Постанова ВГСУ від 02.11.2016 року у справі №910/6579/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 910/6579/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників сторін позивача:Візір А.С. дов. від 12.09.2016 №225-КМТ- 2921 відповідача:Глущенко М.М. дов. від 03.08.2016 прокуратури:Романов Р.О. посв. Від 21.01.2013 №14714розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.08.2016у справі№910/6579/16 Господарського суду міста Києваза позовомКиївської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000"проповернення земельної ділянкиПОСТАНОВИВ:

Київська місцева прокуратура №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що земельна ділянка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" без правовстановлюючих документів на землю та зайнята самовільно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2016 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (судді:Тищенко О.В. - головуючий, Тарасенко К.В., Гончарова С.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.10.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Поляк О.І., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.10.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 01.11.16 №08.03-04/5296 у зв'язку з відпусткою судді Поляк О.І. було призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01.11.2016 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін з мотивів, викладених у оскаржуваних рішеннях.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 02.11.2016 представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання доручень Київської місцевої прокуратури № 3 від 11.03.2016 № 1020вих16, 1023вих16, спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведені обстеження земельних ділянок, зокрема на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі (код ділянки 62:701:004), за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 16-0507-03 від 14.03.2016, в графі "результати обстеження" якого зазначено, що згідно бази даних міського земельного кадастру земельна ділянка за адресою: житловий масив Вигурівщина - Троєщина до просп. Возз'єднання у Деснянському районі м. Києва площею 4,6 га обліковується як землі, не надані у власність чи користування.

Під час обстеження частини земельної ділянки встановлено, що біля автостоянки № 14, вздовж лінії швидкісного трамваю (Троєщина - Осокорки), влаштований майданчик орієнтовною площею 0,01 га, на якому розміщені та експлуатуються споруди автомобільного газозаправного пункту "Барс 2000". Територія майданчика з двох сторін огороджена парканом.

Прокурор зазначав, що рішення щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам земельної ділянки під розміщення та експлуатацію АГЗП у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів, не приймала. Інформація про оформлення речових прав на земельну ділянку, передбачених статтею 126 Земельного кодексу України, в Департаменті земельних ресурсів відсутня. При цьому вбачається порушення вимог земельного законодавства, а саме: самовільне зайняття земельної ділянки під розміщення та експлуатацію АГЗП.

У листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) № 057023-4856 від 14.03.2016 зазначено, що рішень щодо передачі будь-яким юридичним чи фізичним особам земельних ділянок на вул. Червоногвардійській, вул. Оноре до Бальзака, вул. Електротехнічній у Деснянському районі під розміщення та обслуговування автомобільних газозаправних пунктів у власність (користування) Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів, не приймала. Документи, що посвідчують право користування (власності) земельними ділянками, передбачені статтею 126 Земельного кодексу України, станом на 31.12.2012 в Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані.

На думку Київської місцевої прокуратури № 3 міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" використовується земельна ділянка площею 0,01 га вздовж лінії швидкісного трамваю під розміщення споруд автомобільних газозаправочних пунктів без оформлення документів, передбачених статтями 125, 126 Земельного кодексу України.

Предметом спору у даній справі є вимога Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Барс 2000" повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га, за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі міста Києва, Київській міській раді, посилаючись на приписи статей 125, 126, 158, 212 Земельного кодексу України, з огляду на встановлення в ході перевірки обставин щодо самовільного використання відповідачем земельної ділянки за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що згідно статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України, статті 2 Закону України "Про охорону земель" земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Оскільки, земельна ділянка належить до комунальної власності міста, виключно Київська міська рада має право розпоряджатися нею.

Згідно з частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про землеустрій" (в редакції 22.05.2003 року), проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про землеустрій").

Відповідно до п. и) ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій", видом документації із землеустрою, зокрема, є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Посилання прокурора на самовільне зайняття земельної ділянки з посиланням на акт обстеження земельної ділянки №16-0507-03 від 14.03.2016, як на належний доказ самовільного зайняття земельної ділянки, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим з огляду на те, що під час складання вказаного акта не було запрошено ні представників КП "Київтранспарксевіс", за якими закріплений паркувальний майданчик, ні представників ТОВ "Барс 2000"

Також судами встановлено, що згідно змісту рішення № 667/1531 від 02.07.2015 Київської міської ради "Про внесення змін до таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку" паркувальні майданчики (ІІІ зона)по вул. Бальзака, 3-а (вздовж лінії швидкісного трамвая) закріплено за комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

Крім того, судами встановлено, що в матеріалах справи міститься договір оренди № 01/06/16-ДЛ-03 від 01.06.2016 року укладений між ТОВ "Ремторгсервіс-Інвест" та ТОВ "Де-Люкс" щодо оренди семи паркувальних місць в м. Києві по вул. Бальзака, 3.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ТОВ "Де-Люкс" повідомлений Мінрегіоном листом вих. № 7/18-11760 від 01.10.2015, що для розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на автостоянках, яких є об'єктом підвищеної небезпеки та екологічно небезпечним об'єктом, згідно з розділом 4 ДБН В.1.2.7-2008 "Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека" необхідне розроблення відповідної Концепції забезпечення пожежної безпеки з погодження організаційних заходів щодо безпечної експлуатації об'єкта в установленому порядку.

