій частині в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов у вказаній частині не підлягає задоволенню, оскільки зобов'язання за договором поруки в частині повернення першого траншу в сумі 450 000,00 грн. та відповідних нарахувань відсотків і санкцій є припиненими на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

У касаційній скарзі ТОВ "Пульс-АР" просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 02.03.2016, постанову апеляційного суду від 15.06.2016 в частині стягнення з ТОВ "Пульс-АР" як поручителя суми у розмірі 1 316 125,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми ст. 105 ГПК України, ст. 553 ЦК України, ч.ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України. Зокрема, скаржник стверджує про те, що господарський суд апеляційної інстанції не врахував, що порука, яка виникла на підставі договору поруки № 699004014346010-1/П3 від 27.05.2013 припинилася в повному обсязі. Також на думку скаржника, господарським судом апеляційної інстанції в порушення ст. 105 ГПК України не вказано підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а також не здійснено розподіл судових витрат.

У запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку банку, господарський суд апеляційної інстанції прийняв постанову з дотриманням вимог ст. 559 ЦК України та ст. 105 ГПК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарський суд апеляційної інстанції, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановив наступне:

- 27.05.2013 ПАТ "Астра банк" (кредитор) та ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" (позичальник) укладено генеральний кредитний договір № 699004014346010-1 зі змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами до договору, які є невід'ємною частиною генерального кредитного договору (далі - кредитний договір);

- згідно з п. 1.1. кредитного договору кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію, а позичальник зобов'язався повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування отриманими кредитними коштами та комісії в порядку, розмірі та в строк, що передбачені цим договором та договорами про внесення змін та доповнень до цього договору. Надання суми кредиту в межах кредитної лінії здійснюється частинами - кредитними траншами в порядку та на умовах, визначених в договорах про внесення змін та доповнень до цього договору;

- на момент укладення договору розмір кредитного ліміту становить 1 500 000,00 грн.;

- згідно з п. 1.3. кредитного договору строк кредиту встановлений з 27.05.2013 по 26.05.2016 включно;

- згідно з п. 1.6., 1.6.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти - щомісячно, із розрахунку 21,0% процентів річних;

- відповідно до п. 2.4. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом згідно з п. 1.6.1. кредитного договору здійснюється з дня надання кредиту, згідно з п. 2.1. кредитного договору до моменту повернення кредиту, щомісячно, в останній робочий день кожного місяця та в день повного повернення кредиту, за звітний календарний місяць, за фактичну кількість днів користування кредитом. При розрахунку процентів день надання кредиту включається до розрахунку, а день повернення кредиту - не включається. При розрахунку процентів приймається фактична кількість днів у місяці, фактична кількість днів у році для кредитів в національній валюті та 360 днів у році для кредитів в іноземній валюті. Якщо день нарахування процентів є неробочим, проценти нараховуються в попередній робочий день. Позичальник сплачує проценти у валюті кредиту в період з 1 по 10 (включно) число кожного місяця, наступного за звітним та в день повного повернення кредиту. Сплата процентів здійснюється шляхом договірного списання кредитором суми нарахованих процентів з поточного рахунку позичальника;

- за договором про внесення змін та доповнень № 1 від 27.05.2013 до генерального кредитного договору сторони домовилися про наступне: - кредитор надає позичальнику в рамках кредитної лінії відновлювальний кредитний транш у розмірі 450 000,00 грн. (п. 1 договору); - строк кредитного траншу з 27.05.2013 по 25.04.2014 включно. Наступний робочий день, що слідує за днем, який є останнім днем строку кредиту, встановлений в абзаці першому цього пункту договору, вважається днем початку періоду прострочення по поверненню кредитних коштів з наслідками, передбаченими законодавством України та цим договором (п.2 договору); - всі інші умови генерального кредитного договору залишаються без змін (п. 3 договору);

