ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 910/943/16

Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 у справі № 910/943/16 Господарського суду м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Медик-5" простягнення 70 570,96 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаШевченко О.М.- відповідача Пінчук М.М.

В С Т А Н О В И В :

В січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Медик-5", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 57 110,40 грн. заборгованості, 5 842,78 грн. інфляційних втрат, 1 411,26 грн. 3 % річних, 495,48 грн. пені та 5 711,04 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 01507/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення від 20.12.2002 в частині оплати послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 (головуючий Буравльова С.І., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23 938,96 грн. основного боргу, 2 393,89 грн. штрафу. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись частково із рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 33 171,44 грн. основного боргу, 5 842,78 грн. інфляційних втрат, 1 411,26 грн. 3 % річних, 495,48 грн. пені, 3 317,15 грн. штрафу і прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, аргументуючи порушення норм права, зокрема ст. ст. 610-612, 614 та 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України

У відзиві на касаційну скаргу Житлово-будівельний кооператив "Медик-5" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Київводоканал", як Постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом "Медик-5", як Абонентом, укладено договір № 01507/4-03 на послуги водопостачання та водовідведення.

За умовами цього договору, Постачальник зобов'язався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від.01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

Згідно з п. п. 3.1, 3.7 та 5.2. Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Згідно з п. 2.1 договору Постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Як передбачено п. 2.2 договору, Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

У відповідності до п. 3.1 договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.

За умовами статтей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статтей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положенням частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України закріплено обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (частиною 2 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

При цьому, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

За приписами частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 пункту 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Судами також встановлено, що на виконання умов договору Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" надало Житлово-будівельному кооперативу "Медик-5" послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.12.2012 по 30.06.2014 на загальну суму 117 227,52 грн., з яких:

- 60 553,56 грн. за послуги за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-634);

- 56 673,96 грн. за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води( код 3-50634) та прийняття стоків гарячої води, що підтверджується актами про зняття показників з приладів обліку з грудня 2012 року по червень 2014 року, платіжними вимогами-дорученнями на оплату послуг з водопостачання.

Позивач, зазначає що відповідач порушив умови укладеного договору розрахувався за виконані роботи лише частково у сумі 60 117,12 грн, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 57 110,40 грн.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками, стосовно постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, та зазначає що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, за змістом пунктів 2.1., 2.2. та 3.13. Правил № 190 розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру, а тому вартість спожитої води, що іде на підігрів має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Крім того, відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Таким чином, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Пунктами 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 встановлено, що централізоване постачання гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці відбору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду; тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Позивачем під час розгляду справи не надано доказів того, що теплові пункти, з яких здійснено постачання гарячої води, перебувають на балансі відповідача, тоді як судом встановлено, що між Житлово-будівельним кооперативом "Медик-5" та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630083 від 01.10.1999, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року.

Таким чином, умови укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачають постачання Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" Житлово-будівельному кооперативу "Медик-5" питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, з яких здійснюється постачання гарячої води.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога позивача стягнення з відповідача вартості холодної води, яка іде на підігрів на загальну суму 24 808,22 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення заборгованості за послуги приймання стічних вод, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.4. Правил № 190 приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мінюсті 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Правила № 37, згідно п. 1.2., поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

Абонент водоканалу, згідно з п. 1.4. Правил № 37, - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з п. 2.4. Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті Абонентом на користь Водоканалу.

З урахуванням вищенаведеного судом встановлено, що на виконання умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 01507/4-03 від 20.12.2002 ПАТ "АК "Київводоканал" у період з 01.12.2012 по 30.06.2014 надало ЖБК "Медик-5" послуги з постачання питної холодної води та водовідведення гарячої та холодної води на загальну суму 85 361,78 грн.

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками з рахунку позивача підтверджується факт оплати відповідачем 57 295,26 грн. за послуги за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (за кодом 3-634).

Крім того, позивачем було надано до матеріалів справи копії реєстрів наданих пільг та субсидій щодо Житлово-будівельного кооперативу "Медик-5", відповідно до яких Відділом розрахунків за надані пільги Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації розподілялися виділені управлінням Державного казначейства грошові кошти за водопостачання та водовідведення у розмірі 2 821,86 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води складає 25 244,66 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи місцевим судом відповідач заявив про застосування до позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал" загального строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду 14.01.2016, а тому останній має право вимоги щодо стягнення заборгованості починаючи з 14.01.2013.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як передбачено п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Встановлено, що строк виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати за надані в грудні 2012 року послуги з прийняття стоків гарячої води настав 03.01.2013.

Доказів, які б свідчили про переривання строку позовної давності в цій частині, матеріали справи не містять.

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою 22.01.2016, тобто з пропуском встановленого чинним законодавством трирічного строку позовної давності.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 305,70 грн заборгованості за послуги з прийняття стоків гарячої води за грудень 2012 року задоволенню не підлягають.

Разом з тим, 30.01.2013 відповідачем було здійснено часткову оплату за послуги з постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-634) за грудень 2012 року, що свідчить про переривання перебігу позовної давності стосовно вимог позивача в цій частині.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 938,96 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 5 842,78 грн інфляційних втрат, 1 411,26 грн 3% річних, 495,48 грн пені та 5 711,04 грн штрафу.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одинці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.

