ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 910/14987/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Гольцової Л.А.,

Губенко Н.М.

за участю представників:

ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" - не з'явився,

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" - не з'явився,

Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта"

на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

у справі № 910/14987/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 14 357 947,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ТОВ "Підприємство "Пластик Карта" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 14 357 947,04 грн.

Ухвалою господарського суду від 11.08.2015 затверджено мирову угоду, укладену 28.07.2015 ТОВ "Підприємство "Пластик карта" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", і припинено провадження у справі.

10.12.2015 ТОВ "Підприємство "Пластик карта" звернулось до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС) із заявою про відкриття виконавчого провадження.

14.12.2015 ВДВС відкрито виконавче провадження № ВП 49626610.

14.12.2015 ВДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № ВП 49626610 у зв'язку з віднесенням боржника - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до категорії неплатоспроможних та запровадженням тимчасової адміністрації.

21.12.2015 від ТОВ "Підприємство "Пластик карта" до господарського суду міста Києва надійшла скарга на дії ВДВС, в якій скаржник просив винести окрему ухвалу, якою визнати постанову ВДВС про зупинення виконавчого провадження ВП № 49626610 з примусового виконання ухвали господарського суду міста Києва у справі № 910/14987/15, винесену 14.12.2015, такою, що не підлягає виконанню та зобов'язати постанову скасувати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2016 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 (колегія суддів у складі: суддя Іоннікова І.А. - головуючий, судді Скрипка І.М., Лобань О.І.), у задоволенні скарги відмовлено. Відмовляючи у задоволенні скарги, господарські суди виходили з того, що стягувачем не доведено порушення державною виконавчою службою вимог Закону України "Про виконавче провадження" під час винесення постанови про зупинення виконавчого провадження.

У касаційній скарзі ТОВ "Підприємство "Пластик карта" просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу позивача на дії ВДВС. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що господарськими судами невірно застосовано п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарські суди попередніх інстанцій під час розгляду скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві встановили, що:

- рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 171 від 17.09.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в установі банку;

- 17.12.2015 Правління Національного банку України прийняло постанову № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит";

- на підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Звертаючись зі скаргою на дії ВДВС, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що грошові вимоги до боржника, визначені у затвердженій судом мировій угоді, не є кредиторськими вимогами у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк перевів кошти на рахунок позивача 29.09.2015, тобто після початку введення у банку тимчасової адміністрації (17.09.2015), а тому обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Переглядаючи в касаційному порядку прийняті господарськими судами рішення, Вищий господарський суд України дійшов наступних висновків:

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону, ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Так, оскаржуючи дії виконавчої служби, позивачем зазначено те, що постанова державного виконавця про зупинення виконання судового рішення не узгоджується з вимогами п. 5 ч. 6 ст. Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою, обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Водночас Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити, що порядок виконання судових рішень про примусове стягнення коштів з банку, в якому запроваджена тимчасова адміністрація, визначено відповідними нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виходячи зі змісту ст.ст. 6, 11 Закону України "Про виконавче провадження" держаний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження, а прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку боржника його закінчення, після чого виконавчий документ надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (п. 31 ч. 1, ч. 5 ст. 49 цього Закону).

Господарські суди врахували вказані вимоги закону та правильно зазначили про те, що в даному випадку оскаржуються дії органів Державної виконавчої служби в порядку ст. 1212 ГПК України, у зв'язку з чим державний виконавець при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження діяв у межах наданих йому повноважень, у порядку та спосіб, встановлений Законом України "Про виконавче провадження", тому господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання дій державного виконавця ВДВС під час винесення постанови про зупинення виконавчого провадження неправомірними.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що ухвала господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, в той час як доводи касаційної скарги не ґрунтуються на положеннях наведеного вище законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Відтак, правові підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик Карта" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 та ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 у справі № 910/14987/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Картере Судді: Л. Гольцова Н. Губенко