- за договором про внесення змін та доповнень № 2 від 27.05.2013 до генерального кредитного договору сторони домовилися про наступне: - кредитор надає позичальнику в рамках кредитної лінії відновлювальний кредитний транш у розмірі 1 050 000,00 грн. (п. 1 договору); - строк кредитного траншу - з 27.05.2013 по 26.05.2016 включно. Наступний робочий день, що слідує за днем, який є останнім днем строку кредиту, встановлений в абзаці першому цього пункту договору, вважається днем початку періоду прострочення по поверненню кредитних коштів з наслідками, передбаченими законодавством України та цим договором (п. 2 договору); - всі інші умови генерального кредитного договору залишаються без змін (п. 3 договору);

- згідно з п. 3.3.5. кредитного договору кредитор має право зменшити кредитний ліміт або достроково вимагати повернення суми заборгованості за цим договором (кредиту, процентів за кредитом, комісії, можливих штрафних санкцій) в разі порушення позичальником умов кредитного договору;

- відповідно до п. 6.4., 6.4.1. кредитного договору кредитор має безумовне право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також вимагати відшкодування збитків завданих кредитору, а позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити належні проценти, комісії та можливі штрафні санкції у випадку, зокрема порушення позичальником строків повернення кредиту та/або сплати процентів та/або комісій;

- згідно з п. 6.5. кредитного договору вимога про дострокове повернення кредиту згідно з п. 6.4. кредитного договору направляється позичальнику та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) днів з дати її направлення;

- на виконання кредитного договору та договорів про внесення змін ПАТ "Астра Банк" надало ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" кредитні кошти на загальну суму 1 500 000,00 грн., у тому числі за кредитним траншем від 28.05.2013 на суму 450 000,00 грн. та за кредитним траншем від 28.05.2013 на суму 1 050 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 124632 від 28.05.2013, № 124636 від 28.05.2013, випискою банку з рахунку обліку кредиту за період 27.05.2013-02.12.2013;

- 27.05.2013 ПАТ "Астра банк", ТОВ "Реноме" (поручителем) та ТОВ "Промислово-комерційна фірма "Варта Компані ЛТД" (позичальник) укладений договір поруки № 699004014346010-1/П2 (далі - договір поруки-1);

- 27.05.2013 ПАТ "Астра банк", ТОВ "Пульс-Ар" (поручителем) та ТОВ "Промислово-комерційна фірма "Варта Компані ЛТД" (позичальник) укладений договір поруки № 699004014346010-1/П3 (далі - договір поруки-2);

- умовами вказаних договорів поруки передбачено, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням позичальника, які виникають з умов генерального кредитного договору № 699004014346010-1 від 27.05.2013 з усіма змінами та доповненнями до нього, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в розмірі 1 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язався перед банком повернути кредитні кошти, шляхом сплати суми кредиту (частини кредиту), згідно з графіком погашення суми кредиту до кредитного договору, та щомісячної сплати процентів в розмірі 21,0% річних, комісій, а також штрафів та пені, в строки та на умовах, обумовлених кредитним договором. Строк остаточного виконання зобов'язань за кредитним договором - не пізніше 26.05.2016 (п. 1.2. договорів поруки);

- поручитель відповідає перед банком за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, в обсязі визначеному у п. 1.2 цього договору, в тому числі й в разі пред'явлення банком вимоги до позичальника достроково виконати зобов'язання за кредитним договором згідно його умов (п. 1.4. договорів поруки);

- у випадку невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору поручитель несе солідарну відповідальність перед банком нарівні з позичальником за кредитним договором. Банк має право вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором як від позичальника так і від поручителя, так і від них обох одночасно. Банк, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від іншого солідарного боржника (п. 2.1. договорів поруки);

- порука припиняється зокрема у випадку, якщо банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя, а також в інших випадках, передбачених законодавством (п. 5.2. договорів поруки);

- 27.09.2013 ПАТ "Астра Банк" (продавцем) та ПАТ "Дельта Банк" (покупцем) укладений договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - договір купівлі-продажу);

- відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцеві, а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну;

- згідно з п. 2.3 договору купівлі-продажу права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акта приймання-передачі прав вимоги;

- відповідно до договору про внесення змін № 1 від 19.12.2013 до договору купівлі-продажу прав вимоги сторони узгодили, що договір застави, договір поруки, іпотечний договір з доповненнями, додатковими договорами та додатками до них, зазначені в актах приймання-передачі прав вимоги;

- в додаток І (Перелік договорів та купівельна ціна) до договору купівлі-продажу прав вимоги сторони включили кредитний договір № 699004014346010-1 від 27.05.2013, укладений ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Варта компані ЛТД" з основною сумою кредиту 1 500 000,00 грн.;

- 02.12.2013 ПАТ "Астра Банк" передало право вимоги за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013 до ПАТ "Дельта банк", що підтверджується актом приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги та додатком до цього акта;

- за умовами п. 2 договору про внесення змін та доповнень № 1 від 27.05.2013 позичальник зобов'язався повернути кредитний транш в розмірі 450 000,00 грн. у строк до 25.04.2014;

- ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" (позичальник) не повернуло у встановлений строк кредитні кошти у сумі 450 000,00 грн. та допустило прострочення зі сплати процентів;

- позивач направив ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" та поручителям - ТОВ "Реноме" і ТОВ "Пульс-Ар" повідомлення-вимоги від 08.12.2014 № 18.2.-769, № 18.2.-770, № 18.2.-771, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення від 09.12.2014, копіями поштових квитанцій №№ 1317, 1316, 1315 від 09.12.2014, поштовими описами вкладення у цінний лист від 09.12.2014;

- в повідомленнях-вимогах позивач повідомив позичальника та поручителів (відповідачів) про відступлення права вимоги первісним кредитором - ПАТ "Астра банк" новому кредитору - ПАТ "Дельта Банк" за генеральним кредитним договором № 699004014346010-1 від 27.05.2013, укладеним ВАТ "Астра банк" та ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД", а також заявив вимогу про строкове та дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, що виникла станом на 11.11.2014 у розмірі 1 726 992,78 грн. (складається з заборгованості за кредитом, процентами, пені);

- відповідачі оплати зазначеної заборгованості не здійснили.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Сукупності встановлених у справі обставин господарський суд апеляційної інстанції дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 11, 14, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 614, 625, 627, 628, 629, 1048, 1049, 10561 ЦК України, ст.ст. 193, 230-232, 343 ГК України, перевіривши заявлені позивачем у позові суми заборгованості, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ Промислово-комерційна фірма "Варта компані ЛТД" як боржника на користь ПАТ "Дельта Банк" 1 500 000,00 грн. боргу за кредитом; 282 205,45 грн. боргу за відсотками за користування кредитом; 50 486,30 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 28 265,08 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; 6 768,49 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту; 2 725,09 грн. 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків.

Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення в частині щодо стягнення солідарно з поручителів відповідних суд заборгованості, Вищий господарський суд України дійшов наступних висновків:

Згідно з ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У статті 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Так, згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Строк, передбачений нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Як встановлено господарськими судами, у пунктах 1 та 2 договору про внесення змін та доповнень № 1 до генерального кредитного договору від 27.05.2013 передбачено, що кредитний транш у розмірі 450 000,00 грн. надавався строком з 27.05.2013 по 25.04.2014 включно.

Згідно з п. 5.1., 5.2. договорів поруки від 27.05.2013 передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання усіма сторонами та втрачає свою дію з моменту повного виконання позичальником забезпеченого ним зобов'язання за кредитним договором, в тому числі зобов'язань по сплаті неустойки та відшкодування збитків та/або належного виконання поручителем зобов'язань за цим договором. Порука припиняється також у випадках, якщо банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя, а також в інших випадках передбачених законодавством.

Пунктом 4.2 договорів поруки передбачено, що моментом виникнення зобов'язання поручителя погасити заборгованість позичальника, рахується день, наступний за днем, коли повинен був бути погашений кредит (частина кредиту), та/або проценти, та/або комісії за кредитним договором.

Отже, наведені умови договорів поруки про їх чинність до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому господарський суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що в даному випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договір поруки припиняється у зв'язку із закінченням строку, який надається кредитору для пред'явлення вимоги поручителю. Зазначений строк може бути передбачений в договорі (договірний строк) або визначений в законі (законний строк).

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки розуміється як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (ст. 61, 64 ГПК України, ст. 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Господарським судом апеляційної інстанції враховано вказані вимоги закону та встановлено, що строк повернення першого кредитного траншу є 25.04.2014, тобто у банку виникло право пред'явити вимоги до поручителів про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту в розмірі 450 000,00 грн., починаючи з 25.04.2014, протягом наступних шести місяців.

При цьому, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити про те, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителів про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців), який установили сторони в договорі. Тому, навіть якщо в межах строку дії поруки було пред'явлено претензію і поручитель не виконав указаних у ній вимог, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 17.09.2014 у справах № 6-6цс14, № 6-53цс14; від 17.02.2016 у справі № 6-1844цс15.

У даній справі, господарськими судами встановлено, що позивачем 08.12.2014 на адресу відповідачів-поручителів направлені повідомлення вимоги про дострокове погашення загальної суми заборгованості в розмірі 1 726 992,78 грн., а позов до позичальника та поручителів поданий господарському суду Полтавської області 16.04.2015.

Враховуючи викладені обставини справи, Вищий господарський суд України погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що банк скористався своїм правом щодо пред'явлення вимог до поручителів в частині щодо стягнення першого траншу кредиту у розмірі 450 000,00 грн. поза межами 6-ти місячного строку для пред'явлення вимоги, встановленого ст. 559 ЦК України, а тому зобов'язання за договором поруки в частині повернення першого траншу 450 000,00 грн. та відповідних нарахувань відсотків і санкцій є припиненими на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

За таких обстави, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення господарського в частині стягнення заборгованості в сумі 564 052,00 грн. з обох поручителів в солідарному порядку підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Як вбачається зі змісту поданої касаційної скаржник не погоджується з судовими рішеннями щодо наявності підстав для стягнення з нього солідарно з боржником другого кредитного траншу у розмірі 1 050 000,00 грн. та нарахованих на цей транш санкцій.

У цьому зв'язку господарськими судами було встановлено, що відповідно до умов кредитного договору з урахуванням внесених до нього змін додатковою угодою № 2, строк погашення другого кредитного траншу у розмірі 1 050 000,00 грн. встановлений до 25.03.2016.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Унаслідок порушення боржником виконання зобов'язання за кредитним договором в частині погашення першого кредитного траншу в сумі 450 000,00 грн., банк відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати з позичальника та поручителів стягнення заборгованості за кредитним договором, надіславши їм 08.12.2014 претензією про дострокове погашення всього кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Отже, якщо кредитор змінює на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що банк звернувся до позичальника та поручителів з претензією від 08.12.2014 про дострокове погашення всього кредиту, у зв'язку з чим перебіг нового строку почався з 09.12.2014. А отже, враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 16.04.2015 шестимісячний строк для пред'явлення вимоги про повернення другого траншу у розмірі 1 050 000,00 грн. з відповідними нарахуваннями відсотків та санкцій не сплинув, у зв'язку з чим господарські суди правомірно задовольнили позов у цій частині.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що господарським судом апеляційної інстанції в порушення ст. 105 ГПК України не вказано підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а також не здійснено розподіл судових витрат, відхиляються Вищим господарським судом України, оскільки ці обставини не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційної інстанції з урахуванням того факту, що судом до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права. Водночас у випадку не вирішення господарським судом питання про розподіл судових витрат, це є підставою для прийняття господарським судом апеляційної інстанції додаткової постанови в порядку ст. 88 ГПК України, а не підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, підстави для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-АР" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі № 917/850/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Л. Гольцова Н. Губенко