ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 910/497/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Замкова М.О. Громніцький Ю.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2016 рокуу справі№ 910/497/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"допублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про уточнення) до відповідача про внесення змін до договору № 13-156-ВТВ на купівлю-продаж природного газу в редакції викладеній у позовній заяві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 (суддя - Князьков В.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 (головуючий - Агрикова О.В., судді - Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 скасовано.

Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 викладено в такій редакції: "1. Позов ПАТ "Криворіжгаз" задовольнити повністю. 2. Внести зміни до договору купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013, укладеного між ПАТ "Криворіжгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" та викласти в новій редакції:

Пункт 6.1 статті 6 "Порядок та умови проведення розрахунків", а саме: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У будь якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20.01.2018.

Дата остаточного розрахунку переглядається за ініціативою однієї із сторін у разі істотної зміни обставин, зокрема:- зміни тарифу на транспортування природного газу; - підвищення цін на природний газ; - прийняття або неприйняття органами державної влади наказів, розпоряджень, постанов тощо, які прямо чи опосередковано стосуються взаємовідносин сторін.

Сторона, яка отримала пропозицію про заміну строків остаточних розрахунків за договором, зобов'язана у двадцятиденний строк розглянути її та надати відповідь на таку пропозицію.

У разі наявності розбіжностей з даними пропозиціями, сторона, яка не згодна з пропозиціями, передає питання врегулювання розбіжностей до суду у двадцятиденний строк.

Якщо сторона, яка одержала пропозицію, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності чи не надасть відповіді на пропозиції, то пропозиції другої сторони щодо зміни строків розрахунків вважаються прийнятими.";

Статтю 11 "Строк дії договору", а саме:"Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до 20.01.2018 року."

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016.

У справі оголошувалася перерва з 19.10.2016 до 02.11.2016.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 04.01.2013 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Криворіжгаз" (покупець) було укладено договір № 13-156-ВТВ на купівлю-продаж природного газу.

До договору сторонами неодноразово вносились зміни, шляхом підписання додаткових угод.

Відповідно до п. п. 1.1., 2.1 договору (в редакції додаткової угоди № 11) продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ (далі - газ), а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору; продавець зобов'язувався передати покупцеві у період з 01.01.2013 по 31.12.2015 газ в обсязі до 46 082, 447 тис. кум. м, в тому числі: - у 2013 році - 10 191, 303 тис. куб. м; - у 2014 році - 17 884, 336 тис. куб. м; - у 2015 році - до 18 006, 808 тис. куб. м.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюється НКРЕ (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 19) встановлено, що до сплати ціна за 1 000 куб. м. газу - 7 003, 32 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 400, 67 грн, всього з ПДВ - 8 403, 99 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору (в редакції додаткової угоди № 11) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору.

Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем.

У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання передачі до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на правовідносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 11. договору).

Як встановлено судом, на момент укладення договору № 13-156-ВТВ заплановані позивачем обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на 2013 рік складали 16 391, 100 тис. куб. м (згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 1060 від 21.12.2012 розмір таких показників для позивача становив 16 391, 1 тис. куб. м).

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 664 від 24.09.2014 для позивача граничний розмір ВТВ та ВТР природного газу на 2014 рік затверджено на рівні 13 836,0 тис. куб м, а наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 122 від 02.03.2015 - у розмірі 12 639, 0 тис. куб. м, що менше, ніж розраховано відповідно до Методик і позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 позовом ПАТ "Криворіжгаз" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу № 122 від 02.03.2015 задоволено та скасовано додаток до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 122 від 02.03.2015 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік", в тому числі в частині встановлення для ПАТ "Криворіжгаз" розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік та зобов'язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на підставі Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 264 від 30.05.2003, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 595 від 21.10.2003.

Позивач на адресу відповідача надіслав лист № 48/13116 від 10.12.2015, в якому просив внести змін до договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Також надав відповідачу проект додаткової угоди про внесення змін до п. п. 6.1. та 11. договору.

Проте, відповідач додаткову угоду не підписав.

Задовольняючи позов та скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд виходив з того, що при укладенні договору та додаткової угоди до нього сторони не могли передбачити, що впродовж 2015 року відбудеться така істотна зміна обставин (відповідними органами не будуть враховані обсяги ВТВ та ВТР природного газу, розраховані відповідно до Методик) та, що у випадку зменшення для позивача ВТВ та ВТР природного газу, виконання договору № 13-156-ВТВ у чинній редакції порушуватиме співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовані сторони того, на що вони розраховувала при укладенні договору, а також, що позивачем вживалися всі можливі заходи, які від нього вимагались, для усунення причин, які зумовили істотну зміну обставин, тобто прийшов до висновку про наявність одночасно всіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України для внесення змін до договору.

Проте, погодитись з такими висновками апеляційного суду неможливо, виходячи з такого.

За ст. 188 ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: - в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку про те, що умови чинного законодавства України пов'язують можливість зміни договору безпосередньо з наявністю всіх умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Як правильно було встановлено місцевим господарським судом, при укладенні договору, сторони, як суб'єкти ринку природного газу, були обізнані про державне управління і регулювання у сфері функціонування ринку природного газу, у тому числі щодо можливості встановлення обсягів ВТВ, ВТР та тарифів.

Місцевий господарський суд, встановивши, що укладеною в грудні 2014 року додатковою угодою до договору сторони вже змінювали строк остаточного розрахунку за договором (до 20.01.2016) і що позивачу на момент її укладення вже було відомо про прийняття відповідних наказів та про зменшення розміру ВТВ та ВТР на 2014 рік та про можливість настання таких обставин і у 2015 р, тобто прийшов до правильного висновку, що зменшення для позивача обсягів ВТВ та ВТР природного газу в даному випадку не є істотною зміною обставин.

Крім того, одна з підстав, на яку посилався відповідач, щодо внесення змін до договору відпала, оскільки постановою Окружного адміністративного суду від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 було скасовано додаток до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 122 від 02.03.2015.

Також, правильним є висновок місцевого суду про відсутність підстав для внесення змін до п. 11. договору (фактично вимога про надання відстрочки виконання договору) та про включення до його п. 6.1. п'ятого - восьмого абзаців, в редакції вказаній позивачем.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку, що позивачем не був доведений факт одночасного існування всіх чотирьох умов для внесення змін до договору, передбаченого ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Таким чином, постанову апеляційного господарського суду не можна визнати законною і обґрунтованою, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути 1 653,60 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору при подачі касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2016 року у справі за № 910/497/16 скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 16 березня 2016 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (50051, пр. Металургів, 1, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 03341397) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(01601, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) судовий збір у розмірі 1 653,60 грн за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова