ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 911/4036/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б., за участю представників: позивача - Склярова Д. М. дов. № 19/3-02/146 від 28.09.2016 року, 3-ї особи - Калініна М. В. дов. № 01/44 - 845д від 18.12.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2016 року у справі Господарського суду Київської області за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "Оспрій Солар", третя особа - Державне підприємство "Енергоринок", про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ТОВ "Оспрій Солар" (далі - відповідач), третя особа - Державне підприємство "Енергоринок", про звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 493/31/2-4, укладеним між сторонами 28 вересня 2011 року, а саме, на належне ТОВ "Оспрій Солар" на підставі договору №7551/02 від 6 вересня 2011 року право грошової вимоги до Державного підприємства "Енергоринок" за продану в березні 2014 року електроенергію, в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача перед позивачем за договором кредитної лінії №5 від 8 лютого 2011 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 28 квітня 2016 року - без зміни.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2016 року, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 512, 514 Цивільного кодексу України та п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя" від 7 травня 2014 року № 148.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 8 лютого 2011 року між сторонами укладено договір кредитної лінії №5 (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими договорами №1 від 4 березня 2011 року, №2 від 18 березня 2011 року, №3 від 18 березня 2011 року, №4 від 10 червня 2011року, №5 від 22 червня 2011 року, №6 від 24 червня 2011 року, №7 від 6 липня 2011 року, №8 від 30 листопада 2011 року, №9 від 8 грудня 2011 року, №10 від 31 січня 2012 року, №11 від 28 лютого 2012 року, №12 від 15 листопада 2012 року та №13 від 5 липня 2013 року), за умовами якого позивач зобов'язується надати на умовах цього договору, а відповідач зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25 квітня 2020 року (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Пунктом 3.3 договору сторони погодили підстави відкликання позивачем кредиту.

З'ясовано, що 2 грудня 2014 року позивач, використовуючи право вимагати негайного повернення суми кредиту, звернувся до відповідача з вимогою №55/2-06/83, в якій відповідно до пп. 3.3.2. п.3.2., п.п.5.3.1., 5.3.2. п.5.3., п.п. 7.1.1. договору повідомив про відкликання кредиту та необхідність здійснення повного його погашення (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов договору) не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення вимоги.

Рішенням Господарського суду Київської області від 3 лютого 2015 року у справі № 911/5599/14 за позовом ПАТ "Державний ощадний банк України" до ТОВ "Оспрій Солар" про стягнення боргу за договором кредитної лінії №5 від 8 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено повністю. З ТОВ "Оспрій Солар" на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" стягнуто 9 780 132, 91 євро простроченої заборгованості за кредитом, 837 452, 47 євро простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 261 244, 64 євро пені, 34 783, 52 євро 3% річних, 61 340 948 дол. США простроченої заборгованості за кредитом, 5 755 738, 20 дол. США простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 1 688 651, 59 дол. США пені, 230 414, 51 дол. США 3% річних.

Судами з'ясовано, що 31 жовтня 2011 року, в забезпечення виконання зобов'язань відповідача за договором кредитної лінії №5 від 8 лютого 2011 року, між сторонами укладено договір застави майнових прав №33 (з урахуванням змін та доповнень, внесених додатковими договорами №1 від 31 січня 2012 року, №2 від 28 лютого 2012 року, №3 від 31 травня 2012 року, №4 від 30 липня 2012 року, №5 від 31 серпня 2012 року, №6 від 28 вересня 2012 року та №7 від 31 жовтня 2012 року), за умовами якого (п.п. 1.1, 1.2) відповідач, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань, що випливають з кредитних договорів, передає в заставу, а позивач цим приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договору, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від боржників здійснення платежів на користь відповідача за поставлені (або такі, що будуть поставлені) боржникам товари (виконані чи надані послуги), в розмірах та в строки, передбаченими контрактами з такими боржниками. Вичерпний перелік боржників та контрактів, майнові права за якими передаються відповідачем в заставу згідно з цим договором, наведені в додатку №1 до цього договору. В заставу за цим договором передаються як права вимоги, що належать відповідачу в момент укладення цього договору, так і права вимоги, що виникнуть у відповідача в майбутньому. Сторони погоджуються з тим, що на момент укладення цього договору договірна вартість предмету застави становить 8 765 493,41 євро, що у гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 31 жовтня 2012 року складає 90 815 131 гривень 14 коп.

Судами також досліджений додаток №1 до вказаного договору, згідно якого контрактом за цим договором є договір купівлі-продажу електроенергії №75511/02, укладений між ТОВ "Оспрій Солар" та Державним підприємством "Енергоринок" 6 вересня 2011 року.

Боржником у розумінні договору застави майнових прав є Державне підприємство "Енергоринок" (контрагент заставодавця за договором купівлі-продажу електроенергії).

У розділі 3 договору застави визначено підстави виникнення і припинення застави, згідно з п.3.2. якого у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання, воно (зобов'язання) або будь-яка його частина не будуть виконані, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або законодавством, заставодержатель реалізує своє право застави шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, визначеному договором.

Судами встановлено, що 31 березня 2014 року Державне підприємство "Енергоринок" листом №01/71-3344 повідомило відповідача про зупинення дії договору купівлі-продажу електроенергії №7551/02 від 6 вересня 2011року, починаючи з 1 квітня 2014 року відповідно до п. 6.2 договору, яким передбачено, що при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язання за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України № 735/05-4 від 28 березня 2014 року на території Автономної Республіки Крим з 27 лютого 2014 року існують обставини непереборної сили, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили на момент видачі даного висновку встановити неможливо.

Згідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 148 від 7 травня 2014 року "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя" оптовий постачальник не здiйснює закупiвлю електричної енергiї в її виробникiв, якi розташованi на тимчасово окупованiй територiї, та не проводить розрахункiв з такими виробниками, зокрема, з погашення заборгованостi минулих перiодiв. Ця постанова набирає чинності з 01.06.14 р. та діє до повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові про звернути стягнення на наявне право грошової вимоги відповідача до третьої особи за вже поставлену в березні 2014 року електроенергію за договором купівлі-продажу електроенергії №7551/2 від 6 вересня 2011 року в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором №5 від 8 лютого 2011 року, вказав, що на час дії обставин непереборної сили у ТОВ "Оспрій Солар" відсутнє право вимоги до Державного підприємства "Енергоринок" про здійснення оплати реалізованої за договором електричної енергії у березні 2014 року, а відтак, неіснуюче на час звернення до суду право вимоги у ТОВ "Оспрій Солар" не може бути відступлене іншій особі, оскільки положеннями статей 512, 514 Цивільного кодексу України законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Судами вірно застосовано норми постанову Кабінету Міністрів України №148 від 7 травня 2014 року "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя", яка дійсно містить пряму заборону на проведення розрахунків з відповідачем, зокрема, щодо погашення заборгованості минулих періодів.

Відтак, суди дійшли до обгрунтованого висновку, що відступлення права грошової вимоги, яке ще не виникло у відповідача, іншому суб'єкту, з метою реалізації відповідного права на отримання грошових коштів за цією вимогою, суперечить вказаній постанові Кабінету Міністрів України № 148 від 7 травня 2014 року, відповідно, неможливим.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а тому не можуть бути прийняті до уваги з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені ст. ст. 111-5 - 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 серпня 2016 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова