ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 910/781/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київдо 1. Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, м. Київ; 2. Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва", м. Київ; 3. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва", м. Київпростягнення 33 930, 87 грн.

за участю представників

позивача: Іваненко І.П.,

відповідача-1: не з'явився,

відповідача-2: не з'явився,

відповідача-3: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - ПАТ "Київенерго") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утримання житлового господарство Дніпровського району міста Києва (далі за текстом - КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва) про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 25 981, 32 грн., 7 402, 69 грн. інфляційних втрат та 546, 86 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.02.2016 року залучено до участі у справі як відповідача-2 - комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва" (далі за текстом - КП "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва").

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року залучено до участі у справі як відповідача-3 - комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва" (далі за текстом - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва").

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року позов задоволено: присуджено до стягнення з КП "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва" на користь ПАТ "Київенерго" 4 651, 48 грн. основного боргу, 145, 28 грн. 3 % річних, 1 872, 45 грн. інфляційних втрат та судовий збір; присуджено до стягнення з КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва" на користь ПАТ "Київенерго" 21 329, 84 грн. основного боргу, 401, 58 грн. 3 % річних, 5 530, 24 грн. інфляційних втрат та судовий збір; в частині позовних вимог до КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва - провадження припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року - скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідачів згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що АЕК "Київенерго" (назву якого змінено на ПАТ "Київенерго") та КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва укладено Договір № 510084 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі за текстом - Договір), предметом якого відповідно до п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до цього Договору.

Абонент відповідно до п. 2.3.1 Договору зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування абоненту за теплову енергію здійснюється на підставі Звертання-доручення та п. 5.1 Договору розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями.

Відповідно до п. 5 Додатку № 4 до Договору № 510084 абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 2 за адресою: вул. Драгоманова, буд. № 40-В, розрахункову групу, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає РВТ).

В Додатку № 8 до Договору № 510084 визначено, що опалення і гаряче водопостачання від теплових мереж теплопостачальної організації здійснюється у споруді (господарчому блоці) за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 9-в.

Договір вважаться пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 Договору).

У зв'язку з невиконанням КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва своїх зобов'язань за Договором № 510084 на постачання теплової енергії у гарячій воді щодо оплати використаної теплової енергії, у останнього утворилась заборгованість за період з 01.02.2015 року по 01.05.2015 року в розмірі 25 981,32 грн., з огляду на що ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 25 981, 32 грн., а також 7 402, 69 грн. інфляційних втрат та 546, 86 грн. 3 % річних.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.06.2013 року № 335 "Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації" об'єкт нежитлового фонду - господарську будівлю по вул. Ентузіастів, 9-в, закріплено з 02.09.2013 року за відповідачем 2 - КП "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва", що підтверджується актом прийняття-передачі основних засобів між відповідачем-1 та відповідачем-2.

В подальшому, розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 року № 61 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва" приміщення закріплене з 16.02.2015 року за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва" на праві господарського відання.

Враховуючи встановлені обставини справи та приписи ст. ст. 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заборгованість нарахована за період з 01.02.2015 року по 15.02.2015 року у розмірі 4 651, 48 грн. підлягає стягненню з балансоутримувача - КП "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва", а за період з 16.02.2015 року по 01.05.2015 року у розмірі 21 329, 84 грн. з балансоутримувача - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва" з огляду на те, що у вказані періоди відповідно за відповідачами-2 та 3 на праві господарського відання було закріплено об'єкт нежитлового фонду (господарчий блок) за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 9-в, до якого постачалась теплова енергія у вигляді гарячої води на підставі Договору № 510084, що не заперечується сторонами. Відтак, відповідачі-2 та 3 є споживачами наданих послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, які зобов'язані оплатити надані позивачем послуги. При цьому, несвоєчасна оплата наданих послуг (порушення грошового зобов'язання) є підставою для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які також підлягають стягненню з відповідачів-2 та 3 за відповідні періоди.

В частині позовних вимог до відповідача-1 місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження внаслідок відсутності предмету спору до вказаної юридичної особи, оскільки приміщення, в яке постачалась теплова енергія, не перебувало на балансі (в господарському віданні) у відповідача-1 у спірний період.

Скасовуючи законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд посилався на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 року № 1198-VII було внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яким відповідачів позбавлено статусу суб'єкта у сфері житлово-комунальних послуг. Крім того, судом встановлено, що відповідач-1 повідомляв позивача про зміну балансоутримувача об'єкта нежитлового фонду (господарчий блок) за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 9-в та зазначав про необхідність укладення нового договору з новим власником. Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів укладення договорів з відповідачем-2 або відповідачем-3, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними, у зв'язку з чим з посиланням на положення ст. 607 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції цього Закону з урахуванням внесених змін) виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Таким чином, відповідно до цих змін відповідачі не є теплопостачальною організацією та не можуть бути виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм.

Однак, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції після внесення вищезазначених змін) передбачено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Тобто, внесені 26.04.2014 року зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не позбавляють балансоутримувачів (управителів) будинків бути споживачами або виконавцями цих послуг, а отже відповідачі-2 та 3 як балансоутримувачі є суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг у спірний період, що не було враховано судом апеляційної інстанції.

В свою чергу, сторони Договору № 510084 на постачання теплової енергії у гарячій воді шляхом надсилання листів погодили, що стороною цього Договору є балансоутримувач - КП "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва" на підставі розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.06.2013 року № 335 та балансоутримувач - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва" на підставі розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 року № 61, що, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, підтверджується листом відповідача-1 за № 47-3579 від 07.08.20014 року та листом- відповіддю позивача за № 029/53/8271 від 26.08.2014 року.

При цьому, відповідач-2 звертався до позивача з листом за № 103/46-6128 від 05.11.2014 року про початок опалювального періоду 2014/2015 року до господарчих блоків згідно з Додатком, в якому, зокрема, зазначено і об'єкт за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 9-в.

В силу приписів ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз вищезазначених положень дає можливість дійти висновку про те, що наявність договору чи іншого правочину є достатньою та належною правовою підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

За урахуванням встановлених обставин справи та вищенаведених законодавчих приписів, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про те, що внесені зміни до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" і, зокрема, визначення ПАТ "Київенерго" виконавцем послуг, не позбавляють балансоутримувача (управителя) будинку, в даному випадку відповідачів-2 та 3, бути споживачем або виконавцем послуг, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 19 цього Закону. При цьому, з листування між позивачем і відповідачами вбачається, що Договір № 510084 на постачання теплової енергії у гарячій воді був чинним у спірний період, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог до відповідачів-2 та 3 як до балансоутримувачів у відповідний період.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшов вірних висновків про те, що виходячи з правових приписів та умов Договору № 510084 на постачання теплової енергії у гарячій воді вимоги позивача про стягнення з відповідачів несплаченої суми основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних за спожиту теплову енергію є законними та обґрунтованими, оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання дає право для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги.

Однак, зазначені обставини не були враховані апеляційним господарським судом, що призвело до помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову і скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. п. 7, 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що в порушення вказаних вимог процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не спростував доказів, на які послався у своєму рішенні суд першої інстанції, та не навів переконливих доводів щодо скасування рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням викладеного, оскільки постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а згідно вимог ч. 1 ст. 11110 ГПК України це є підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 року - скасувати і залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2016 року у справі № 910/781/16 - скасувати

3. Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 року у справі № 910/781/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіС.В. Бакуліна М.В. Данилова