Згідно з п. 3.8 Інструкції реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

В той же час, відповідно до зазначеної інструкції та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Відповідно до частини 5 статті 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Таким чином, за позивачем закріплене право на власний розсуд спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого призначення платежу.

Здійснюючи часткові оплати відповідач в платіжних документах чітко зазначав, що кошти перераховуються "за холодну воду та каналізацію (код 3-634)", а також зазначав за який саме період здійснюється оплата.

За таких обставин позивач не мав права зараховувати ці платежі в рахунок погашення заборгованості за інші періоди.

Разом з тим, банківських виписок з відтисками печаток банку щодо зарахування цих сум позивачем представлено не було, а матеріали справи не містять відомостей щодо дійсного моменту, обсягів та цільового призначення таких платежів (сплата холодного водопостачання, прийняття стоків холодної чи гарячої води).

Ця обставина впливає на здійснення нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки останні повинно бути вирахувано з урахуванням точної дати кожного часткового платежу та фактичної зміни заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 03.03.2016 р. у справі № 910/20128/15.

Таким чином, неможливо встановити фактичні дати внесення кожної часткової оплати за надані послуги з постачання питної холодної води та водовідведення, у зв'язку з чим здійснити перевірку обґрунтованості наданого позивачем розрахунку в частині вчасного внесення плати за отримані послуги.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю періодів прострочення відповідних грошових зобов'язань.

Вимоги про сплату штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за послуги з постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води також не підлягають задоволенню, з урахуванням відмови судом в задоволенні основної суми боргу.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5 711,04 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг Абонент сплачує штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.

При цьому заява про застосування строків спеціальної позовної давності щодо неустойки (штрафу, пені) відповідачем заявлена не була.

Виходячи із сукупності встановлених по справі обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 23 938,96 грн. основного боргу, 2 393,89 грн. штрафу за спірний період.

За таких обставин, суди враховуючи приписи статті 257 Цивільного кодексу України, дійшли вірного висновку про те, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафу, нарахованого за порушення, що виникло з липня 2012 по червень 2014 (включно), сплив, доказів зупинення або переривання строку позовної давності позивачем не представлено, про причини поважності пропуску строку позовної давності у визначений період суд не повідомлено.

Також, судами вірно вказано про безпідставне нарахування штрафу на суму боргу з оплати води на підігрів та стоків гарячої води, оскільки судами встановлено необґрунтованість нарахування ПАТ "Київводоканал" плати за такі послуги та відсутність заборгованості з оплати стоків гарячої води відповідно.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог в частині та про відмову в задоволені решти позовних вимог ПАТ "АК "Київводоканал".

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

При цьому, судами враховані умови укладеного сторонами договору та вимоги статей 1, 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пунктів 2.1, 2.2, 3.1, 3.7, 5.2 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, пунктів 1.2., 1.4., 2.4. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37 (чинних на момент укладення договору), статті 629 Цивільного кодексу України, а також статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди оцінювали докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими.

Крім того, обґрунтовуючи свою касаційну скаргу касатор послався на те, що відповідач зобов'язаний сплачувати у повному обсязі за надані позивачем послуги з відведення стоків без прив'язки до балансової належності теплових пунктів, посилаючись на постанови Вищого господарського суду України у господарських справах №№ 37/129-69/131-2012, 14/71-52/28-2012, в яких суд дійшов висновку про те, що надання послуг із приймання стічних вод (у т.ч. гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом на користь Водоканалу.

З цього приводу, колегія зазначає що, по-перше, відповідач не є стороною у зазначених господарських справах. По-друге, в постановах, на які посилається позивач зазначається, що договором передбачено облік питної води, в тому числі питної води, що йде на підігрів у місці передачі послуг від позивача відповідачу: на межі балансової належності, де встановлені водолічильники, до того ж відповідачем не надано доказів того, що він укладав договір і оплачував послуги будь-якій особі, крім позивача. По-третє, твердження позивача жодним чином не відображені в умовах договору, згідно п.1.1. якого лише вказано, що позивач зобов'язаний надавати Житлово-будівельному кооперативу «Медик-5» послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, а останній - здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору.

Доводи позивача про наявність підстав для включення до суми основного боргу вартості послуг з постачання холодної води, що використовується для приготування гарячої води з теплових пунктів, що не перебувають на балансі Житлово-будівельного кооперативу «Медик-5» є помилковими, оскільки ні укладеним між сторонами договором, ні приписами законодавства не передбачено обов'язку відповідача сплачувати за воду, що йде на підігрів позивачу, оскільки при розгляді аналогічних справ Вищий господарський суд України зробив висновок про безпідставність відповідних нарахувань (постанови від 20.06.2012 у справі № 65/90, від 01.08.2012 у справі № 7/605-18/148, від 22.08.2012 у справі № 33/103, від 03.10.2012 у справі № 7/558, від 03.03.2016 у справі № 910/20128/15, від 25.06.2014 у справі № 17/345).

Решта доводів, викладених в касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 у справі № 910/943/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді М. В. Данилова

О.М. Сибіга