Крім того, Департаментом містобудування та архітектури розглянуто запит ТОВ "Де-Люкс" від 17.02.2016 № 01-01-03-16 щодо погодження розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 3 у листі вих. № 3098/0/16-2127-16 від 02.03.2016 зазначено, що принципово не заперечує щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 3 за умови подальшого виконання ТОВ "Де-люкс" заходів з оформлення паспорту прив'язки об'єкту до місцевості та погодження в установленому порядку Концепції щодо розміщення наведеного газового автомобільного заправного пункту модульного типу, виконання вимог та отримання погоджень, передбачених ДБН В.1.2-7-2008 "Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека" та Концепцію.

Окрім того, судами вірно зазначено, що згідно листа № 7/17-3770 від 05.04.2016 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України засіданням секції житлового будівництва, промислової та інженерно-транспортної забудови, будівельних матеріалів і виробів Науково-технічної ради Мінрегіону, на підставі звернення ТОВ "Де-Люкс" від 24.03.2016 № 07-18-02-16 схвалено секцію "Концепції щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території паркувального майданчику за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 3 у м. Києві з урахуванням діючих державних будівельних і санітарних норм та вимог безпеки", розробленої ПАТ "УкрНДІінжпроект".

Тобто, як вірно встановлено судами ТОВ "Де-Люкс" зверталось до уповноважених органів з метою погодження розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу та операторної на території паркувального майданчика за адресою: вул. Оноре де Бальзака, 3.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.06.2016 року між ТОВ "Де-Люкс" та ТОВ "Барс 2000" було укладено договір № 03-Б-ДЛ, згідно пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ "Де-Люкс" надає, а ТОВ "Барс 2000" приймає у строкове платне користування та експлуатацію сім місць для паркування транспортних засобів на паркувальному майданчику, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Оноре де Бальзака, 3 з метою встановлення АГЗП модульного типу та операторської.

Розділом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначені положення щодо відповідальності за порушення земельного законодавства та у пункті 3.1 визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від порушення порядку надання земельної ділянки у власність чи у користування (неправильне оформлення правовстановлювального документа, ухвалення рішення про надання земельної ділянки всупереч чинному законодавству або неуповноваженим органом чи особою, у завищеному розмірі або особі, яка не має права на отримання конкретної земельної ділянки, тощо).

Таким чином, судами вірно зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, та лише відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Судами встановлено, що позивачем під час розгляду справи у першій та другій інстанції не було надано суду доказів самовільного використання саме відповідачем земельної ділянки, а судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач займає спірну земельну ділянку на підставі договору укладеного з ТОВ "Де-Люкс", останнє займало земельну ділянку на підставі договору оренди з ТОВ "Ремторгсервіс-Інвест", а ТОВ "Ремторгсервіс-Інвест" на підставі договору оренди з КП "Київтранспарксервіс", яке в свою чергу закріплене за ним рішенням № 667/1531 від 02.07.2015 Київської міської ради "Про внесення змін до таблиці №1 до додатка 5 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо правомірної відмови у задоволенні позовних вимог прокурора щодо зобов'язання ТОВ "Барс-2000" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,01 га, що розташована по вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:702:004), яка використовується під розміщення споруд автомобільних газозаправних пунктів, привівши її у належний стан шляхом демонтажу обладнання газозаправної станції і тимчасової споруди для оператора з огляду на встановлення факту використання спірної земельної ділянки не самовільно, а на підставі договору оренди.

Посилання скаржника на те, що актом обстеження земельної ділянки від 14.03.2016 №16-0507-03 встановлено факт використання ТОВ "Барс 2000" земельної ділянки без правовстановлюючих документів судами попередніх інстанцій вірно відхилено, з огляду на те, що наданий суду акт обстеження земельної ділянки № 16-0507-03 від 14.03.2016 складено без участі представника автомобільного газозаправного пункту, доказів того, що саме відповідач займає земельну ділянку, площею 0, 01 га на вул. Оноре де Бальзака у Деснянському районі м. Києва, код земельної ділянки 62:701:004 матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає рішення судів попередніх інстанцій такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, та прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Керуючись статтями 1115 1117 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-