ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року № 915/2102/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідроенергобуд"на рішення та постановуГосподарського суду Миколаївської області від 18 березня 2016 р. Одеського апеляційного господарського суду від 02 червня 2016 р. у справі№ 915/2102/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідроенергобуд"дофізичної особи - підприємця ОСОБА_3про стягнення 72 636,17 ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.03.2016 р.) за договором оренди майна від 01.10.2014 р. № 05/14 заборгованості з орендної плати у сумі 33 800 грн., інфляційних втрат у сумі 1 379,20 грн., неустойки у розмірі подвійної орендної плати у сумі 32 000 грн., штрафу у сумі 2 462,54 грн., 3% річних в сумі 2 994,43 грн., а всього - 72 636,17 грн.

Рішенням господарського суду від 18.03.2016 р. (суддя Фролов В.Д.), позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ТОВ "Атомгідроенергобуд" 33 800,00 грн. заборгованості з орендної плати, 1379,20 грн. індексації орендної плати, 16 000,00 грн. неустойки, 2 462,54 грн. штрафу, 2 994,43 грн. 3% річних, а також 1218,00 грн. відшкодування судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 р. (головуючий - Туренко Б.В., судді - Мишкіна М.А., Таран С.В.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.03.2016р. змінено та викладено п. 2 його резолютивної частини в такій редакції: "Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідроенергобуд" 33 800,00 грн. заборгованості з орендної плати, 1 379,20 грн. інфляційних, 2 994,49 грн. 3 % річних та 820,95 грн. судового збору."

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий судовий розгляд.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 01.10.2014 року між ТОВ "Атомгідроенергобуд" (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди майна № 05/14, згідно умов якого у строкове платне користування передано об'єкт оренди для ведення господарської діяльності - частину території виробничої бази АТПО - майстерень з оглядовими ямами загальною площею 312,5м2 Д-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Орендодавець є власником зазначеного нерухомого майна на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 05.07.2007р. зареєстрованого КП Бюро технічної інвентаризації м. Южноукраїнськ під № 19343819.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.5, 3.6 договору приймання-передача орендованого об'єкта здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію і розпочати передачу орендованого об'єкта протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору. При передачі орендованого об'єкта складається акт здавання-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Орендований об'єкт вважається переданим в оренду з моменту підписання акта здачі-приймання.

За приписами п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору термін оренди становить 12 місяців з моменту приймання орендованого об'єкта за актом здавання -приймання. Термін оренди може бути скорочений тільки за згодою сторін. Відповідач має право відмовитися від цього договору, попередивши позивача у термін 30 днів, при цьому сплачена наперед орендна плата відповідачу не повертається.

За змістом п.п. 5.1, 5.2 договору розмір щомісячної орендної плати в цілому складає 3200,00 грн. з урахуванням ПДВ. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача до 3 числа поточного місяця за поточний місяць.

Пунктами п.п. 5.5, 5.6 договору встановлено, що в випадку інфляції грошової одиниці в України розмір орендної плати за весь орендований об'єкт, згідно п. 5.1 договору підлягає перерахунку з урахуванням індексу інфляції, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря. Оплата індексації орендної плати здійснюється протягом 7-ми робочих днів з часу отримання орендарем письмового повідомлення орендодавця.

У п. 7.1 договору орендар зобов'язався, зокрема, використовувати орендований об'єкт за його цільовим призначенням відповідно до п. 2 цього договору та своєчасно здійснювати орендні платежі.

За умовами п.п. 8.1, 8.2, 8.3, 8.4, 8.5, 8.6 договору повернення орендованого об'єкту орендодавцеві здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію і розпочати передачу об'єкту протягом 7-ми робочих днів з моменту закінчення терміну оренди. Протягом терміну згідно з п. 8.2. цього договору орендар зобов'язаний виїхати з орендованого об'єкта і підготувати його до передачі орендодавцеві. Орендований об'єкт має бути переданий орендарем і прийнятий орендодавцем протягом 10 днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії. При передачі орендованого об'єкта складається акт здавання-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Орендований об'єкт вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту здавання-приймання.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 договору відповідач несе відповідальність за цим договором: у разі прострочення приймання орендованого об'єкта нараховується пеня в розмірі 0,5 % від вартості об'єкта за кожний день прострочення; у разі прострочення сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення виконання зобов'язань; у разі прострочення здачі орендованого об'єкта орендареві пеня у розмірі 0,5% від його вартості за кожний день прострочення.

В силу п.п. 10.1, 10.1.1, 10.1.2 договору, останній розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови цього договору і свої зобов'язання; в разі продажу орендованого об'єкта, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін (а.с. 15-16).

01.10.2014р. за актом прийому-передачі об'єкт оренди передано орендарю. Строк використання об'єкту 1 рік (з 01.10.2014р. по 31.09.2015р.) Об'єкт оренди передано в належному стані та у відповідності до договору. Акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а.с. 17).

Листом від 08.10.2015р. №26 позивач повідомив відповідача про заборгованість станом на 01.10.2015р. за договором оренди від 01.10.2014р. №05/14 у розмірі 33800,00 грн. (36800,00 грн. - 3000,00 грн. згідно довідки про заборгованість від 01.10.2015р.), на яку нараховані інфляційні у розмірі 1379,20 грн. за період з жовтня 2014р. по червень 2015р. (а.с. 20-22), а також повідомив про припинення договору оренди з моменту отримання відповідачем цього листа.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вказаний лист був отриманий відповідачем 13.10.2015 р. (а.с.8), проте відповідач заборгованість не погасив, приміщення не звільнив, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов частково, апеляційний господарський суд правильно виходив з того, що відповідач, отримавши в користування об'єкт оренди, в порушення умов договору, не здійснював в установленому договором розмірі орендну плату і його заборгованість з її оплати становить за період жовтень 2014 р - вересень 2015 р. 33 800 грн., також відповідно до п.5.5 договору позивачем обгрунтовано здійснено індексацію орендної плати за період жовтень 2014 р. - червень 2015 р. на загальну суму 1379, 20 грн. та нараховано 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 04.11.2014 р. по 03.12.2015 р. у сумі 2 994, 43 грн. Висновки апеляційного господарського суду в цій частині грунтуються на зібраних у справі доказах та нормах закону, що регулюють спірні правовідносини.

Відмовляючи у стягненні з відповідача штрафу у сумі 2 462,54 грн., нарахованого позивачем на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, апеляційний господарський суд правильно вказав на відсутність підстав для застосування цієї норми, оскільки жодна і з сторін спірного господарського зобов'язання не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, порушення не пов'язане з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На підставі вказаної норми позивач просив стягнути з відповідача за період жовтень 2015 - лютий 2016 р. неустойку у сумі 32 000 грн., яка місцевим господарським судом на підставі ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України була зменшена до 16 000 грн.

Змінюючи рішення місцевого господарського суду в цій частині, суд апеляційний господарський суд правильно зазначив, що ця неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня), і вона не підлягає ніякому зменшенню.

Але посилання апеляційного господарського суду на те, що при вирішенні питання про стягнення неустойки місцевим господарським судом не були враховані положення ст. 764 ЦК України, згідно якої, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором і для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього, а відповідач користувався об'єктом оренди і після закінчення строку дії договору, питання щодо повернення об'єкту оренди порушено ним лише 29.03.2016р. (лист від 29.03.2016р., а.с. 126-127), матеріали справи не містять доказів щодо заперечень орендодавця проти користування орендарем об'єктом оренди після закінчення строку дії договору оренди, не відповідають зібраним у справі доказам. Зокрема, в матеріалах справи міститься лист позивача відповідачеві від 08.10.2015 р. (тобто в межах строку, визначеного ст. 764 ЦК України), в якому він повідомляє відповідача про припинення договору оренди та необхідність повернення орендованого майна, а тому висновок суду про відсутність підстав для стягнення неустойки відповідно до правил ч.2 ст. 785 ЦК України є помилковим і судові рішення в цій частині підлягають скасуванню.

З урахуванням того, що обставини справи з'ясовані повно і всесторонньо, але судами було неправильно застосовано норму матеріального права, суд вважає можливим постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати задовольнити та стягнути з відповідача за період жовтень 2015 р. - лютий 2016 р. неустойку у розмірі 32 000 грн.

Також постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині зменшення судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з залишенням в силі в цій частині рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування судового збору за подання касаційної скарги пропорційно задоволеним вимогам у сумі 643, 57 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідроенергобуд" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18 березня 2016 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02 червня 2016 року у справі за № 915/2102/15 в частині стягнення неустойки скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідроенергобуд" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в частині стягнення неустойки задовольнити. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідроенергобуд" 32 000 грн. неустойки.

Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02 червня 2016 року в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідроенергобуд" 820,95 грн. судового збору, залишивши в силі в цій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 18 березня 2016 р.

В решті рішення Господарського суду Миколаївської області від 18 березня 2016 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02 червня 2016 року у справі за № 915/2102/15 залишити в силі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Атомгідроенергобуд" 643, 57 грн. відшкодування судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Головуючий Л.В. Стратієнко

Судді І.В. Вовк

І.Д. Кондратова