ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 915/391/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)на рішенняГосподарського суду Миколаївської області від 13.06.2016та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016у справі№ 915/391/16 Господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія"простягнення 497557,91 грн.за участю представників сторін:

позивача:Гаврилко О.О. відповідача: Лях Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія" про стягнення 497557,91 грн. плати за послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у віданні адміністрації морських портів України.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2016 у справі № 915/391/16 (суддя Семенчук Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Будішевської Л.О., суддів Мишкіної М.А., Таран С.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 у справі № 915/391/16, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що зобов'язання відповідача по оплаті послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу виникають безпосередньої із закону і не потребує укладення договору; наявність договору сервітуту не виключає стягнення плати за послугу із забезпечення доступу, яка не надається тільки тим портовим операторам, які використовують причали на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, що не було враховано судами попередніх інстанцій.

26.10.2016 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити в силі, а касаційну скаргу без задоволення.

02.11.2016 представником позивача до Вищого господарського суду України подані додаткові пояснення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, у господарському віданні Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" знаходиться причал № 11, який розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 11671223 від 28.10.2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Інвестиційна Компанія" є портовим оператором морського порту Миколаїв, про що свідчить витяг з Реєстру морських портів України.

10.07.2013 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стивідорна Інвестиційна Компанія" (далі - "користувач") було укладено договір про встановлення сервітуту А9-А (далі - договір сервітуту).

Як вказано у преамбулу договору сервітуту, він укладений у зв'язку з необхідністю виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал № 11 та з використанням причальної інфраструктури (залізничні колії та підкранові колії), а також забезпечення володільцем можливості користування користувачем вказаними причалами та причальною інфраструктурою.

Відповідно до пункту 1.1 договору сервітут встановлюється щодо користування причалом та причальною інфраструктурою, який розташований за адресою: 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23.

Згідно із п.п. 2.1, 3.1 договору сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури. Видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з "Планом-схемою причалу № 11 та причальної інфраструктури" (додаток № 1, який є невід'ємною частиною цього договору), наступною довжиною:

- причал № 11 (інв. №1031038) - 209,0 м.п, технологічна ширина 14,60 м.п;

- залізничні колії №№ 33, 36 (інв. №№1031083, 1031084) - 418,00 м.п;

- підкранові колії (інв. № 1031067) - 182,0 м.п у дві нитки.

Пунктом 3.2 договору сервітуту визначено, що сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування користувачем причалом та причальною інфраструктурою, визначених вище у пункті 3.1 даного договору.

У пунктах 4.1, 4.2 договору сервітуту передбачено, що зміст права сервітуту полягає у наданні права користування причалом та причальною інфраструктурою згідно з пунктом 3.1 договору; сервітут є строковим та оплатним.

Згідно із пунктами 4.4, 4.5 договору сервітут, встановлений за даним договором, є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до діючого законодавства України; сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом та причальною інфраструктурою.

Пунктами 5.1-5.7 договору сервітуту узгоджено розмір плати за користування сервітутом щодо причалу № 11 та причальної інфраструктури, а також порядок проведення розрахунків.

Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє протягом 10 (десяти) років з набуття чинності (п. 14.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 08.08.2013 до договору сторонами внесено зміни в частині розміру та порядку внесення плати за сервітут, порядку проведення розрахунків, режиму експлуатації тощо.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано та не заперечується сторонами, що в січні 2016 року відповідач через причал № 11 перевантажив на судна 45680,656 тонн вантажу (макуха, чавун, кокс, висівки).

Посилаючись на те, що портовий оператор у січні 2016 виконав навантажувально-розвантажувальні роботи із використанням причалу № 11, позивач звернувся із позовом у цій справі про стягнення з відповідача плати за спеціалізовані послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу у розмірі 497557,91 грн.

Таким чином, предметом спору у цій справі є питання наявності правових підстав для стягнення із відповідача плати за послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу.

Як передбачено ч. 1 ст. 19 Закону України "Про морські порти України", у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Частиною 2 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 № 483, до таких послуг з 01.01.2016 віднесено, зокрема, забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Наказом Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" від 18.12.2015 № 541, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053, затверджено відповідні тарифи, розрахунок плати тощо.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про погодження тарифів на спеціалізовану послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України" № 1331-р від 14.12.2015 погоджено встановлені Міністерством інфраструктури в установленому порядку тарифи на спеціалізовані послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 401 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно із ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Як визначено умовами укладеного між сторонами договору, сервітут полягає в праві відповідача користуватися причалом № 11 підкрановою колією, залізничними коліями №№ 33, 36 з метою виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, тобто зміст сервітуту відповідає суті послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про те, що право користування та доступ до причалу для здійснення навантажувально - розвантажувальних робіт відповідач набув на підставі укладеного між сторонами договору сервітуту від 10.07.2013, а не у зв'язку із наданням позивачем спеціалізованої послуги з надання доступу до причалів.

Обставин припинення договору сервітуту від 10.07.2013 чи зміни об'єктів сервітуту і виключення із нього причалу № 11 судами при вирішенні спору не встановлено.

При цьому, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 у справі № 915/199/16, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016, відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про розірвання договору про встановлення сервітуту від 10.07.2013 № А9-А у зв`язку із припиненням сервітуту через припинення обставин, які були підставою для його встановлення.

Судові рішення у вказаній справі мотивовані тим, що прийняття постанови КМУ № 483 від 07.07.2015 та розпорядження КМУ № 1331-р від 14.12.2015 не є припиненням обставин, які були підставою для встановлення сервітуту на причал № 11 та причальну інфраструктуру.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та по суті зводяться до намагання довести інші обставини, ніж ті, що були встановлені судами першої та апеляційної інстанції, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2016 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.07.2016 у справі № 915/391/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир